Криза 3 років: Як реагувати батькам на дитячі істерики?

Це такий вік, з яким не легко впоратися. Як жартують психотерапевти, кріпіться, батьки!

Перший, але однозначно найяскравіший переломний момент в житті дитини, – криза 3 років. Хочуть батьки чи ні, але такий період обов'язково буде. Якщо ви створите комфортну емоційну атмосферу, проявите розуміння, терпіння та підтримку – все пройде відмінно.

В цей період дитина починає намацувати межі своєї особистості. Раніше в психологічному плані маля не відділяло себе від мами, а зараз розвиток досягнув того моменту, коли сприймає себе окремою людиною.

До 3 років мама закриває будь-яку потребу дитини: їсти, пити, грати. Проте з часом маля розуміє, що може зробити це самостійно. Наприклад, підійти до столу і взяти печиво – потреба поїсти виконана. Натхненний цим успіхом малюк намагається рухатися далі – одягнутися на прогулянку, дістати потрібну іграшку.

Чи варто допомагати дитині
Батькам варто в такому випадку терпляче чекати поки дитина впорається самостійно. Також можна допомогти порадою або обережно показати як це робити. Головне не вихоплювати нічого з рук, не припиняти перші спроби самостійності.

Ознаки кризи
- Малюк починає відкидати батьківські заборони. Якщо раніше він реагував на слово "не можна", то зараз вже може удати, що не чує. Причому це відбувається усвідомлено та з певною метою.
- Прагнення до самостійності може інколи загрожувати здоров'ю та життю дитини. Наприклад, на прогулянці він може "втратити" маму з уваги, щоб дослідити нове цікаве місце.
- Виникає поняття авторитету дорослих членів сім'ї. Одних дитина слухається беззаперечно, а інших ігнорує. Так він демонструє своє особисте ставлення.
- Поведінка змінюється. Якщо раніше мама могла спокійно вистояти з дитиною чергу в магазині, то тепер малеча стає кошмаром не тільки для неї, а й для всіх навколо.

Криза чи капризи
Батькам варто відрізняти природну вікову кризу від банальних примх чи невихованості. Основна ознака, яка вказує на каприз, – раптове виникнення бажання щось зробити та різке охолодження при перемиканні уваги. Це порив, який дитина ще не вміє ні приховувати, ні контролювати. Стримати його допоможе тільки твердість батьків та прищеплення правил поведінки.

Тоді як процес розвитку особистості проходить більш усвідомлено і глибоко. В такому випадку, якщо дитина щось хоче, то робить це наполегливо, не відступає.

З часом батьки зможуть відрізняти дитячі капризи від дій, які мотивовані трансформацією особистості. Корегуйте свої підходи: при примхах відволікайте увагу малюка, спокійно, але твердо пояснюйте, чому так робити не можна. А під час проявів кризи терпляче спостерігайте, допомагайте, проте не забороняйте дитині обмацувати нові горизонти.

Що робити батькам під час дитячої кризи
► Не заважайте
Якщо дитина хоче зробити щось сама, хай робить. Звичайно ж, в розумних межах: безпека понад усе!

► Пропонуйте альтернативу
Покажіть свою повагу до дитячого бажання у вигляді компромісу. Наприклад, "Не хочеш в парк? Добре, погуляємо біля будинку, але спочатку швиденько зайдемо в магазин".

► Користуйтеся стимулом
Проявляйте дипломатію в ситуаціях, коли вам щось потрібно від дитини, а вона вирішила в цей момент потренувати свою самостійність. Наприклад, "Куплю тобі морозиво, якщо залишишся з бабусею на 2 години".

► Передбачає протести
Вивчіть свою дитину настільки добре, щоб передбачити ситуацію, в якій вона себе поведе не кращим чином. Наприклад, якщо малюк не може встояти на місці в кабінеті лікаря, то після огляду виведіть його в коридор до тата чи бабусі, а самі продовжуйте бесіду з педіатром.

► Поважайте особистий простір
З межами власного "я" дитина знайомиться з поняттям особистих речей, особистого простору, особистого часу. Поважайте ці категорії не на словах, а на практиці.

► Пропонуйте допомогу
Якщо малюк наполегливо намагається щось зробити сам, але у нього не виходить, не поспішайте робити це замість нього. Просто дайте пораду і відійдіть. Можете запропонувати допомогу, але спокійно прийміть відмову.

► Послабте заборони
Під час кризи 3-х років тимчасово ослабте заборони. Малюки в цей період вкрай тривожні. Постарайтеся не встановлювати нові обмеження в цей час і скасуйте частина старих. Наприклад, якщо дитина вже сам спить у своїй кімнаті, але раптом вирішила серед ночі забратися в ліжко до батьків – не відводьте назад.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:

Цікаво також:

Новини по темі

Як батькам позбутися відчуття провини перед дитиною?

Сімейні справи | 01:20, 03.02.2026

Почуття провини перед дитиною може бути дуже складним і викликати значний емоційний стрес.

Якщо у дитини виявили сірчану пробку?

Дитина | 00:30, 03.02.2026

Сірчані пробки у дітей – поширене явище, яке може спричиняти дискомфорт, погіршення слуху та навіть біль у вухах. Батькам важливо знати, як правильно реагувати, щоб не нашкодити малюку.

Як перехід до нової школи може змінити життя дитини?

Дитина | 07:30, 02.02.2026

Зміна школи — важливий етап у житті дитини. Він здатний вплинути на навчання, спілкування та емоційний стан. Для одних це шанс на розвиток, для інших — виклик, що потребує підтримки.

Відеоігри можуть стимулювати розвиток мислення у дітей - дослідження

Ігри та іграшки | 06:30, 02.02.2026

Сучасні наукові дослідження доводять, що відеоігри здатні позитивно впливати на інтелектуальний розвиток дитини. У процесі гри малюки та підлітки тренують увагу, розвивають пам’ять і вчаться швидко приймати рішення.

Типові помилки у вихованні дівчаток

Виховання | 01:20, 02.02.2026

У вихованні дівчаток батьки часто припускаються кількох поширених помилок.

Як звички батьків можуть зламати майбутнє дитини?

Сімейні справи | 23:30, 01.02.2026

Дитинство — фундамент, на якому будується все подальше життя. І хоч більшість батьків щиро бажають добра своїм дітям, певні дії чи слова можуть мати далекосяжні негативні наслідки. Погляньмо на поширені помилки у вихованні, які часто залишають глибок

Як емоційний стан батька стає дзеркалом для дитини?

Тато | 22:30, 01.02.2026

Батьківство — це не лише про забезпечення, виховання чи правила. Це передусім — про емоції. Особливо емоції батька, які часто залишаються в тіні, але мають величезну силу формувати особистість дитини.