Зупинемося на причинах, які не пов’язані з вибором у вашій родині, а є рішенням самої дитини:
Пов’язані зі станом здоров’я
Слід зазначити, що відмова від м’яса може бути досить яскравим симптомом деяких захворювань, і їх потрібно виключити. Це, наприклад, може бути залізодефіцитна анемія, а також низка захворювань шлунково-кишкового тракту. Але поставити такий діагноз може лише фахівець і лише після проведення обстежень.
Психологічні причини відмови від м’ясо
В основі наших взаємин з їжею лежать два поняття: голод і апетит.
Голод – фізіологічний стан. Ми відчуваємо його тілесно. Немовлята, які ще не дуже усвідомлюють себе, розцінюють голод як напад, як небезпеку та реагують на нього плачем, криком. Коли ж дитина дорослішає, то вона вже може відчувати, що в неї в момент голоду падає енергія, що вона стає примхливою. І, як наслідок, вона приходить до батьків і просить її нагодувати.
Голод відчувається як порожнеча в шлунку, слабкість, дратівливість і потреба щось терміново «покласти», щоб прибрати це відчуття.
Апетит – це інша історія. Це наша поведінка, пов’язана з їжею, яка формується та змінюється протягом усього життя. Апетит багато в чому залежить від того, в якому середовищі ми знаходимося. Чи помічали ви, що в гостях, в кафе, садку діти часто їдять інакше, ніж удома
Апетит тісно пов’язаний із нашим емоційним станом. Він характеризує те, як людина вибудовує свої стосунки з їжею. І тут все залежить від того, як ці стосунки були вибудовані в сім’ї, починаючи з моменту появи харчового інтересу та початку прикорму — тобто з 5-7 місяців життя дитини.
Якщо дитину годують під мультики, у неї не формується уважне ставлення до їжі і вона може не звертати уваги на її смак.
Якщо дитину годують окремо від інших членів сім’ї, у неї може сформуватись вибірковий підхід до того, що вона їсть, а що не їсть. Також у неї не формується уявлення, що їжа — це щось, що об’єднує сім’ю, щось спільне для всіх. Такі діти не мають досвіду спільних сімейних трапез, не знають, що всі разом сідають за стіл і їдять однакову для всіх їжу — теж всі разом. І на цьому ґрунті можуть виникати капризи та вибірковість.
Можливо, у момент, коли м’ясо мало з’явитися в раціоні дитини, вона не захотіла його спробувати, а батьки особливо не наполягали. І в результаті харчовий інтерес просто не сформувався. Тут може бути безліч різних аспектів. Наприклад, дитина – дуже активна за своєю природою, а м’ясо – це продукт, що вимагає посидючості та роботи щелепами. Плюс багатьом дітям не зовсім зрозуміла сама структура м’яса, зовнішній вигляд.
Зверніть увагу на те, як дитина їсть: чи не поспішає вона, чи не запихає в рот великі шматки, чи не робить великі ковтки. Поясніть як правильно (і намагайтеся не їсти при ньому поспіхом самі). Пограйте в гру «м’ясорубка»: дитина бере в рот шматочок твердої їжі і ретельно пережовує, дроблячи на все більш дрібні шматочки в роті. Основний фокус – проковтнути їжу та відкрити рота, показавши, що в ньому нічого немає: все зруйновано, роздроблено. Часто ця гра допомагає дитині справлятися з агресією – можна пропонувати пограти в неї “кусакам”, якщо ви розумієте, що ваша дитина любить кусатися або щось погризти (наприклад, олівець).
Насильство у дитячому садку. На жаль, м’ясні продукти в дитсадку часом не відрізняються високою якістю. А вихователі вимагають доїдати. І це викликає у дитини огиду, яка переростає в протест, який поширюється і на домашні страви, виготовлені з м’яса. У дитини вже є негативний досвід, і вона не хоче знову його проживати. Обов’язково запитуйте малечу, що давали їсти в садочку. Чи смачні ули страви. Дуже важливо захищати дітей від харчового насильства як у освітніх закладах, так і у сім’ї. Історія «поки все не доїш» тільки шкодить дитячому апетиту.
Копіювання поведінки значних дорослих. Якщо мама або старша сестра-підліток сидить на дієті і сама їсть не м’ясо, а тільки салати, то немає нічого дивного в тому, що маленька донька відмовляється від котлети: вона просто копіює поведінку значущого для неї дорослого. Часто так буває, коли в сім’ї кілька дітей та молодші повторюють за старшими, бо ті є для них значущими дорослими. Батькам варто придивитися до того, як поводяться за столом інші члени сім’ї, причому не лише ті, хто присутні вдома щодня, а й ті, хто приходить до вас у гості. І, звичайно, не варто при дітях обговорювати дієти та обмеження, які ви накладаєте на себе, щоб змінити свій зовнішній вигляд.
Жувати – це боляче. З проблемою відмови від м’яса та інших твердих продуктів нерідко зустрічаються високочутливі діти. Так, якщо введення м’ясного прикорму співпало з періодом болючого прорізування зубів, надалі тверді шматки їжі дитина може сприймати негативно. Батькам треба чітко зрозуміти: це не примхи. У малечі вживання твердої їжі справді викликає тривогу. Тому важливо починати введення жорсткої їжі з невеликих шматочків. А у більш свідомому віці знайомити дитину з «помічниками» — вчити їсти ножем та виделкою. Якщо ви розумієте, що малюк тривожно реагує на гучні звуки, велике скупчення людей, яскраве світло, занадто гарячу або холодну їжу, незручний або колючий одяг, то це вагомий привід звернутися за допомогою до фахівця. Можливо, це і є надчутливість.
Негативні асоціації. Менш поширена історія, але так буває. Якщо дитина колись, нехай навіть дуже давно, поперхнулася або подавилася шматочком твердої їжі, то ця негативна асоціація надовго закріплюється у свідомості, і відмова від вживання м’яса у цьому випадку просто механізм захисту. Дитина намагається убезпечити себе від повторення неприємного досвіду.
Дитяча вразливість. Як можна їсти м’ясо кролика, який ще вчора бігав та жував травичку? Чи курочку, яку ти днями годував зерном? Дитяча вразливість та схильність до фантазування нерідко стають ворогами харчового інтересу. І історії на кшталт «мені корівку шкода» часто трапляються саме з дошкільнятами, які вже починають розуміти, звідки і що береться. Тому (особливо для чутливих дітей) варто розділяти «живих персонажів» та їжу. Ми їмо не корівку, ми їмо яловичину. Ми їмо не курочку, ми їмо суп. Ми можемо говорити дітям, що корівка дає нам молоко, але корівка та котлета – це різні речі. Надалі дитина сама почне розумітися на тому, як працюють харчові ланцюжки в тваринному світі, і виробить про це власне уявлення.
Відмова як протест та спосіб управління батьками. Коли діти проживають певні кризові періоди — в 1 рік, в 3, 6, 7 років, – вони можуть шляхом відмови від якоїсь їжі намагатися регулювати свої стосунки з дорослими. Це їхній спосіб відстояти свою позицію або «покарати» дорослого, коли той робить щось не так, як хотілося б дитині. Як правило, відмова від тієї чи іншої їжі, у тому числі від м’яса, – це крайній захід, коли дитина розуміє, що ніякими іншими способами вона бажане не отримає.
Нерідко до вибірковості в їжі додаються поганий сон і протести з приводу зовнішнього вигляду.Всі ці маячки активно сигналізують батькам: їм варто звернути увагу на те, як вони взаємодіють із дитиною. Чи дають вони їй достатньо простору для вираження власної волі, для здійснення вибору? Щодо їжі вибір давати особливо важливо: ця можливість формує харчові уподобання дитини.
Якщо дитина не хоче їсти м’ясо
Так, деякі діти просто не люблять його смаку. Комусь не подобається його вигляд, комусь структура. Завдання батьків у цьому випадку – забезпечити дитині збалансоване харчування. Важливо зберегти в раціоні тваринний білок – яйця та молочні продукти, рибу. А рослинного білка має стати більше. Тобто нехай дитина отримує не дві її порції на день, як належить за рекомендаціями, а три.
Також батьки можуть переживати, що без м’яса дитина не отримуватиме достатньої кількості заліза. Але джерела заліза – це не тільки червоне м’ясо, а й птиця, риба (якщо дитина не відмовилась від і від них), яйця, а також бобові, зернові, зелені овочі та спеціально збагачені залізом продукти.
Перш ніж стати вегетаріанцем, потрібно визначитися, якою саме дієти ви хочете дотримуватися. Ово-вегетаріанство – заборонено вживати м’ясо, дозволені яйця. Лакто-ово-вегетаріанство – заборонено їсти м’ясо, дозволені молоко та яйця. Лакто-вегетаріанство – заборонені м’ясо та яйця, дозволено молоко та інші молочні продукти.
Веганство – заборонені будь-які продукти тваринного походження. Крім того, є м’які варіанти вегетаріанства, коли людина не їсть м’ясо, але вживає птицю та рибу. Цей варіант є оптимальним, якщо дитина не хоче їсти м’ясо. Однак мій син відмовився від всіх продуктів тваринного походження, тому ключовими джерелами білкової їжі в нас є молочні продукти та яйця.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:
Вплив постійних сварок на стан дитини
Усе про введення твердої їжі в прикорм
Шоколадний торт з двох інгредієнтів
Рибна юшка — унікальний рецепт з Одещини
Теги: дитина не хоче їсти м'ясо
Цікаво також:
Новини по темі
Чому здорова дитина відмовляється їсти?
Дитяче харчування | 06:20, 21.04.2024
Їжа не повинна бути подарунком чи покаранням: Лікар розповів, як змінити харчову поведінку у дітей
Дитяче харчування | 00:30, 14.04.2024
«Вода надміру навантажує незрілі нирки дитини»: чим поїти малюка в спеку?
Дитина | 12:10, 13.04.2024
Найніжніші оладки з вівсянки — корисний та смачний сніданок за 25 хвилин
Харчування | 14:00, 31.03.2024
Рисово-морквяні котлети — як заохотити дітей їсти рис
Харчування | 13:00, 31.03.2024
Яблучні кільця в тісті — солодкий сніданок для дітей і дорослих
Харчування | 14:00, 30.03.2024
Коли вводити ягоди у прикорм?
Дитяче харчування | 09:30, 30.03.2024
