Не змушуй дитину ділитися своїми іграшками
Таке часто можна спостерігати на майданчику. «Ти вже награвся, дай дівчинці пограти своєю машинкою», «Поділись, ти що – жадібна?» та інші «перли» ми часто чуємо від батьків. Ти думаєш, що цим робиш «як краще»? Не знаємо, може й так, але не для своєї дитини.
Малюк ще сприймає свої іграшки як частину самого себе, тому таке «відбирання» він розцінює як порушення особистих кордонів. Особливо, якщо так робить мама, то це як удар під дих. Крім того, що хтось розпоряджається його речами, йому ще й забороняють відчувати емоції («не плач, не гнівайся, не будь жадібною»).
Робити так категорично заборонено. Завжди питай малюка, чи він готовий дати комусь пограти його іграшкою. Зроби акцент на тому, що це не назавжди, а лише на кілька хвилин. Якщо він проти, не наполягай. Не хвилюйся, жадібним він не стане через це, зате вмітиме захищати і відстоювати свої особисті кордони.
Запитуй, чи можна взяти іграшки інших дітей
Це правило діє і у зворотний бік. Дитина повинна бачити, що так само, як і ніхто інший не може без дозволу взяти її іграшку, так і вона не може взяти чиюсь. Звичайно, іноді це може засмутити твого сина, зате так він навчитися відчувати не лише свої межі, а й чужі.
Не роби зауваження іншим дітям
Якщо твоя дитина щось не поділила, з кимось побилась — це не привід робити зауваження чужому малюкові, навіть якщо він не правий. Ти для цієї дитини не авторитет, а просто зла чужа тітка. Звичайно, шкідливі дії треба припинити, але виховувати і читати моралі — це не твоя турбота.
Домовлятись в таких ситуаціях мають діти із дітьми, батьки із батьками. Тому якщо щось не влаштовує у поведінці якоїсь дитини, звернися до її батьків. Не забувай, що так звернутися можуть і до тебе, не ігноруй це, якщо прохання адекватне. Не думай, що твоїй дитині дозволено все, для решти мам/нянь/бабусь він такий самий «чужинець», як і їхні діти для тебе.
Не виховуй інших батьків
В попередньому пункті ми говорили саме про адекватні прохання, якщо у спілкуванні дітей ти побачила помітну напругу. Не варто давати поради, робити зауваження та ділитися досвідом з іншими батьками, якщо вони про це не просять.
Повірте, вони краще знають, що робити зі своїми дітьми (звісно, це не стосується випадків насильства — найкращий варіант, якщо ви бачите насильство, — поговорити з батьками, а якщо не допоможе — зателефонувати до опіки). А ось свої безглузді зауваження у стилі «чому він у вас без третьої шапочки?» залиште при собі.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:
Теги: робити зауваження чужим дітям
Цікаво також:
Новини по темі
Чим сучасні діти відрізняються від попередніх поколінь?
Дитина | 01:30, 23.01.2025
Що психологи думають про дівчаток-відмінниць?
Психологія | 00:30, 23.01.2025
Чому не можна робити зауваження чужим дітям?
Психологія | 14:50, 22.01.2025
Що дитина ніколи не пробачить батькам, скільки б вони не вибачалися?
Сімейні справи | 12:10, 22.01.2025
7 фотографій, які доводять, що бути татом — дивовижно
Тато | 11:20, 22.01.2025
Які риси характеру передаються дитині у спадок?
Дитина | 06:20, 22.01.2025
Чому між мамами та синами такий міцний зв'язок?
Мама | 10:30, 21.01.2025