Поради батькам, якщо дитина стала агресивною

Adoption

Date: 10:00, 21.05.2022 | Категорія: Психологія [comheader]| Коментарів: 0[/comheader]

7436 Переглядів

Діти випромінюють те, що у них закладають батьки.У більшості випадків. Однак, не лише мама й тато впливають на формування малюка, є ще дідусі і бабусі, дітки з дитячого майданчика чи в садочку... І якщо одного дня ви раптом помітили що ваш син чи дочка стали дуже агресивними, як на це реагувати?

7206_2.jpeg (22 Kb)

Під поняттям агресивності часто розуміють емоційну незадоволеність дитини, яка проявляється в її ставленні до оточення.

Такий стан може бути викликаний рядом факторів, ключовими серед яких виступають:

- Психологічний захист малюка від особистих страхів, дитячих травм;
- Заперечення зайвої материнської опіки та відстоювання власної незалежності;
- Придушення таких почуттів як ревнощі і образа на батьків і оточення;
- Протест при авторитарному стилі виховання;
- Реакція на злість і насильство в сім’ї;
- Наслідки впливу перегляду агресивних сюжетів на ТБ, і внаслідок надмірної захопленості жорстокими комп’ютерними іграми.

Однак помічено, що дитяча агресивність іноді виступає як вікова особливість в проміжку між 3 і 4 роками. Але в цьому випадку вона трансформується в опір, є своєрідною формою заперечення впливу батьків і їх всеосяжної опіки, яка гальмує переживання малюком кризи 3 років.

У цей час ключовими словами у малюка стають «я сам», «не хочу», «відстань» тощо. Так, через норовистість і непокірність, ваш син або дочка висловлюють свій перехід у більш доросле життя, де вам відведено не так багато місця, як раніше.

Відповідальність за напади агресії у дитини в першу чергу лежить на батьках і оточенні. Надмірна агресивність може приховувати горе і пригніченість, але може бути і просто проявом вродженої схильності до насильства.

Діти, що мають неврологічний розлад, також можуть бути агресивними. Вони дуже збудливі і менш чутливі до болю.

Якщо дитина не хоче ділитися своєю іграшкою з дітьми, це може бути пов’язане з тим, що вона отримує мало уваги, була часто наказана, була свідком сімейних спорів, переживає через появу в родині нового малюка або стурбована розлученням батьків, хворобою і смертю близьких. Це все призводить до збільшення агресії.

Як поводитися батькам? Батьки не повинні відповідати власною агресією на агресивність дитини, лаяти, ображати та бити. Їм необхідно навчитися розуміти дитину, її почуття та переживання. Якщо, наприклад, у вашого малюка на дитячому майданчику забрали іграшку, не потрібно лаяти його.

Треба допомогти йому зберегти почуття гідності, нехай поміняється з суперником іграшкою, нехай він просить дозволу погратися, або ж вам варто культурно забрати предмет спору самостійно.

Коли агресія стає недостатньо мотивованою, то тоді треба задуматися, чи правильно розвинені емоції у дитини. Адже агресивність дитини 4 років може перетворитися на звичку. Діти, які підростаючи не зуміють втихомирювати свою агресивність до всіх за допомогою усної мови, здебільшого перетворюються в забіяк.

На напади агресії слід реагувати і скоріше їх припиняти, навіть якщо агресивні дії чада виглядають «нормальними». Заходи щодо запобігання агресії необхідні для того, щоб показати малюкові, що він неправильно чинить, і є інші способи для вираження емоцій.

Дитина суворих батьків свій негативний збуджений стан вдома навряд чи буде демонструвати. Але легко може зірватися на дитячому майданчику, в саду, в гостях або просто в спілкуванні з іншими дітьми (однолітками та молодшими дітками), з тваринами та людьми похилого віку.

У ранньому віці агресивність дитини 2 років не можна прирівнювати до жорстокості, якщо і з боку видно, що дитина поводиться жорстоко, смикаючи собаку за хвіст або стукнувши бабусю по голові іграшкою. Але насправді він банально не розуміє, що завдає їм болю, йому потрібно пояснювати, що таке біль.

Усім знайома ситуація, коли малюк тягне маму за волосся – такі ситуації треба припиняти відразу, даючи дитині зрозуміти, що вам боляче і так робити не можна! Якщо малюк впав і плаче, не потрібно на нього кричати, потрібно допомогти і пожаліти дитину.

Зовсім маленьку дитину потрібно навчати правилам поведінки і як вести себе в навколишньому середовищі, бо вона не знає, що можна, а чого не можна. Всі психологи вважають, що агресивність потрібно гасити ще в ранньому віці.

Ні в якому разі не можна пропускати агресивні витівки! Винуватець повинен бути покараний, а потерпілий – заохочений. Так дитина зрозуміє, що подібні дії не приносять шкоди нікому, крім нього.

Є ще одна погана сторона дитячої агресії: дуже часто діти заграються, вдома їх неможливо заспокоїти, тому краще все веселі ігри переносити на ранок.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: