5 особливостей дитячої поведінки, які не залежать від виховання

1. Пасивний або надто активний
У нас прийнято вважати, що якщо дитині ставлять діагноз СДУГ, то в подібній гіперактивності винні батьки. Щось вони, нібито, робили не так, як годиться, звідси і надмірна активність. Як, втім, і повільність у малюків – це особливості їх психіки, але ніяк не наслідки помилкових виховних методів мами і батька. З цими особливостями просто потрібно змиритися і пускати надлишки енергії діток в «мирне русло» спорт, ігри на свіжому повітрі, тривалі прогулянки.

2. Реакція на нове
Одні діти з посмішкою і задоволенням вивчають нові іграшки, знайомляться з новими людьми, легко заводять друзів. Інші ж навпаки, при зустрічі з незнайомцем можуть плакати, тікати або ховатися. Як би нам не хотілося, щоб дитина стала в цьому питанні сміливішою, ніякий тиск з боку батьків тут не допоможе. Воно швидше навіть посилить проблему. В обох випадках краще в ігровій формі намагатися коригувати зайву довірливість і надмірну замкнутість діточок.

3. Рівень адаптивності
У моєї сусідки дитина відмінно адаптувалася до дитячого садка: перший день трохи покапризувала без мами, а на другий – з задоволенням пішла в групу до дітлахів і вихователя. Моя дочка, навпаки, дуже важко звикала до нового етапу в своєму житті: годинами плакала, а після підключилися соматичні реакції, і вона щомісяця «видавала» бронхіти. Рівень адаптивності – це не наслідок недовиховання або невірного педагогічного впливу. Тут мало що залежить від мам і тат, вся справа у вроджених здібностях змінювати свою поведінку, коли навколо змінюється середовище.

4. Поріг чутливості
Одні швидко втомлюються, інших потрібно «вигулювати» цілий день, поки вони «видихаються». Одні починають реготати від показаного мамою пальчика, інших розсмішити ще треба постаратися. Одні реагують на тихе зауваження батьків, іншим, для того, щоб бути почутим, треба покласти руку на голову або повернути до себе обличчям. Він не спеціально нас ігнорує, просто його реактивний поріг досить низький. І тут без спеціальних «кодових» слів не обійтися.

5. Наполегливість і посидючість
Ви, напевно, помічали, що в одній і тій же сім’ї старший братик міг годинами перебирати свої машинки, не відволікаючи батьків від домашніх справ, а молодший без батьківської уваги ні секундочки прожити не в змозі. Це теж вроджені особливості, як і вміння продовжувати щось робити, навіть коли виникають труднощі. Повірте, дитяча непосидючість цілком може бути вродженою особливістю. Тому не завжди варто карати горе-учня за те, що він відволікається на уроці і не в змозі уважно слухати пояснення вчителя.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:

Цікаво також:

Новини по темі

Як навчитися слухати дитину, а не кричати на неї?

Сімейні справи | 07:30, 17.11.2025

Дитина може влаштовувати істерику або нити, вимагати, злитися, фантазувати, але сенс один - дитина хоче щось вам сказати.

Що робити, якщо дитина не вміє програвати?

Дитина | 06:30, 17.11.2025

Діти дуже люблять колективні ігри, проте не всі маленькі дослідники можуть адекватно реагувати на програш. Багато батьків не знають, як правильно поводитися з дитиною, яка, опинившись переможеною, починає плакати, кричати, ламати іграшки та ображатис

Як правильно розмовляти з дітьми і розуміти, про що вони дійсно думають?

Сімейні справи | 01:20, 17.11.2025

В основі всіх сімейних конфліктів та проблем лежить нестача спілкування.

Дитина не відходить від телефону: що робити?

Дитина | 00:30, 17.11.2025

Життя багатьох дітей зараз майже повністю присвячене гаджетам. Якщо в сім'ї з'являється смартфон (або планшет, ноутбук), будьте готові до того, що дитина буде: їсти, паралельно збираючи у грі кристалики, писати вам повідомлення в соцмережі, перебуваю

Помилки батьків у спілкуванні з підлітками

Сімейні справи | 23:30, 15.11.2025

Надлишок гормонів, формування характеру та власних поглядів роблять з малюка «невихованого монстра» в очах батьків, які зовсім нічого не розуміють про життя підлітка. Мамині і татові повчання зазвичай сприймаються тільки в «штики», а миле спілкування

Батьки, обережно, - синдром опіки

Сімейні справи | 23:30, 10.11.2025

Наші малюки – сенс всього життя, і ми готові віддати їм абсолютно все та навіть більше, аби вони завжди були здоровими й щасливими. Чи може бути любові та турботи занадто багато? Виявляється може, і зветься це – гіперопіка. Що це за стан, та які насл

Там Бабай: чим ми лякаємо своїх дітей?

Дитина | 22:30, 10.11.2025

Які тільки методи не використовують люблячі батьки, для того, щоб виростити гідну людину. Інколи в хід йдуть не найкращі прийоми, такі як покарання та залякування. Бабайка, сіренький вовчик та страшний дядя міліціонер стають вірними помічниками у вих