Як реагувати мамі, якщо дитина її образила?

Трапляється і таке, що мама ображається, коли чує від свого улюбленого малюка образливі слова. Чи потрібно надмірно демонструвати свою образу і як реагувати на сварку в подібних випадках?

Ображена, обурена мама плекає свою образу, дбайливо няньчить її, зовсім забувши одну дуже істотну річ, а в цій ситуації найважливішу, – ВОНА ДОРОСЛА, а, отже, ГОЛОВНА.

І даремно натякати виснаженій мамі, що їй не потрібно поводитися з чотирирічною дитиною як із дорослим партнером. Мамі не можна ображатися і сваритися з дитиною, наче з подругою, з ровесником або з чоловіком. Вона закричить у відповідь: Так, а про мене хто подумав? Чому я повинна бути сильною і завжди піклуватися про всіх, а про мене ніхто ніколи?”

Іноді, як послухаєш на вулиці, що кажуть мами, прочитаєш, що мами пишуть на форумах! Дуже цікаву картину можна побачити. “Ти мене вже вивів із себе!”, “Чому я весь час повинна за тебе червоніти?”, “Мені не цікаво з ним гратися”, “У неї вже другий тиждень температура, як я з нею замучилась”, “Як мені набридли ці уроки”… І чомусь матусям не цікаво, як дитина почувається з температурою, як їй набридли вічні мамині нотації та моралі, і що вона думає про уроки…

Дитина-нещастя, дитина-перешкода, джерело всіх проблем. Не слухає, не розуміє, не виявляє чуйності, а мала б. Син погано поводиться, змушує маму, яка ніяк не може себе від нього відокремити, то бліднути, то червоніти. Їй здається, що весь світ проти неї і малюка, і що навіть він, який, як ніхто, повинен уже зрозуміти мамині зусилля та самопожертву і бути вдячним, натомість добиває: “Ти – погана мама”.

І тоді мама ображається, плаче та бажає собі передчасної смерті. Зрозуміло, з таємною дитячою думкою: “Ось поживете без мене, побачите, як це, тоді ви мене оціните і заплачете”. А плакати не треба, треба встати, витерти сльози та подумати. І про те, що не слід шкодувати себе, тому що ми сильніші, ніж думаємо. І про те, що дитина не частина тебе, що її біль – твій біль. І поки ти сприймаєш несправедливості та образи своєї дитини як свої, ти не можеш їй допомогти, як лікар не зможе допомогти пацієнтові, якщо почне разом із ним корчитися від болю. Як вчитель не зможе нічого навчити дитину, якщо битиметься і лаятиметься p нею на рівних, з’ясовуючи, хто сильніший.

Дорослий сильніший, і це аксіома, яку, як відомо, не треба доводити. Дорослий досвідченіший, і “двійка” з читання, виклик на педагогічну нараду чи те, що дитину кривдять у класі, не повинні здаватися для нього кінцем світу. Дорослий грамотніший психологічно, він уже вміє поступатися, терпіти, ділитися, замовчувати, допомагати іншому. У дорослої людини набагато більше знань, умінь, розуміння того, що відбувається, рішень і способів справлятися з проблемами. Дорослому не треба боротися з дитиною за першість: він і так головний.

Але цього дорослого у собі треба побачити. А не грати в скривджену дитину, хоч це й простіше.

Що робити, коли все набридло і сили закінчуються
Може здаватися, що абсолютно не вистачає сили навіть на себе, а тут ще треба зігріти іншого, вирішувати його проблеми. І ось тут, треба тільки спробувати, починаються дива: як тільки ми перестаємо вимагати любові та тепла, а спрямовуємо їх на ближніх, у нас відкриваються величезні запаси і любові, і тепла, і турботи, і сили, які абсолютно невідомо звідки беруться. І все це швидко починає до нас повертатися з лишком.

Звичайно, буває і так, що сили вичерпуються. І дитина, злякана безсиллям мами, починає переступати межі розумного. І тоді потрібна підтримка друзів та близьких, які просто допоможуть і не засуджуватимуть, але й до них проблему треба донести по-дорослому, без образ і мовчання, без очікувань, що вони самі здогадаються. Чи не здогадаються, ніхто не вміє читати думки.

Треба «заряджати батарейки» всім, що може їх зарядити: осіннім парком, музикою, віршами, яблучною шарлоткою, довгими розмовами, сонцем, спільними іграми з дитиною – усім, що вас тішить.

У нас, християн, є ще та дивовижна фора перед усім світом, що ми можемо побути самотніми та нещасними дітьми, але не перед своїми дітьми, а перед тим, для кого ми всі діти, хто втішить і витре кожну сльозу. Ми можемо заряджати батареї безпосередньо від Сонця. Ми знаємо, де взяти ту любов, яка ніколи не вичерпується.

Головне – не розрядити ці батарейки випадковою та непотрібною істерикою. Не змагатися з людьми, які оточують нас, тим більше з дітьми, за звання найбільш нещасного і того, кому найважче жити в цьому світі.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:

Цікаво також:

Новини по темі

Чому не можна займатись спортом ввечері?

Здоров'я | 07:30, 19.04.2026

Заняття спортом пізно ввечері можуть бути причиною безсоння та раннього старіння організму. Лікарі стверджують, що найкраще займатись спортом до 17:00.

Вчені розповіли, чому відсипатися на вихідних – шкідливо

Здоров'я | 19:30, 18.04.2026

Американські науковці з’ясували, що звичка відсипатися на вихідних є шкідливою для здоров'я.

5 ознак, що вам потрібно до психолога

Психологія | 08:30, 17.04.2026

Психологічне здоров’я людини – це обов’язкова умова для комфортного життя та саморозвитку, при цьому багато українців ставлять його на друге місце після фізичного здоров’я, хоч ці поняття взаємопов’язані.

Гормональні зміни після пологів

Післяпологовий період | 07:30, 17.04.2026

Саме гормональні коливання пояснюють більшість змін, з якими стикається жінка в перші тижні та місяці після пологів: перепади настрою, сльозливість, втому, випадіння волосся, зміни ваги, проблеми зі сном, зниження лібідо або, навпаки, тривожність і д

Як мамі вийти зі стану, коли нічого не хочеться?

Мама | 19:30, 15.04.2026

Стан, коли «нічого не хочеться» — це не просто лінь чи поганий настрій. Для мами це часто сигнал емоційного вигорання або глибокої психофізичної втоми. Коли ресурс вичерпано, навіть прості побутові справи здаються підкоренням Евересту.

Післяпологова депресія у дружини: покрокова інструкція для тата

Сімейні справи | 08:30, 14.04.2026

Народження дитини — це не лише величезна радість, але й колосальне випробування для жіночого організму. Різкий спад гормонів, хронічний недосип та повна зміна звичного життя іноді призводять до медичного стану, який називається післяпологовою депресі

Що робити батькам, якщо дитина вживає лайливі слова?

Дитина | 00:30, 14.04.2026

Кожен із батьків рано чи пізно стикається з моментом, коли з милих вуст дитини злітає зовсім не миле «міцне» слівце. Перша реакція дорослих — це зазвичай шок, сором і бажання негайно це припинити. Проте паніка й крики тут не допоможуть. Давайте розбе