«Що це ти намалював?»
Ставити дитині запитання «Що це?» – те ж саме, що сказати: «Я ніяк не можу зрозуміти, що ти намагався намалювати. Оскільки я не розумію, твій малюнок неправильний і невдалий. Ти не впорався із зображенням». Діти просто не знають, що ви можете не зрозуміти того, що вони створили, адже їхні образи здаються їм абсолютно очевидними й точними. Самі ж вони за природою своєю не схильні оцінювати свою роботу, якщо їх не примушують до цього інші люди.
Запитання «Що це?» завжди розчаровує й засмучує дітей, у подальшому вони намагаються уникнути подібних зауважень, малюючи те, що від них очікують, і намагаючись відтворити зображення точно й достовірно, утрачаючи радість від самого процесу, а також свободу відчувати та творити. Хоча ваші наміри можуть бути найкращими, запитання «Що це?» демонструє неповагу до світу дитини. Ваше звернення з вимогою визначити й назвати те, що зробили діти, висловлене замість того, щоби спостерігати та схвалювати, сприймається ними як заперечення їхньої реальності.
«Навіщо ти це намалював?»
Запитання «Навіщо, чому?» звучить для дитини дуже тривожно. Діти, діючи спонтанно, утілюють різні образи із власного світу мрій, пливучи туди, куди кличе їх натхнення. Чесно слідуючи своїй інтуїції, вони малюють те, що не можуть пояснити й висловити словами. Наприклад, якщо спитати дитину: «Чому ти не намалювала дівчинці шию?» – вона, швидше за все, не зможе знайти переконливу причину й засмутиться. Або відповість вам нещасним голосом: «Я забула». Можливо, дитина ніколи не малює шиї в людей, висловлюючи тим самим свої почуття щодо сприйняття тіла людини.
Дитина прислухається до своєї інтуїції, яка є силою, що об'єднує й гармонізує. Коли батьки питають схвильованим голосом: «Чому ти забула намалювати шию?» – це забирає в дитини впевненість у спонтанному самовираженні й порушує природну еволюцію її творчого процесу. Такими словами батьки ставлять бар'єр на творчому шляху дитини, даючи їй зрозуміти, що її інтуїція не заслуговує довіри.
«Розкажи мені щось про свій малюнок»
Попросити дитину «Розкажи мені» – усе одно, що попросити її покинути свій невербальний світ, повний можливостей для самовираження, і змусити ритись у своїй голові, щоб задовольнити цікавість дорослого. Це одне з основних порушень і перешкод творчому процесу. При цьому свобода, таємниця і спонтанне, невимушене дослідження зникають просто миттєво. Це питання спокушає дитину дати дорослому саме те, що він хоче. Тому діти часто вигадують історії, щоб догодити дорослим і, на жаль, відмовляються від захоплюючого процесу створити щось у відповідності зі своїми власними фантазіями.
Коли діти дійсно будуть готові й захочуть розмовляти, висловивши свої почуття за допомогою творчості, вони зроблять це спонтанно.
Діти розкриються швидше, якщо ми не будемо втручатись в їхню роботу, а підтримуватимемо атмосферу безпеки й розуміння. Часто, коли діти розповідають про своє життя, їхні одкровення не пов'язані безпосередньо з намальованими зображеннями, і в той же час такий добровільний контакт дуже важливий і дає батькам можливість ще більше зблизитися зі своїми дітьми.
Кращий спосіб підтримки дітей – дозволити їм невербальне вираження творчості з її загадками й таємницями.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:
Теги: втручання батьків у творчість дитини
Цікаво також:
Новини по темі
5 ознак, що ваші стосунки приречені
Сімейні справи | 00:30, 25.04.2024
Щоб бути щасливими у шлюбі, не обов'язково сходитися характерами - психологи
Сімейні справи | 06:20, 24.04.2024
Вчені: Людям цікавіше дивитися телевізор, ніж займатися сексом
Секс | 00:30, 24.04.2024
Як швидко забути свого колишнього?
Мама | 10:30, 23.04.2024
Instagram серйозно підриває впевненість в собі - психологи
Психологія | 09:30, 23.04.2024
Україна має рекорд. Найменший зріст жінки
Сімейні справи | 23:00, 22.04.2024
Україна має рекорд. Найбільший сумарний вік життя подружньої пари
Сімейні справи | 23:00, 21.04.2024