3 дієвих способи, які допоможуть дитині пережити істерику

Adoption

Date: 01:20, 09.06.2024 | Категорія: Дитина [comheader]| Коментарів: 0[/comheader]

368 Переглядів

Для непідготовленої людини раптова дитяча істерика може бути дуже стресовою подією. Коли маленька дитина не отримує бажане, її фрустрація проявляється у сильній емоційній реакції крайнього нервового збудження. Часто це виглядає як гучний плач та крики, падіння на землю, вигинання спини на руках і навіть биття головою об стіну чи підлогу. У такі моменти дитина не здатна самотужки впоратися з сильною емоцією і почути якісь слова батьків: вся її істота поглинена прикрістю, гнівом, образою та розпачем.

3970_3.jpg (32.19 Kb)

Вибір способу допомоги дитині під час істерики залежить від віку малюка. Отже, як припинити істерику у дитини? Дитина віком 1-2 років потребує фізичної присутності близької людини. Не треба нав'язуватися з обіймами чи спілкуванням, поясненнями та розумними словами.

Дитина до двох років виявляє фрустрацію досить інтенсивно, але недовго. Коли дитина прийде до тями, запропонуйте обійми або якесь цікаве заняття. Емоційний стан малюка не триває довго: за 5 хвилин дитина буде поглинена новою забавою і весело сміятися, забувши про прикру подію. Діти віком від 2 років також піддаються подібним технікам подолання істерики. Але то не завжди.

Дитині 2-4 років допоможе спокійний уповільнений голос дорослого. Кажіть, що завгодно: від озвучування почуттів дитини та їх валідації до опису цікавого заняття, яке на нього чекає згодом.

У 5-6 років дитина вже здатна сама сказати, чого вона хоче і чому засмучена. Для цього треба будувати довірчі взаємини та спілкуватися з малюком, доводячи, що вам можна довіряти і ви його завжди приймете, що б не трапилося. І навіть у цьому віці дайте дитині право на істерику, забезпечуючи їй доступні та прийнятні способи вираження сильних емоцій. Після того, як істерика закінчилася, не треба повертатись до події. Повторне відтворення ситуації закріплює істерику як патерн поведінки.

Ефективні способи заспокоїти дитину під час істерики:

1. Ігнорування. Істерик без глядачів не буває. Не варто плутати ігнорування з байдужістю: істерика – крик про допомогу, сигнал про те, що дитина більше може самотужки впоратися зі своїм станом. Ваш спокій та запобігання небажаним діям, пропозиція допомоги, мовчазне перебування поруч є дієвими інструментами, щоб дати психіці дитини розрядитися та знову вийти на контакт. Ігнорувати істерику означає не виконувати будь-яку дитячу вимогу в обмін на хорошу поведінку. Істерика у дитини в магазині з падінням на підлогу – класика для трирічок. Не виконуйте вимог, створіть безпечний простір для малюка та перечекайте істерику. Ваш спокій – запорука успіху. Можна купити дитині іграшку, яку вона хотіла, наступного разу, якщо істерика не повториться. Це вчить дитину домовлятися та ставити вимоги у спокійній манері, а не з демонстрацією гніву. Коли істерика трапилася у малюка у віці від 1 до 2 років, то тут йому потрібна допомога. Ігнорування засмутить дитину ще сильніше. Відволічіть і обійміть малюка, йому зараз дуже потрібна ваша підтримка.

2. Усунення причини істерики та захист від впливу інших. Легше заспокоїти або відволікти дитину, якщо в полі зору немає причини, яка спричинила вибух обурення. Вивести (або навіть винести на руках) з магазину, стати спиною до “добрих” людей, які погрожують забрати його від поганої мами або соромлять за жахливу поведінку. Ваша присутність, спокійний голос, пропозиція обіймів спрацюють швидше, ніж власний прояв гніву та замовкання дитини від страху перед покаранням.

3. Контейнування. Називайте і валідуйте стан дитини, обговорюйте її бажання та вимогу, яку неможливо виконати. Показуйте, що ви чуєте та розумієте її засмучення. Пропонуйте обійми або, якщо обійми збільшують ступінь збудження, не давайте іншим жаліти чи торкатися малюка, будьте поруч у зоні доступності. Привертайте увагу до наступних подій та дій, які викликатимуть інтерес дитини.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: