Всі новини про: дитина

Безпека та захист дитини завжди починаються у сім’ї, а підтримка дітям потрібна щодня. І найпростіше її отримати саме від батьків.

Уважно розглянь картинку. І дай собі відповідь, чия дитина грає на підлозі кімнати: жінки ліворуч чи жінки праворуч. Варіантів лише два, один правильний, другий ні.

Чи всі ці іграшки корисні для дитини? Вони яскраві, барвисті, але дитина швидко втрачає інтерес. Або пухнасті, приємні на дотик – але збирають на собі купу пилу. Або дуже розумні та інтерактивні – але малюк швидко розбиває їх об стінку. Хоча улюбленими іграшками дітей 1-3 років все одно будуть предмети на кшталт телефона і комп'ютера, ось невеликий список того, без чого не має пройти дитинство вашого малюка.

Батьки або люди, що займаються вихованням дитини, самі того не усвідомлюючи, є для неї тими чарівниками, які здатні як “начарувати” на успіх у житті, так і “наслати прокляття”. Уявіть собі успішну людину. У кожного з вас – це свій особливий образ, але в основному ви уявляєте собі цілеспрямовану людину, у якої виходить усе, що вона задумала. При цьому, як показує практика, щоб бути успішним, не обов’язково мати багато грошей. Важливо, щоб була гармонія всередині, відчуття, що ви живете щасливим життям. У той же час є люди, які, як не стараються, постійно стикаються з невдачами. Виникає відчуття, що вони є магнітами для всього найгіршого у світі. Або іноді до перемоги залишається один крок, а людина ламається, кидає справу, без особливих на те причин. Таких людей в суспільстві називають невдахами.

Щоб дитина росла щасливою, а спілкування з нею приносило і вам радість, щастя та задоволення, варто побудувати з нею довірчі взаємини.

Багато батьків вважають, що участь бабусь у вихованні онуків — наша традиція та показник сімейних цінностей, тому до їх відмови посидіти з дітьми ставляться з нерозумінням та звинувачують у егоїзмі. Чи мають бабусі допомагати своїм дорослим дітям у їхньому батьківстві?

Кожен з цих анімаційних роликів розповідає історію про дитину, яка пережила важкі часи, але змогла знайти в собі ресурси, впоратися з труднощами і стати сильнішою.

Серед дітей зустрічаються малюки, які полюбляють лягати спати пізно, незважаючи на стійке бажання батьків дотримуватися режиму. Хоча визначити, чи є дитина “совою” у дошкільному віці все-таки складно. Залежно від режиму, активності й особливостей нервової системи діти періодично бувають дуже активними в пізній час, але це не обов’язково пов’язано з їхнім хронотипом. Отже, чи варто перелаштовувати малюка-сову і як допомогти такій дитині адаптуватися до ранкових підйомів?

Відомо багато чого, за що підлітки своїм батькам дорікають, чому дратуються, на що зляться, за що ненавидять. І цілком зрозуміло, чому батьки, дивлячись на уїдливу, похмуру, свою дитину, що постійно огризається, зі смутком думають, що втратили її любов безповоротно. Стосунки батьків із підростаючими дітьми у розпал пубертату завжди непрості. Підлітки люблять своїх батьків! Просто дещо витончено, законспіровано та тихо… Тож поговоримо, за що ж.

Часто похід до стоматолога для дитини і її батьків стає майже нереальним завданням. Малюк плаче, не хоче відкривати ротик, не дозволяє ні подивитись ні полікувати зуб. І ніякі вмовляння не допомагають. Діти, котрі ще ні разу не були у стоматолога і не знають, хто це такий, його не бояться. Страх з’являється потім, після невдалого візиту, або якщо батьки самі вселили в дитину цей страх. Як же зробити, щоб після першого візиту до стоматолога малюк вийшов задоволений?

Розвиток більшої половини сучасних дітей викликає багато запитань у спеціалістів. Результати недавнього дослідження показали, що 58% дітей віком від трьох до п’яти років знають і розуміють, як працювати з планшетом, але лише кожен шостий із них знає, як приготувати собі сніданок.

Усі люди припускаються помилок – такий неминучий факт, притаманний самому життю. Звісно, існують помилки, більш значні, ніж інші, а є ті, від яких набагато важче оговтатись, але, так чи інакше, усі вони є частиною нашого життя. Те, як людина справляється зі своїми помилками, має зв’язок з її самооцінкою, безпосередній та двосторонній.

Усі батьки прагнуть стати справжніми друзями для своєї дитини, навчитися знаходити правильні слова та заспокоювати, коли це необхідно. Однак, не завжди розуміють потреби дітей.

Великі очікування, покладені на дитину, можуть бути корисними, але в той же час надмірний тиск може мати шкідливі наслідки.

Здається, тільки вчора дитина сиділа на ваших колінах, і ось уже вона відмовляється триматися за руку на вулиці, виганяє вас зі своєї кімнати та огризається з будь-якого приводу. І найприкріше – соромиться вас. Ми намагалися розібралися в нюансах дитячої поведінки та знайшли 8 помилок, які батьки роблять у спілкуванні зі своїми нащадками.

«Ну от, вона знову не йде до школи. Я здурію через ці її хвороби!» Або: «Тепер ти ним займися, в мене перерва» (жінка до чоловіка, передаючи йому дворічного малюка). «Гадки не маю, що з нею робити, я втомився» (чоловік до жінки)... Це кілька прикладів, які можуть бути сказані в присутності дитини. Коли батьки використовують такі фрази, вони забувають, що їх чують ті, кого ці слова безпосередньо стосуються.

У дитинстві ми часто даємо собі обіцянку, що коли станемо дорослими, ніколи не будемо говорити те, що говорили нам наші батьки. Та часто забуваємо про це.

Іноді батьки можуть помітити висип у дитини. Звісно, найкраще, що можна зробити, це звернутися до лікаря. Але щоб одразу пересвідчитися, що висип не є ознакою серйозної хвороби, можна провести простий скляний тест. Доктор Ебігейл Уолдман, яка працює клінічним директором Центру дерматологічної хірургії імені Моосау у Бостоні, США, розповідала, як правильно провести такий тест.

За останні десятиліття в усьому світі збільшилася кількість дітей із розладами психологічного розвитку. Багато батьків сприймають це як “проблеми вікового періоду” і пускають все на самоплив. Але при цьому мало хто замислюється над тим, що своєчасне виявлення проблеми збільшує шанси на щасливе її рішення. Дивись, які особливості поведінки дитини говорять про те, що вам потрібно записатися на прийом.

Ні для кого не секрет, що зовнішність дитини залежить від її батьків. Колір і тип волосся, відтінок очей, зіст і схильність до повноти. Є ознаки, які перескакують із покоління до покоління і можуть передаватися навіть від бабусь та дідусів. Наприклад, за ліворукість відповідають саме останні. Сьогодні поговоримо саме про пряме спадкування і розповімо про те, які особливості дитина може запозичити від матері. І йтиметься далеко не лише про зовнішні ознаки.