8 фраз, які батькам шкідливо говорити своїм дітям

Якщо у вас є діти, ви, напевно, іноді використовуєте ці фрази. Однак наукові дослідження доводять, що їх не варто говорити дітям: вони діють не так, як ми очікуємо.

1. “Не реви”
Діти часто плачуть, тому велика спокуса сказати дитині «Не ревіти». Однак таким чином ми знецінюємо дитячі почуття, даємо зрозуміти, що не варто відкрито ділитися емоціями з батьками.

Краще навчіть дитя розпізнавати і називати свої емоції. Скажіть: «Я знаю, тобі зараз дуже сумно». Коли ви допомагаєте дітям описати свої емоції, ви показуєте, що визнаєте їх. Крім того, ви вчите дітей описувати емоції, а не показувати. Згодом вони навчаться позначати свої переживання словами, не вдаючись до сліз.

2. “Припини”
Припини бігати. Припини кричати. Припини розкидати речі. Дослідження показують, що подібні директивні вказівки роблять тільки гірше. Дитячий мозок запрограмований виконувати те, що говорять. Коли ви говорите «припини бігати», дитина чує «бігати». Краще скажіть «ходи спокійним кроком». Так ви точно дасте дитині зрозуміти, що їй потрібно робити. До того ж це представить ваші вказівки в більш позитивному світлі.

3. “Проси вибачення”
Маленьких дітей вчать просити вибачення задовго до того, як вони навчаться по-справжньому шкодувати про свої дії. Дорослим здається, що таким чином вони прищеплюють дітям хороше виховання. Однак дослідження показують, що прохання вибачення не розвиває у дітей справжньої емпатії.

Найефективніше вчити дітей допомагати людині, яку вони образили. Якщо ваша дочка зламала піщану вежу, яку побудувала інша дитина, нехай вона допоможе побудувати її заново. Таким чином діти дізнаються, що їхні вчинки мають наслідки. Вони засвоюють, що для виправлення помилок потрібно вжити заходів, а не просто сказати формальне «вибач». Це знижує ймовірність повторення таких вчинків в майбутньому і розвиває справжню емпатію у дітей.

4. “У нас ніхто не б’ється”
«У нас ніхто не кидає речі». «У нас ніхто не кусається». Мета подібних фраз – показати дитині, що вона частина групи, в якій діють певні правила. На жаль, це не допомагає дітям, які постійно кусаються, б’ються або виявляють інший вид негативної поведінки. Подібні висловлювання тільки змушують їх відчувати себе аутсайдерами. Краще скажіть, що «битися – погано» і поясніть, що відчуває скривджена дитина. Потім змусьте агресора вжити заходів, щоб виправити те, що він накоїв.

5. “Ось бачиш!”
Це варіант класичного висловлювання: «Я ж казала!» Ви говорите доньці, щоб вона припинила стрибати на дивані. Вона не слухається, падає і забивається. Ви реагуєте на це словами: «Ось бачиш! Я ж казала тобі не стрибати на дивані! »Така реакція соромить дитину і не дає їй можливості проаналізувати проблему і знайти шляхи вирішення. Краще почекайте, поки дочка заспокоїться, а потім обговоріть подію, що відбулася. Запитайте, як вона буде поводити себе наступного разу.

6. “Не ний”
Дитяче ниття – це випробування. Воно дуже сильно дратує. Нам хочеться, щоб воно припинилося, і як можна швидше. Але фраза не допомагає зупинити ниття. Краще спробуйте сказати: «Говори нормальним голосом», або запитаєте: «Як ми можемо вирішити цю проблему?». Так ви будите у дитини навички вирішення проблем і допомагаєте їй знай деякий контроль над ситуацією.

Також можна використовувати стратегію «Ти запитав, я відповіла». Наприклад, син попросив купити йому іграшку, а ви сказали «ні». Якщо він продовжує нити, ви відповідаєте: «Ти запитав, я відповіла». Використовуйте цю фразу доречно і послідовно. Коли дитина зрозуміє і запам’ятає її, вона стане менше нити, вередувати і торгуватися.

7. “Скільки разів тобі повторювати?”
Якщо дитина не відреагувала з першого разу, можливі два варіанти. Або вона не почула і не зрозуміла вас в перший раз, або вона ухиляється від виконання вашої вказівки. Як вчинити в даному випадку, залежить від конкретної ситуації. Але дана фраза точно не допомагає. Вона передає дітям неправильне повідомлення – ніби ви готові повторювати свої вказівки більше одного разу.

8. “Почекай, ось прийде тато з роботи…”
По-перше, ця фраза дає зрозуміти, що прямо зараз ви не збираєтеся вживати заходів. Але негайні наслідки необхідні для ефективного виховання. Очікування другого з батьків зводить нанівець ефективність виховання в довгостроковій перспективі. По-друге, у дитини розвивається страх щодо реакції одного з батьків. Це означає, що коли дитина зробить щось погане, то не зізнається в цьому через страх покарання.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:

Цікаво також:

Новини по темі

Коли родина руйнується: як повідомити дитині про розлучення батьків?

Сімейні справи | 07:30, 14.06.2026

Розлучення батьків — це крах звичного світу для дитини, проте правильний підхід дорослих може мінімізувати психологічну травму.

Підлітковий бунт: як зберегти контакт з дитиною, яка раптово віддалилася?

Сімейні справи | 06:30, 14.06.2026

Перетворення вчорашнього слухняного малюка на колючого, замкненого та критичного підлітка — одне з найскладніших випробувань для батьківства.

Дитяча брехня: чому діти обманюють і як повернути втрачену довіру?

Дитина | 01:20, 14.06.2026

Коли батьки вперше ловлять дитину на брехні, вони відчувають шок та розчарування, проте психологи запевняють: причини обману рідко криються у злих намірах.

Пари, що тримаються за руки, мають нижчий рівень тривоги, навіть після 20 років шлюбу

Сімейні справи | 08:30, 09.06.2026

Університет Вірджинії підтвердив: рука коханої людини знижує активність зони страху в мозку.

Люди в окулярах розумніші і швидше роблять кар'єру — з'ясували вчені

Психологія | 01:20, 07.06.2026

Дослідження показало генетичний зв'язок між короткозорістю та високими когнітивними здібностями.

2 звички, що видають по-справжньому вірного партнера

Сімейні справи | 00:30, 07.06.2026

Більшість людей уявляють вірність як готовність залишатися поруч у кризові моменти або жертвувати заради коханої людини. Однак психологи стверджують, що справжня відданість набагато менш помітна — її можна розпізнати за двома простими моделями поведі

Як не передати дитині свою тривожність?

Сімейні справи | 07:30, 28.05.2026

Дослідження в психології розвитку показують, що тривожність батьків пов’язана з тривожністю дітей. Психічний стан батьків напряму впливає на емоційний стан дітей у різному віці. Якщо у батьків є тривожні розлади або підвищений рівень тривоги, це допо