Психологи пояснили, звідки у дітей береться сором'язливість

За результатами численних досліджень передбачається, що темперамент (стиль емоційного реагування людини на своє оточення) вперше проявляється у немовлят 4-місячного віку. Він визначається шляхом демонстрації дитині деяких простих іграшок на зразок мобіля зі звірами, що висять на ньому, і вивчення його реакції. Цей простий тест завжди показує одне і те ж: діти, яких мобіль злякав або засмутив, найбільш схильні до прояву сором'язливості в більш старшому віці. Даний тип особистості особливо чутливий до будь-яких змін в оточенні і може з легкістю засмутитися від найрутинніших речей на зразок дзвінка у двері або зміни підгузника. І навпаки, немовлята, які відреагували на появу іграшки позитивно або нейтрально, схильні до прояву соціальної активності в дошкільному віці.

Дивно, але ця закономірність виходить далеко за рамки дитинства, а реакція немовлят на мобіль у 4 місяці дозволяє припустити, наскільки сором'язливими або соціально активними вони будуть у підлітковому віці. Різниця між сором'язливими і відкритими дітьми дошкільного віку проявляється в їх біології та особливості роботи мозку, що дає можливість припустити наявність у сором'язливості сильної біологічної бази. Більш того, вона може бути частиною особистості людини з самого раннього віку.

Але чи означає це, що оточення не грає ніякої ролі у появі сором'язливості? І чи варто так турбуватися про те, що ви сором'язливі?

Те, що у темпераменту є біологічна основа, ще не означає, що він не може змінюватися. Характер дитини мінливий, і з часом її негативна реакція на нових людей, предмети і ситуації може стати менш вираженою. Більше того, немає нічого поганого в тому, щоб бути трохи сором'язливим. Характер багатьох дітей можна описати як "такий, що повільно розгортається", і деяким дітям просто потрібен час, щоб адаптуватися до свого оточення, перш ніж вони зможуть долучитися до веселощів. Втім, слід зазначити, що у світі існує особлива категорія немовлят (10-15% від загального їх числа), що відрізняються вкрай високою чутливістю. Це діти з найбільш вираженим ризиком розвитку сором'язливості. У частини цих дітей (майже у 40%) у майбутньому може навіть розвинутися соціофобія.

Тому якщо у вас є дуже чутлива дитина, яка після якогось часу все одно не може звикнути до присутності знайомих людей або якогось місця, знайте, що існують способи запобігти розвитку у неї соціофобії. Тут дуже допоможе підтримка з боку батьків. Так, дослідження показали, що ризик появи у дитини сором'язливості істотно знижується, якщо у неї чутлива і чуйна мама, адекватно реагує на всі її потреби. Тому навіть коли йдеться про дітей, які легко засмучуються від нових або непростих ситуацій, наявність батьків, що дослухуються до потреб дитини, може послужити свого роду буфером проти розвитку у неї сором'язливості і соціофобії.

Стиль виховання може вплинути на те, як у сором'язливих дітей, в порівнянні з дітьми доброзичливими, розвивається моральність і совість. Наприклад, сором'язливі діти, схильні появі почуття тривожності, можуть дуже легко засмутитися, якщо їм виносять догану за порушення правил. Вони потребують дисципліни у легкій формі, оскільки дуже швидко починають відчувати провину за свої проступки. А більш відкриті і безстрашні діти не завжди реагують на легку дисципліну, вимагаючи до себе більшої уваги, коли вони порушують правила, оскільки менш схильні відчувати через це докори сумління.

Результати проведених досліджень дають можливість зробити висновок, що насіння сором'язливості і доброзичливості закладаються в людині в ранньому віці і мають сильну біологічну основу. Однак анатомія не визначає долю, і якщо у вас є дитина, надзвичайно чутлива до будь-яких змін в оточенні, то адаптуватися до нових речей їй допоможе тільки ваше чуйне виховання. Це запобіжить розвитку в неї страху або тривожності. Нехай у сором'язливості і є біологічний фундамент, але немає ніякої гарантії, що у вас буде двоє дітей з однаковим характером. У вас може бути одна сором'язлива і неспокійна дитина, а друга може бути невгамовною і безстрашною.

Якщо це так, то дуже важливо пам'ятати про необхідність адаптації свого стилю виховання до потреб кожного з дітей, і те, що спрацьовує з одним із них, може не мати дії на іншого.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:

Цікаво також:

Новини по темі

Чому маленькі діти часто плачуть?

Немовля | 01:20, 22.02.2026

Маленькі діти часто плачуть з кількох причин, оскільки плач є їх основним способом спілкування з навколишнім світом.

Чому батькам потрібно уникати сварок при дітях?

Сімейні справи | 00:30, 22.02.2026

Конфлікти в сімейному житті – річ неминуча, проте з появою дітей батьки повинні усвідомлювати важливість своїх дій та слів. Кожна негативна емоція чи сказане в пориві сварки слово може суттєво вплинути на психологічний стан дитини та стати причиною в

Як більше ніколи не зриватися на дитині?

Сімейні справи | 08:30, 21.02.2026

Чи можливо виростити дитину без дитячих психічних травм? Ми не маємо на увазі серйозні травми, що виникають у неблагополучних сім’ях. Ми розмовляємо про повсякденні ситуації. Для дитини батьки — цілий світ. Отже, якщо мама, втомлена після роботи, з р

Як уникнути надмірної поблажливості у вихованні дитини?

Виховання | 07:30, 21.02.2026

Щоб виховати дитину з почуттям відповідальності та поваги до інших, важливо знаходити баланс між любов’ю та дисципліною. Надмірне потурання може призвести до формування в дитини почуття, що все дозволено і все навколо їй належить. Важливо встановити

Як припинити робити уроки разом з дитиною?

Навчання | 06:30, 21.02.2026

Важливо усвідомити, що навчання — це відповідальність дитини, а не ваша. Якщо ви постійно хвилюєтеся через невиконане домашнє завдання або проводите багато часу, допомагаючи їй, це може свідчити про надмірну тривожність чи гіперопіку. Дитині необхідн

Що може зробити дитину щасливою?

Дитина | 01:20, 21.02.2026

Дитину може зробити щасливою кілька важливих речей!

Як батькам зрозуміти, що їхні діти стали самостійними?

Сімейні справи | 00:30, 21.02.2026

Фраза “Якщо любиш – відпусти” чудово передає суть стосунків між батьками та дітьми. Хоча мами й тата прагнуть завжди захищати своїх дітей і оберігати від будь-яких негараздів, надмірна опіка часто стає джерелом конфліктів у родині. Тому, як би важко