Відомий німецький психотерапевт, засновник гештальт-терапії Фріц Перлз (Fritz Perls) стверджував, що є дві можливості вплинути на іншу людину: стати «собакою згори» або «собакою знизу». «Собака зверху» — це влада, авторитет, накази, погрози, покарання, тиск. «Собака знизу» — це лестощі, брехня, маніпуляції, саботаж, шантаж, сльози. І коли ці дві «собаки» вступають в протиборство, «собака знизу» завжди перемагає. Отже, якщо ви хочете, щоб дитина вас слухалася, насамперед перестаньте її змушувати. Перестаньте командувати, читати нотації, соромити, і тоді й дитина не буде вдаватися до маніпуляцій, сліз та інших суто дитячих інструментів досягнення цілі.
Замість постійних протистоянь будуйте стосунки довіри та взаємоповаги. Діти — це відображення батьків, тому, коли ваша дитина вас не слухається, насамперед запитайте себе, що ви робите не так. Наприклад, як саме ви розмовляєте з дитиною. Ваш тон звинувачувальний, негативний, загрозливий? То може вам слід змінити його на нейтральний, правильний, співчутливий. І ні в якому разі не намагайтеся досягти свого підвищенням голосу. Навряд чи ви хочете навчити свою дитину, що правий той, хто голосніше вимагає.
Крім інтонації, дуже важливе значення має й те, що саме ви говорите. «Діти в місті» підготували топ-13 фраз, які допоможуть вам бути почутими, та побудувати теплі стосунки з дитиною.
«Будь ласка, говори спокійно»
Діти зазвичай поводять себе дуже голосно і до цього треба бути готовим. Не можна вимагати від дитини, щоб вона поводила себе тихо, просила мало та беззаперечно виконувала всі ваші накази. Дитина не повинна бути зручною для батьків. Але все ж є ситуації, у яких діти мають поводитися спокійніше. Для того, щоб ваша дитина перестала кричати, не говоріть їй очевидне — «Припини кричати». Не акцентуйте увагу на заборонах. Натомість попросіть заспокоїтися та говорити тихіше.
«Зупинися, вдихни повітря, тепер проси»
Ще одна стресова ситуація для батьків — це голосні ридання посеред магазину, на майданчику, або ж прямо посеред вулиці. Зазвичай вони пов’язані з дитячим проханням. Перші слова, що спадають на думку, щоб зупинити ці сльози — «Досить ридати», «Негайно перестань плакати, або взагалі нічого не отримаєш!» Не дивно, що такі фрази тільки збільшують істерику.
Натомість допоможіть дитині заспокоїтися — присядьте біля малюка, візьміть його за ручки, попросіть подихати, або порахувати до десяти. А коли істерика вщухне, вислухайте прохання дитини та виконайте його, або ж зрозумілою дитині мовою поясніть, чому зараз не можете виконати.
«Про що треба пам’ятати?»
Безпека дитини — це те питання у якому не може бути компромісів. Бігати через дорогу не можна, чіпати розетки заборонено і таке інше. Коли розмова йде про безпеку дитини, дорослі мають бути категоричні. Але чим старшою стає дитина, тим важливіше змінити заборони на самостійну обмірковану поведінку.
Наприклад, замість того, щоб хапати дитину за руку перед дорогою та повторювати без кінця «Будь обережною», краще запитати «Про що треба пам’ятати, переходячи дорогу?». Таким чином ви навчатимете дитину самостійно оцінювати небезпеки та бути обачною.
«Ти зробиш це самостійно, чи допомогти?»
Період, коли діти тільки починають обслуговувати себе самостійно досить стресовий для батьків. По-перше, мами звикли все робити замість дітей — одягати, годувати, вмивати, й від такої поведінки іноді складно відвикати. По-друге, іноді просто не вистачає ані сил, ані часу для півгодинних зборів. Часто так і хочеться гримнути «Вкотре повторюю, взувайся швидше!». Та зазвичай малеча лише починає рюмсати, продовжуючи вовтузитися зі взуттям.
Спробуйте дати вибір. Просте запитання «Ти зробиш це сам, чи допомогти?» ставить перед малюком завдання, яке він охоче виконає.
«Що ти зрозумів після цієї помилки?»
«Я ж тобі казала, що так і буде» — одна з найгірших та найбільш шкідливих фраз, тому намагайтеся уникати її.
Натомість орієнтуйте дитину на висновки та критичне мислення — «Що ти зрозумів, коли зробив це неправильно?», або «Як зробити це по-іншому наступного разу, щоб не потрапити в біду?»
Зосередження уваги на мотивації до зміни поведінки на майбутнє принесе вам набагато кращі результати, аніж докір за минулий вчинок.
«Будь ласка…»
Коли вам щось потрібно від дорослої людини, ви ж не кажете, чого НЕ хочете? Адже простіше та легше сказати про те, чого хочете. Так і з дітьми. Замість «Не йди в калюжу», скажіть - «Будь ласка, обійди калюжу».
«Хочеш піти зараз, чи через 5 хвилин?»
Уявіть собі, ви з друзями відпочиваєте у кафе, ваша подруга розповідає цікаву історію, аж раптом вам говорять — «Все, пішли додому. Негайно». Правда неприємно? Якщо ви дасте дитині вибір, можливість самостійно прийняти рішення та час підготуватися, то вона поводитиметься краще.
«Сьогодні нам треба поспішати»
Намагайтеся не вживати такі фрази — «Йди швидше», «Ми запізнюємося», адже це вам зрозуміло, що ви затримуєтеся. Малеча зазвичай не розуміє, чого це саме зараз треба кудись бігти. Натомість зробіть це цікавим. «Уявімо, що ми машинки з Формули-1. Покажи, як швидко вони рухаються».
Так, іноді дійсно треба поспішати, але дозволяйте собі бути повільними. Іноді прості неспішні прогулянки залишають у дитячій пам’яті приємні спогади на все життя.
«Я почекаю поки ти закінчиш»
Батькам потрібно навчитися менше поспішати. Дозвольте дитині вовтузитися з неслухняними ґудзиками, «перемогти» вузол на шнурівці, адже саме такі маленькі невдачі, докладені зусилля та перемоги закладають основу для майбутньої самостійності.
«Я за тебе хвилююся»
Хвилювання за свою дитину починається з новини про вагітність, і не закінчується ніколи. І діти цьому лише сприяють, адже постійно наражаються на небезпеку — ганяють на велосипеді, лізуть на високе дерево, вчаться стрибати з гойдалки. Насправді вони роблять це не для того, щоб ми хвилювалися, а лише випробовують себе і світ навколо. Це природний етап дорослішання, але іноді діти не достатньо готові для певних челенджів.
У батьківському арсеналі є достатня кількість фраз, аби зупинити шибеників — «Ти ще малий туди лізти», «Не біжи, бо впадеш», «Ти недостатньо дорослий для цього». Ці фрази говорять дитині, що вона недостатньо хороша, вправна, висока, швидка, спритна для чогось. Погодьтеся, це не те, що ви хотіли донести дитині.
Пропонуємо нагадувати дітям про ризик, акцентуючи увагу на своїх страхах і переживаннях. «Я хвилююся, коли ти вилазиш так високо, адже боюся, що ти впадеш і нашкодиш собі». Таким чином ми демонструємо не сумнів у силах дитини, а свої переживання, з якими діти рахуються.
«Я вірю в тебе, ти впораєшся»
Вірити в дитину та демонструвати їй це потрібно завжди. А тим паче в ті моменти, коли в неї щось не виходить. Якщо дитина не справляється зі завданням та просить вас це зробити, не варто говорити «Чому це я повинен робити щось замість тебе. Зроби це сам».
Натомість підтримайте — «Я бачу, як це складно для тебе і я вірю в те, що ти впораєшся з цим. Я тут, щоб підтримати тебе, якщо потрібні думки про те, як правильно вирішити ситуацію».
Варто налаштовувати дітей та успіх. Іноді зробити все самому простіше, аніж підтримати та допомогти, але таким чином ви сприяєте зміцненню самооцінки та внутрішньої мотивації дитини.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:
Теги: дитина, дитина не слухає
Цікаво також:
Новини по темі
Основні помилки у вихованні дочок
Виховання | 06:30, 11.05.2026
Вплив розлучення батьків на дітей
Сімейні справи | 01:20, 11.05.2026
Токсичні стосунки з мамою: що робити?
Сімейні справи | 00:30, 11.05.2026
Коли поведінку дитини не можна ігнорувати?
Дитина | 19:30, 10.05.2026
Що буде з підлітком, якщо він не отримує любові від батьків?
Сімейні справи | 08:30, 10.05.2026
Чому діти можуть підняти руку на батьків?
Сімейні справи | 06:30, 10.05.2026
Як легко позбутися дитячих капризів?
Дитина | 19:30, 09.05.2026
