Криза 5 років: Як проявляєтья і що робити батькам?

Період 4 – 5 років – один з етапів дорослішання дитини. І завдання кожного з батьків у даному випадку – допомогти своєму маляті максимально комфортно подолати цю стадію, допомогти йому на психологічному рівні, не залишити наодинці з проблемами та труднощами.

В умовах нормального розвитку до п'ятирічного віку наші діти вже добре розмовляють, і можуть розповісти про свої почуття та потреби. Вони в усьому намагаються копіювати дорослих, підслуховуючи або підглядаючи за їх розмовами. Діти вже мають здібності у керуванні своїми емоціями, розуміють, що між хлопчиками і дівчатками є певна різниця, і можуть висловити своє ставлення до навколишнього світу.

Під час цього періоду для дитини надзвичайно важливим є процес спілкування як з однолітками, так і з дорослими. На жаль, не завжди, і не у всіх виходить уникнути самотності, і через це у них може виникнути криза. Також найбільш яскраво починає проявляти себе набір індивідуальних рис характеру. Малюк стає вередливим і майже некерованим, і завдання рідних на даному етапі – створити для свого чада максимально комфортні умови. Це допоможе подолати кризу 5 років у дитини з мінімальними втратами для його психіки і загального розвитку.

ОЗНАКИ ПОЧАТКУ КРИЗИ
Як проявляється кризовий стан малюка? На що треба обов'язково звернути увагу дорослим? Насамперед потрібно сказати, що передбачити її наступ досить складно. Однак по-справжньому дбайливі і уважні батьки неодмінно побачать такі зміни в характері та поведінці дитини:

- дитя не хоче розмовляти, стало замкнутим, не бажає обговорювати з вами або розділяти радість з приводу якоїсь події, хоча раніше такого не спостерігалося;
- дитина втратила впевненість у собі, чогось боїться, не хоче сприймати все нове і незнайоме для себе;
- діти втрачають інтерес до ігор, деякі навіть можуть спеціально ламати улюблені іграшки;
- малюк бурхливо реагує на ваші промахи, грубіянить у розмові, і може розсердитися через будь-яку дрібницю – наприклад, якщо товариш по пісочниці на дав йому погратися своєю лопаткою;
- він придумує різні історії і фантазує на ходу, видаючи бажане за дійсне;
- дитя здійснює вчинки назло батькам - навіть у тому випадку, якщо сам розуміє, що це принесе шкоду йому самому;
- у поведінці з'явилися істерики, дитина може дуже довго плакати, або роздратовано кричати;
- весь час проявляє невдоволення з будь-якого приводу;
- малюк довго і часто копіює різні дії дорослих – наприклад, у дівчаток це проявляється у вигляді фіґлярства і блазнювання з приводу прибирання мами в будинку;
- малюк хоче здаватися диктатором, вказуючи членам сім'ї, що їм робити, адже власне так, за його думкою, і поводять себе оточуючі його дорослі;
- дитина стала вимагати багато свободи і самостійності – наприклад, у хлопчика це може проявитися у вигляді вимог відпустити його гуляти у двір одного.

В цей час відбувається інтенсивний розвиток головного мозку, у зв'язку з чим яскраво проявляються емоції. Кажучи інакше, діти 5 – 6 років вже відчувають себе дорослими, і хочуть такими бути насправді. «Я сам або сама» – саме такі слова найчастіше чують батьки в цей час. А оскільки бажане майже завжди не збігається з дійсністю, то і реакція на заборони може бути бурхливою.

Саме цей період можна назвати періодом швидкого розвитку малюка. У нього з'являється багато нових захоплень, хобі, обов'язків. І найчастіше це призводить до того, що дитина просто не може впоратися із навантаженням.

Криза віку 5 років – індивідуальне поняття, і тому вона проявляється у всіх по-різному і в різний час. Якщо казати про граничні терміни, то тривати вона може протягом від декількох тижнів і місяців і навіть до року. У деяких дітей вона проходить дуже легко, і дорослі можуть навіть не помітити проблем. Але є й такі батьки, які просто хапаються за голову, не знаючи, що робити, і які дії чинити. Найголовніша порада в такій ситуації – не панікувати, і у всьому слухатися психологів.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:

Цікаво також:

Новини по темі

Що може заважати дитині їсти сніданок?

Харчування | 07:30, 13.02.2026

Багато батьків стикаються з ситуацією, коли дитина вранці відмовляється від їжі. Причини можуть бути різними, і важливо зрозуміти, що саме заважає малюку нормально снідати.

Чи обов'язково міняти по батькові дитини, коли змінюється ім'я батька?

Дитина | 01:20, 13.02.2026

У житті трапляються ситуації, коли одна з ключових ланок ідентичності людини — ім’я — змінюється. Наприклад, батько вирішує змінити власне ім’я з особистих чи релігійних міркувань, або після набуття іншого громадянства. Відразу постає юридичне й побу

Чому підлітки віддаляються від батьків: психологічні причини

Сімейні справи | 00:30, 13.02.2026

У період дорослішання багато дітей починають змінювати ставлення до батьків. Те, що раніше здавалося природним — тримати маму за руку, просити поради в тата, — раптом стає незручним, навіть дратівливим. Батьки можуть сприймати це як особисту образу а

Неочевидні помилки дорослих, що ранять дитячу психіку

Дитина | 21:30, 12.02.2026

Діти уважно стежать за всім, що роблять дорослі. Їхня поведінка формується не лише під впливом слів, а передусім прикладу. Тому деякі дії батьків, навіть незначні на перший погляд, можуть залишити глибокий слід у дитячій свідомості. Нижче — кілька ре

Коли дитина каже «мені нудно»: що вона має на увазі насправді?

Дитина | 20:30, 12.02.2026

Фраза «Мені нудно» часто звучить у дитячому віці. Та це не завжди про відсутність занять — частіше це сигнал, який варто розшифрувати.

Коли «любов» стає тягарем: що видає батьків, які шкодять замість підтримки?

Сімейні справи | 19:30, 12.02.2026

Бути мамою чи татом — це не лише про обов’язки. Це про чуйність, довіру й здатність бачити у дитині окрему людину. Але інколи ті, хто мав би бути головною опорою, стають джерелом постійного тиску. І найстрашніше — не завжди це помітно одразу. Багато

Коли дитина не цінує старання дорослих: що з цим робити?

Дитина | 08:30, 12.02.2026

Дитяча невдячність — це не вирок і не ознака зіпсованого характеру. Найчастіше це сигнал: щось пішло не так у процесі виховання або розвитку емоційної зрілості. Батьки можуть відчувати розчарування, коли дитина сприймає все, що для неї робиться, як н