Проблема полягає в тому, що період адаптації малюків, які з’явилися на світ шляхом кесаревого розтину, минає складніше. Передусім це обумовлено тим, що в ході операції на стан новонародженого в тій чи тій мірі впливає безліч факторів. Наприклад, коли йдеться про терміновий, незапланований кесарів розтин, крім наркозу і самого оперативного втручання, на стан дитини має істотний вплив і та несприятлива акушерська ситуація та/або захворювання мами, які стали причиною операції, а також умови внутрішньоутробного перебування, що передували оперативному розродженню.
Але навіть якщо операція проводилася в плановому порядку, адаптація дитини, вийнятої шляхом проведення операції кесаревого розтину, відбувається більш напружено, ніж у дитини, яка народилася природним шляхом. Це пов’язано з відсутністю впливу на плід фізіологічно необхідного біомеханізму пологів і стресової реакції плода на пологи.
Як показують численні дослідження, для діток, які народилися за допомогою операції кесаревого розтину, в порівнянні з немовлятами, народженими через природні родові шляхи, характерні: велика частота затримки першого вдиху, заковтування навколоплідних вод та наркотична депресія. Новонароджені, вийняті шляхом операції кесаревого розтину, мають нижчу оцінку за шкалою Апгар і, відповідно, частіше потребують первинних реанімаційних заходів. Тому увага до «кесарят» з боку медичного персоналу значно більша, ніж до малюків, які народилися «традиційним» шляхом.
Донедавна практично в усіх наших пологових будинках існувала практика забирати малюків після кесаревого розтину в дитяче відділення для спостереження за їх станом. Дитина могла перебувати в розлуці з мамою добу і більше. При цьому її годували сумішшю, а мамі приносили подивитися один, у кращому випадку два рази на день. Мама при цьому перебувала у відділенні інтенсивної терапії, оскільки її стан після операції також вимагає ретельного моніторингу. Чи виправдане таке грубе втручання в життя і здоров’я цієї пари? Чи можливий компроміс між необхідністю ретельного спостереження за перебігом післяопераційного періоду і збереженням спільного перебування мами і дитини?
Нині існують переконливі докази того, що окреме перебування мами і дитини після пологів має незворотні негативні наслідки, як на фізичне, так і психічне здоров’я обох. Про це дуже переконливо, ґрунтуючись на даних доказової медицини, написав у своїй книзі відомий французький акушер-гінеколог Мішель Оден «Кесарів розтин: безпечний вихід або загроза майбутньому?». Головний висновок цієї книги: для дитини кесарів розтин – це не оптимальний спосіб народження на світ, а втручання в природний процес, яке має застосовуватися тільки за життєвими показаннями. І це означає, що умови, в які потрапляє, немовля відразу ж після операції, повинні максимально відповідати потребам новонародженої дитини.
Що ж потрібно зробити у випадку кесаревого розтину, щоб задовольнити ці потреби малюка? Насправді не так вже й багато. Якщо операція проводиться з використанням епідуральної анестезії, то контакт «шкіра до шкіри» між мамою і дитиною може бути ініційований вже в операційній. Крім того, необхідно заохочувати присутність батька під час пологів. У багатьох пологових будинках нашої країни партнерські пологи вже стали звичайною практикою. Присутність батька під час операції кесаревого розтину теж не виняток. Відразу ж після вилучення дитини, в контакт «шкіра до шкіри» її викладають татові, який вже готовий до зустрічі з малюком у сусідній з операційній кімнаті. Таким чином, контакт «шкіра до шкіри» протягом перших двох годин після операції здійснюється між дитиною і батьком.
Важко описати словами той емоційний стан, який супроводжує молодих татусів під час цієї першої зустрічі з малюком. Багато хто з них плаче, через надмір почуттів! Але ці скупі чоловічі сльози – це сльози щастя і радості від усвідомлення того, що вони можуть щось зробити для своїх діток. У цій ситуації тато насправді стає незамінним для свого дитяти! Прийнято вважати, що батьки, коли їм доручають дітей, не стільки няньчать їх, скільки стережуть. Вони, як би на других ролях – допомагають мамі, поки вона вовтузиться з дитиною. Але це не зовсім так. Вивчення поведінки татусів показує, що, коли їм дають можливість активно брати участь у догляді за новонародженими, вони стають такими ж турботливими няньками, як і матері. Вони можуть бути трохи менше розторопні, ніж матері, але здатні на глибоку прихильність до малюків. Тому допомога та підтримка батька, як ніколи, буде важливою для матері саме в перші кілька днів після операції.
Від пологового стаціонару потрібно тільки одне – створити умови спільного перебування матері та дитини відразу після кесаревого розтину і забезпечити вільне відвідування батьків.
Розділення матері і дитини в перші кілька діб після операції (як правило, 2-3 доби), як ми вже сказали, може мати катастрофічні наслідки для стану здоров’я матері, лактації і здоров’я дитини. Мати не має можливості прикладати малюка до грудей з тією частотою, якої він потребує, що призводить до дефіциту молока. Дитину ж, відділену від матері, догодовують сумішшю, з усіма можливими наслідками. До того ж її зрідка приносять до матері на «побачення». До слова сказати, носять, як правило, на руках по холодних коридорах, піддаючи його додатковому ризику переохолодження. Відсутність тілесного контакту з матір’ю призводить до порушення колонізації дитини мікрофлорою і збільшує ризик виникнення інфекційних захворювань. Цей перелік небажаних наслідків може бути дуже довгим.
На жаль, у нас в країні ця теза (спільне перебування після кесаревого розтину з перших же годин і вільне відвідування батьків) не знаходить швидкого розуміння серед керівників пологових стаціонарів та медичного персоналу. Хоча логічність і простота такого підходу очевидна. І в тих пологових відділеннях, де спільне перебування матері та дитини після кесаревого розтину з перших же годин після операції вже організовано і до догляду залучається батько, тепер вже й не уявляють собі, як можна було раніше працювати інакше.
Але що ж є головним стримуючим моментом? Уявлення про те, що після операції в силу свого стану жінка не може доглядати за дитиною, вона потребує інтенсивної терапії та спокою. Однак, у наш час, у більшості випадків після кесаревого розтину:
- вже через 1,5-2 години породіллі дозволяють повертатися в ліжку незалежно від виду анестезії;
- через 6 годин породіллі дозволяють сидіти на ліжку, вставати і ходити по палаті;
- інфузійну терапію обмежують до 800 – 1200 мл;
- в перший день після операції породілля стає повністю мобільна, здатна до самообслуговування та догляду за новонародженим;
- переведення в післяпологову палату можливе вже через 10-12 годин.
Цілодобове спільне перебування матері і дитини дуже важливе з точки зору становлення лактації. Річ у тім, що між фізіологією пологів і фізіологією грудного вигодовування є очевидний зв’язок, і це підтверджують безліч прикладів. Тому механізм «запуску» лактації у жінок після кесаревого розтину не може бути таким самим, як після фізіологічних пологів. У більшості випадків після вагінальних пологів важливо якомога менше втручатися в процес початку годування: набагато важливіше дати матері побути наодинці з малюком в умовах повного спокою і усамітнення. Після кесаревого розтину мамі і дитині, з цілком зрозумілих причин, потрібна допомога, тож усамітнитися не вдасться. Тому збої в лактації у матерів після кесаревого розтину трапляються набагато частіше.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:
Теги: дитина після кесарів розтину
Цікаво також:
Новини по темі
Коли дитина нарешті проспить цілу ніч?
Немовля | 08:30, 29.08.2025
Чим відрізняються діти, народжені у високосний рік?
Дитина | 01:30, 29.08.2025
Чому відсмоктування сопель у дітей може бути небезпечним?
Дитина | 12:10, 28.08.2025
Як часто мити голову дитині?
Дитина | 12:10, 27.08.2025
Чому поцілунок дорослого може нашкодити новонародженому?
Немовля | 09:30, 27.08.2025
Пластикова пляшечка для годування дитини: безпечна чи ні?
Дитяче харчування | 08:30, 27.08.2025
Чому дитина щоразу плаче перед нічними вкладаннями?
Дитина | 06:20, 26.08.2025
