Як батькам пережити кризові періоди у дитини?

Психологи вважають, що кризовий період - це час, коли дитина змінює свої пріоритети і відбувається скачок розвитку. Проте, усе не так легко дається, як виглядає на перший погляд. Особливо для батьків.

Криза новонародженості (перші 6-8 тижнів життя)
Поява на світ супроводжується для малюка фізичними та психологічними труднощами. Новонароджена дитина намагається адаптуватися до нового навколишнього середовища, вчиться зігрівати себе, приймати і перетравлювати їжу. Важлива роль мами в цей період - навчитися бути максимально чуйною і уважною. Правильно організований режим годування, догляд і достатнє перебування на свіжому повітрі допоможуть дитині швидше звикнути до цього світу.

Будь-які перепади настрою батьків, сварки з близькими людьми, гучні телефонні розмови або безперервно увімкнений телевізор негативно впливатимуть на малюка.

Велике значення в цей період має грудне вигодовування, оскільки в цей момент дитина отримує не тільки корисну їжу, але і душевне спілкування. Малюк навчається встановлювати емоційний зв'язок, реагувати на обійми, проявляти свою радість швидкими рухами рук і ніг (так званий «комплекс пожвавлення»), посміхатися. Саме поява посмішки, і свідчить про перехід до нового періоду.

Криза раннього дитинства (12-18 місяців)
Цей період розвитку дитини пов'язаний з початком ходіння, становленням мови і першими «акціями протесту». Щоб дитина добре розвивалася фізично необхідно приділяти увагу активним іграм на свіжому повітрі, зарядці та організації вільного простору для пересування в домашніх умовах. Малюк, що багато рухається, рідше хворіє і активніше розвивається розумово порівняно з дитиною, що постійно сидить в манежі або перебуває у візочку.

Поява перших слів малюка, вимовлених свідомо, приводить батьків у захват. Психологи радять правильно вимовляти слова, звертаючись до дитини, не спотворювати тон, не наслідувати дитячу вимову, оскільки це може призвести до ускладнень у розвитку правильного мовлення.

У цьому ж віці дитина проявляє свої перші «вольові» рішення. Це можуть бути «акції протесту» і протиставлення себе іншим. Боротися з крихіткою марно, адже саме зараз він потребує безумовної та постійною батьківської любові та підтримки.

Криза трьох років (2-4 роки)
Цей період є найбільш гострим, оскільки в цей період відбувається усвідомлення власного «Я», формується гостра потреба діяти самостійно. Дитина говорить «я сам(а)!», стає важко керованою і часто повторює «ні» або «хочу так». Якщо малюк кидає на підлогу свої іграшки, голосно кричить і тупотить ногами, не реагує на прохання, гнівно розмахує кулаками і плаче без причини - це завжди привід для батьків почитати книги дитячих психологів з практичними порадами щодо способів вирішення подібних ситуацій.

У цьому віці дитина сприймає «науку» тільки в ігровій формі. З цієї причини важливо приділяти велику увагу вірному вибору ігор, що мають відповідати віку дитини, носити розвиваючий характер та такі, що мають здатність переключати увагу «маленької особистості».

Необхідно зарядитися терпінням і бути послідовним у своїх словах і діях. Батькам потрібно домовитися, що вони можуть дозволити дитині, а що категорично «не можна». Неправильним є поведінка батьків, при якій малюк отримує те, що він хотів, якщо він сильно плаче або кричить, і нерви мами «здають». Це швидко закріплює погану звичку усього домогтися криком. Важливо пам'ятати, що емоційне сприйняття дитини з кожним днем збагачується, тому надмірні подразники, наприклад, комп'ютерні ігри, ігрові автомати, перегляд фільмів на великому екрані негативно впливають на психіку дитини, і можуть призвести до порушень сну і здоров'я загалом.

Криза 6-8 років
Це період інтенсивного фізичного зростання, вдосконалення тонкої моторики рук, розвитку ряду складних нервово-психічних функцій. У цей час дитина стає школярем. Якщо малюк не відвідував дитячий садочок, для нього виникає подвійне навантаження - адаптація до колективу і до навчального процесу. Дитина може відмовлятися вставати вранці, підкорятися дисципліні, забувати завдання. Завдання батьків полягає в правильній підготовці малюка до цього періоду: навчити складати свої речі і самостійно одягатися, створити спокійну доброзичливу атмосферу під час виконання домашніх завдань. Не варто пред'являти непосильних вимог і карати за«бруд» в зошиті або невивчений урок. Терпіння і допомога батьків дозволять дитині легше засвоїти навчальний матеріал.

Пубертатна криза (12-14 років)
У цей період відбуваються глибокі зміни в фізіології, інтелекті і здібностях, в якості відносин з дорослими і однолітками. У підлітка посилюється прагнення бути дорослим, а батьки продовжують бачити в ньому дитину, що часто породжує сімейні конфлікти. Прагнення до самостійності, незалежності від дорослих, потреба в самоствердженні нерідко штовхають підлітка на ризиковані вчинки. Цей період - найскладніший з усіх і вимагає максимальної уваги батьків до внутрішніх переживань своєї дитини. Дуже важливо батькам встановити довірливі стосунки і не нав'язувати свою безапеляційну думку. Регулярні заняття спортом, танцями, музикою та іншими корисними захопленнями дозволяють структурувати вільний час підлітка, вберегти його від проведення часу в сумнівних компаніях.

Підхід до даного питання дуже добре сформульовано відомим педагогом Марією Монтессорі: «Свободи у дитини має бути рівно стільки, аби вона знала, що з нею робити».

Вікові кризи необхідні й неминучі. Через них проходить кожен з нас, тільки терміни їх настання у кожного свої. Важливо пам'ятати, що діти вчаться тому, що бачать, а не тому, чому їх вчать. І в першу чергу дитина відтворює життєві принципи і норми поведінки у людей, що мають найбільший для них авторитет - у своїх батьків. Тому, якщо ви хочете, щоб ваші діти були зібраними, врівноваженими, талановитими, добре вчилися і прибирали за собою - будьте такими самі, і вони обов'язково цього навчаться!

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:

Цікаво також:

Новини по темі

Пастка «емоційного донорства»: чому один з партнерів вигорає швидше?

Сімейні справи | 00:30, 21.06.2026

У багатьох парах один із партнерів роками бере на себе роль емоційного контейнера, що неминуче веде до його психологічного виснаження.

Коли почуття гаснуть від втоми: що таке емоційне вигорання в парі?

Сімейні справи | 08:30, 20.06.2026

Хронічний стрес, побутова рутина та нескінченні обов'язки можуть призвести до стану, коли партнери більше не відчувають нічого, крім повної байдужості.

Емоційна безпека в парі: як створити простір, де не страшно бути слабким і справжнім?

Сімейні справи | 07:30, 20.06.2026

Найміцніший шлюб тримається не на палкій пристрасті, а на глибокому відчутті психологічної безпеки поруч із коханою людиною.

Як навчитися чути партнера та наповнювати його «емоційну посудину»?

Сімейні справи | 06:30, 20.06.2026

Часто партнери щиро люблять один одного, але почуваються самотніми лише тому, що розмовляють на абсолютно різних емоційних мовах.

Як парі висловлювати невдоволення без образ і руйнації стосунків?

Сімейні справи | 01:20, 20.06.2026

Конфлікти є в кожній парі, проте одні партнери після сварки стають ближчими, а інші — роками накопичують токсичні образи.

«Я працюю, а ти сидиш вдома»: як приборкати фінансовий аб'юз та докори з боку чоловіка?

Сімейні справи | 19:30, 18.06.2026

Фрази у стилі «я ці гроші важко заробляю, а ти витрачаєш їх на дурниці» — це перші тривожні дзвіночки економічного насильства в родині.

Як жінці зберегти психологічний комфорт, коли заробляє лише чоловік?

Мама | 08:30, 18.06.2026

Необхідність щоразу просити гроші навіть на дрібні особисті потреби викликає у молодих мам почуття приниження, тривоги та втрати контролю над власним життям.