У суспільстві помилково вважається, що материнський інстинкт вбудований в мозок кожної жінки. Насправді жінка не має вродженої здатності любити свою дитину. Репродуктивна система жінки дозволяє завагітніти, виносити, народити і вигодувати дитину, і це все під контролем статевих гормонів. Водночас дитина від моменту народження прив'язана до матері.
По-перше, від неї залежить її фізичне існування. Жінка повинна вчасно годувати малюка, купати, міняти йому памперси. По-друге, розвиток емоційного інтелекту. Досвід спілкування із матір'ю впливає на формування нейронних зв'язків у мозку дитини, поведінкових реакцій і ментальних моделей.
Дитина народжується з вбудованим умінням зчитувати емоції батьків. Яким чином це впливає на її розвиток? Приклад: дитина втратила улюблену іграшку і плаче, намагаючись привернути увагу мами. Їй потрібна допомога. Але мама зайнята роботою за комп'ютером, її плач її дратує. Вона зривається, кричить, оскільки, наприклад, емоційно-нестабільна. Дитина відчуває страх і відкидання, і плаче ще сильніше, не розуміючи, що зробила неправильно. Якщо такі ситуації відбуваються щодня з року в рік, вона на підсвідомому рівні припиняє сприймати світ, як безпечне місце, і правильно сприймати саму себе. У мозку вибудовується схема: "я плачу — мама злиться — я поганий і не заслуговую на любов".
Коли мама емоційно нестійка або емоційно холодна, емоційний інтелект дитини розвивається неправильно. В майбутньому вже доросла людина не зможе відрізнити злість від роздратованості, розчарування від образи, страх від тривоги. Буде погано контролювати і обробляти негативні емоції. Її нейронні зв'язки в мозку вишикуються певним чином, ґрунтуючись на отриманому досвіді. Це означає, що, вивчаючи ставлення та поведінку мами в дитинстві, дитина навчиться сприймати свої емоції, і емоції оточення в спотвореному світлі. Тому що там, де мама повинна була заспокоїти і обійняти, вона кричала і злилася.
У 1987 році американський психолог Едвард Тронік разом із колегами провів експеримент під назвою "Застигле обличчя матері". Матерям 4-5-місячних дітей пропонували деякий час усміхатися дитині, розмовляти з нею, підтримувати зоровий контакт. А потім різко розвернутися, і повернутися до малюка з кам'яним, беземоційним обличчям. На відео видно, як сильно впливає зміна емоцій на обличчі матері на емоційний стан дитини. Вона намагається встановити втрачений контакт, привернути увагу мами криками, ударами долонь, пхиканням. Але врешті-решт губиться і починає плакати. Протягом цих кількох хвилин дитина переживає справжній сильний стрес. Вона надсилала мамі сигнали, які вона ігнорувала, і не отримав потрібного відгуку.
Безумовно, жодна жінка у світі не може перебувати в безперервному контакті зі своєю дитиною. Іноді дорослі кричать, плачуть, хочуть побути на самоті, і це нормально. Але головне — відновлювати контакт зі своєю дитиною, синхронізуватися. Тому що обійми, слова підтримки, мамина усмішка — це гарантія того, що все добре.
Коли жінка народжує дитину, вона вчиться її любити і піклуватися про неї. Любити її за замовчуванням вона не вміє. А дитина не може рости сама по собі. І навіть якщо поруч буде люблячий тато або турботлива бабуся, потреба в материнській любові не зникне. Навпаки, з роками її дефіцит відчуватиметься гостріше, ніж в дитинстві.
Тому підхід до материнства повинен бути дуже усвідомленим. Хтось може бути готовий до материнства в 23 роки, а хтось ще не готовий і в 35. Тому й існують поняття відкладене материнство і планування вагітності. Якщо жінка не готова народити дитину зараз, але переживає за репродуктивні можливості після 35-40 років, вона може заморозити яйцеклітини або ембріони зараз. І запланувати вагітність в майбутньому, коли буде готова стати мамою. Яйцеклітини/ембріони заморожуються в рідкому азоті і зберігаються в спеціальних посудинах. Термін зберігання — необмежений. Водночас багаторічне зберігання не впливає на якість розморожених яйцеклітин/ембріонів. Після розморожування їхні біологічні функції відновлюються.
Відсутність бажання бути мамою в певний проміжок часу — нормальне явище. Не можна народжувати дитину з думкою: "народжу, потім розберуся". Дитина — жива людина, яка постійно розвивається, яка повністю залежить від комунікації з мамою.
У деяких жінок після пологів виникає післяпологова депресія. Жінка за станом здоров'я не здатна піклуватися про свою дитину, і перебувати з нею в тісному тілесно-емоційному контакті. Доведено, що це призводить до затримки мовного розвитку у дитини фізичних, когнітивних і емоційних відхилень. У новонародженого повністю розвинені тільки примітивні зони мозку, що відповідають за смоктання, ковтання, дихання. Області, які відповідають за розпізнавання емоцій, абстрактне мислення, поведінкові реакції, мова, розвиваються протягом перших трьох років життя. Тому чим довше мама перебуває в депресії, тим гірше це позначається на загальному розвитку дитини.
Якщо ви зараз не відчуваєте материнський інстинкт — це нормально, тому що його не існує, він формується під час вагітності і після пологів. Однак його відсутність не може вплинути на ваше бажання стати мамою тоді, коли ви будете готові до цієї ролі і відповідальності.
Будьте відповідальні за своє майбутнє і за майбутнє своїх дітей!
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:
Теги: дитина, мама, материнський інстинкт
Цікаво також:
Новини по темі
Чи може вагітна стати хрещеною мамою?
Мама | 19:30, 23.03.2026
Емоційне вигорання у батьків
Сімейні справи | 00:30, 17.03.2026
Хапати партнера за сідниці корисно для здоров'я — дослідження
Сімейні справи | 15:48, 15.03.2026
Помилки батьків, через які дитина сидить у них на шиї все доросле життя
Сімейні справи | 08:30, 15.03.2026
Речі, які мудрі батьки ніколи не забороняють своїм дітям
Сімейні справи | 07:30, 15.03.2026
Чому батькам не потрібно бути ідеальними?
Сімейні справи | 00:30, 15.03.2026
10 правил батьків успішних дітей
Дитина | 08:30, 14.03.2026
