Дитяча жадібність: як реагувати батькам?

Adoption

Date: 01:20, 13.05.2025 | Категорія: Дитина [comheader]| Коментарів: 0[/comheader]

146 Переглядів

Згідно з дослідженнями фахівців, перші прояви почуття власності виникають у 1,5 роки. Такі крихти лише вчаться говорити «ні». Але вони часто вже мають улюблену іграшку. І вони не можуть з радістю поділитися нею не лише з друзями, а й із рідними. Така поведінка – нормальний стан у цьому віці. Тиснути на дитину, намагатися перевиховати її не рекомендується.

6504_8.jpg (36.41 Kb)

У 2-3 роки у дитини починається формування свого «я». Діти можуть мати чітко обмежену зону особистого простору і пускати до неї однолітків категорично відмовляються. Приводу бити на сполох немає. Дитина просто пізнає навколишній світ і шукає своє місце в ньому.

Діти старше 3 років починають розуміти, які речі є їхньою власністю, а що вважається чужим. Цей делікатний вік – початок процесу соціалізації. У 4 роки малюк знає, що за для дружби з однолітком можна поділитися з ним іграшкою чи солодощами.

Переглянути модель і приймання виховання потрібно, якщо у віці 5-6 років дитина відмовляється давати свої речі друзям і продовжує захищати свій особистий простір і «майно». Якщо батьки пропустять цей момент, то з веселого малюка може вирости егоїст, приречений на ігри без друзів.

Чому не варто тиснути на дитину? Вона може вирости безвільною людиною, нездатною постояти за себе або відстояти свої права, стане надто поступливим. Розуміння, якими речами можна ділитися, а що належить лише їй, приходить із віком.

З дитинства батьки привчають свою дитину до поваги до чужої власності. Заборони на гру з маминою косметикою, татовим смартфоном або ключем від машини формують у неї це поняття. Тому натомість дитина, поки сама того не усвідомлюючи, вимагає поваги з боку рідних чи друзів до своєї власності.

Як «вилікувати» жадібність?

Важливо правильно викорінити причину дитячого небажання ділитися іграшками. Основне завдання батьків - приділяти достатньо часу вихованню дитини, не лаяти за зламані подарунки, не вичитувати малюка у присутності інших дітей чи батьків. Не допускайте, щоб чужі люди називали її жадібною. Вона завжди сподівається на вашу підтримку та захист.

Ніколи не порівнюйте свого сина чи доньку з іншими дітьми. Такі зауваження можуть спричинити розвиток комплексу неповноцінності. А з цим впоратися складніше.

Не демонструйте жадібність щодо своїх близьких, оскільки навчити дитину можна ділитися на своєму прикладі. Вчіть малюка просити дозвіл і дякувати. Так вона не буде без попиту брати чужі речі та почне ділитися своїми, якщо до неї підійдуть із таким проханням.

Хваліть малюка, коли він демонструє щедрість та доброту. Це дасть йому зрозуміти, що він зробив добрий вчинок, а отже, наступний теж спричинить радість і усмішку мами.

Що ще робити, якщо дитина скупиться? Дозвольте їй іноді захистити свої іграшки. Проявіть увагу та підтримку. Маля побачить у вас кращого друга, і наступні поради та прохання будуть більш ефективними.

У деяких випадках важливо виявляти твердість. Якщо дитина претендує на чужі речі, намагається «захопити» все довкола, але й своє не віддає, спокійно, але впевнено дайте їй негативну відповідь.

Пропонуйте дитині альтернативу. Коли інші діти хочуть пограти з його іграшкою, покажіть, що можна якийсь час без неї обійтися: покататися на каруселях, побудувати фігурки з піску, з'їсти смаколик.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: