Як говорити з дітьми про інвалідність і чого точно не треба казати?

Для того, щоб змінювати в нашому суспільстві ставлення до людей з інвалідністю, у тому числі ветеранів, потрібно починати з наших дітей. Адже вони і є рушієм змін. Для цього потрібно покращувати обізнаність наших дітей у темі інвалідності. Бо що старшою стає людина, то важче змінити її світогляд. Варто задовольняти дитячу цікавість. І не важливо, чи це стосується людей з інвалідністю, чи історії. Наприклад, діти повинні розуміти світ, що їх оточує. А коли ми приймаємо людей з інвалідністю, знаємо, як взаємодіяти з ними, то це про ментальну доступність. Тому що нашим ветеранам, які повертаються з фронту з інвалідністю, потрібна не лише архітектурна доступність, а й прийняття. Це стосується і цивільних людей, які постраждали від війни.

Навіть якщо певний заклад не є поки що доступним архітектурно для людей з інвалідністю, але там відкриті люди, які готові допомогти, це вже дуже важливо. Психологічний аспект також цінний для наших ветеранів з інвалідністю. Щоб їх не ігнорували, не показували на них пальцем чи щось таке. І починати прищеплювати суспільству це ставлення з повагою потрібно саме з дітей.

Говоріть чесно
Якщо дитина на вулиці бачить людину з інвалідністю та запитує про неї, відповідайте як є. Якщо це людина у формі і з протезом, наприклад, ви можете пояснити, що це наш захисник чи захисниця. Що ця людина ціною власного здоров’я боронила нашу країну, тому втратила кінцівку.

Якщо ж людина в цивільному одязі, ви можете лише припустити. Але не бійтеся називати свої варіанти: можливо, людина отримала травму внаслідок війни чи іншим шляхом. І тому їй потрібен протез чи крісло колісне.

Не починайте такі розмови, коли це недоречно. Не варто організовувати просвітницькі бесіди з дітьми та читати їм лекції. Найкраще робити це в контексті побаченого. Пояснити про пандус або позначки для людей з порушеннями зору варто тоді, коли ви зіткнулись із цим.

Якось ми з дітьми були у Франції на пляжі для людей з інвалідністю. Там юна дівчина гучно кричала, плескаючись у морі. Діти запитали, чому вона так робить. І я пояснила, що, мабуть, так ця дівчина радіє хвилям. Ми проявляємо свою радість по-своєму, а вона інакше. І в цьому немає нічого поганого.

Так само можна робити і щодо людей з інвалідністю, яких ви зустрічаєте на вулицях вашого міста. Не ігноруйте запитання, а пояснюйте дітям те, що вони бачать. Розповідайте, що не завжди інвалідність можна отримати на війні, іноді це наслідок хвороб чи побутових травм.

Більше обізнаності — менше емоцій
Звісно, важливо враховувати вік дітей, коли говорите з ними про людей з інвалідністю. Добирайте зрозумілі для них слова та пояснюйте логічно, спокійно. Найчастіше діти лякаються розповідей про травми ветеранів тоді, коли батьки самі надто емоційно на це реагують. Якщо помічаєте, що такі розповіді викликають у вас бурхливі емоції, спершу самі більше дізнавайтеся та читайте про інвалідність.

У такі моменти важливо вибудовувати причинно-наслідкові зв’язки. Наприклад, ви з дитиною побачили відео з постраждалою людиною. Зупиніть і поясніть, чому так сталося. Що росіяни обстріляли місто, тому людина втратила свої кінцівки. Але, знову ж таки, без зайвих емоцій і жалості до цієї людини. Говоріть спокійним розважливим тоном.

Я також проти вживання різних евфемізмів. Не потрібно вигадувати те, чого не було. Я чула жахливі речі, коли батьки говорили дитині, що «у чоловіка хтось забрав ногу, але йому не було боляче». Якщо дитину лякає побачене, заспокойте її, але зробіть це чесно. Скажіть, що лікарі цю людину знеболили і надали всю необхідну допомогу. І тепер вона живе, наприклад, із протезом та може пересуватися містом так, як і ми.

Найчастіше батьки передають негатив або вигадують якісь неправдиві історії тоді, коли самі не обізнані в ситуації. Тому знову наголошу на тому, що спершу потрібно дізнатися самому, а тоді пояснювати дитині.

Найкраще джерело інформації для дитини — однолітки
Моя донька навчалася в дошкільній групі з дівчинкою з особливими освітніми потребами. І вона не розуміла, чому ця дитина у свої п’ять років поводиться зовсім інакше, не вміє читати, грати в деякі ігри й багато чого іншого.

Донька запитала в мене, чому це так. І я пояснила, що те, що ця дівчинка чогось не вміє, не означає, що вона погана людина. Просто вона відрізняється від інших діток у групі, має інвалідність і свої потреби. Її можна також запрошувати гратися, просто вибирати ті ігри, які їй під силу.

Наступного дня донька вже розповіла своїм подругам про те, що дізналася вдома від мене. І вони почали гратися разом із цією дівчинкою, допомагати їй і приймати так само, як інших дітей у групі.

Дозволяйте взаємодіяти
Буває так, що дитина хоче підійти до людини з інвалідністю, поцікавитися чимось. Якщо ви бачите, що ситуація доречна, дозвольте їй це зробити. Але нагадайте, що спершу дитина має запитати, чи ця людина готова поспілкуватися. І це нормально, якщо людина з інвалідністю не захоче розповідати про свою травму чи дозволити торкнутися протеза.

Те саме стосується і допомоги. Якщо дитина хоче допомогти людині з інвалідністю, то спершу має запитати, чи ця допомога їй потрібна. Якщо ж ні — побажати гарного дня і піти далі.

Діти бувають досить прямолінійними, тому варто стежити за тим, які слова вони добирають та як поводяться. І якщо дитина порушила особисті кордони, можна перепросити. Не варто закривати дитині рота, сварити або казати «Не дивись». А лише спокійно пояснити їй, що було не так.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:

Цікаво також:

Новини по темі

Чому батькам потрібно уникати сварок при дітях?

Сімейні справи | 00:30, 22.02.2026

Конфлікти в сімейному житті – річ неминуча, проте з появою дітей батьки повинні усвідомлювати важливість своїх дій та слів. Кожна негативна емоція чи сказане в пориві сварки слово може суттєво вплинути на психологічний стан дитини та стати причиною в

Як більше ніколи не зриватися на дитині?

Сімейні справи | 08:30, 21.02.2026

Чи можливо виростити дитину без дитячих психічних травм? Ми не маємо на увазі серйозні травми, що виникають у неблагополучних сім’ях. Ми розмовляємо про повсякденні ситуації. Для дитини батьки — цілий світ. Отже, якщо мама, втомлена після роботи, з р

Як припинити робити уроки разом з дитиною?

Навчання | 06:30, 21.02.2026

Важливо усвідомити, що навчання — це відповідальність дитини, а не ваша. Якщо ви постійно хвилюєтеся через невиконане домашнє завдання або проводите багато часу, допомагаючи їй, це може свідчити про надмірну тривожність чи гіперопіку. Дитині необхідн

Що може зробити дитину щасливою?

Дитина | 01:20, 21.02.2026

Дитину може зробити щасливою кілька важливих речей!

Як батькам зрозуміти, що їхні діти стали самостійними?

Сімейні справи | 00:30, 21.02.2026

Фраза “Якщо любиш – відпусти” чудово передає суть стосунків між батьками та дітьми. Хоча мами й тата прагнуть завжди захищати своїх дітей і оберігати від будь-яких негараздів, надмірна опіка часто стає джерелом конфліктів у родині. Тому, як би важко

10 маминих фраз, які формують здорову самооцінку дитини

Мама | 08:30, 20.02.2026

Мати є найближчою та найважливішою людиною для кожної дитини. Її слова та підтримка визначають не лише її доросле життя, але й сприяють формуванню здорової самооцінки. Материнські фрази створюють атмосферу безпеки, сприяють розвитку віри у себе та ро

5 дій батьків, що можуть завдати психологічної травми дітям

Сімейні справи | 01:20, 20.02.2026

Психологічні травми виникають через сильні емоційні переживання, що викликані важливими подіями. Оскільки батьки є найбільш значущими людьми у житті дитини, їхні вчинки можуть стати причиною травм. Проблема полягає в тому, що дорослі не завжди розумі