1. Для початку викиньте з вашого батьківського лексикону слово «керувати». А також слова «приборкувати», «втихомирювати» тощо. Не вважайте за грубість, але ваша дитина – не лев, якого необхідно приборкувати, і не собака, який потребує дресирування! Вона людина, особистість зі своїми власними думками, інтересами, турботами, бажаннями й потребами, які, до речі, можуть кардинально відрізнятись від ваших. Поважаючи дитину як особистість, ви не тільки демонструєте їй приклад шанобливого ставлення до людей, що оточують нас у сім'ї та суспільстві, а й закладаєте основу взаємоввічливих стосунків з дитиною в підлітковому віці й далі.
2. Зменшіть оберти, знизьте темп! Ставтесь до життя простіше, і тоді найскладніші проблеми виховання здаватимуться вам простими. Якщо ви часто міняєте заняття дитини, це не призведе до розширення її світогляду. Так ви лише зупините її творчий розвиток і природжений інтерес до життя, які є невід'ємною частиною любові до навчання протягом усього життя. Коли дитина чинить опір, протистоїть чомусь, звертайте на це особливу увагу! Так вона намагається повідомити вам про свої глибокі потреби в просторі й часі для вивчення світу, часу на ігри та зростання, на те, щоби просто «бути».
3. Маленькі діти слабо контролюють своє життя, і чим менше дієздатними вони себе почувають, тим частіше перетворюють процес прийому їжі, одягання, похід у туалет і т.п. в битву інтересів. Надання дитині права вибору, залучення її до планування, постійна гнучкість і чуйність – це характеристики правильного й далекоглядного виховання, але пам'ятайте також про те, що малюки сумно відомі дивним вибором часу для відстоювання власної незалежності. Будьте готовими до таких складних моментів, продумуйте свої реакції заздалегідь. (Нижче наведено кілька відповідних способів реагування.)
4. Слухайте, слухайте, слухайте! Запитання, яке батьки часто ставлять перед фахівцями у сфері виховання дітей, таке: «Як примусити дитину слухати мене?». Ну що ж, у такому випадку слід замислитись над трохи іншим запитанням: «Наскільки я добре слухаю свою дитину?». Наші діти навчаються найкраще шляхом наслідування. Якщо кожного разу, коли малюк просить приділити йому увагу, ми говоримо йому «Почекай хвилинку», ми не можемо вимагати від нього відповідної уваги. Якщо дитина розмовляє з нами, а наш погляд постійно переходить з комп'ютера на телефон, ми не повинні дивуватися, що дитині важко зосередити свою увагу на нас, коли ми просимо її про це. Слухання вимагає взаємодії, і ми, дорослі, повинні першими показувати гідний приклад для наслідування.
5. Обмеження – це друзі батьків! Багато людей вважають, що м'яке виховання дітей – одна з форм невиховання, але це неправда. М'яке виховання – це співчутливе виховання, інтерактивне, залучене, активне. Воно вимагає акцентованої уваги, планування, участі, дослідження та ще багато чого, щоби бути чуйними, чутливими батьками, які чудово обізнані з потребами своєї дитини й готові на будь-які жертви для їх задоволення. Проте в будь-якій родині, як і в будь-якому цивілізованому суспільстві, потрібні межі для безпеки й комфорту кожного. М'яке виховання відрізняє сам спосіб вибору й підтримки певних обмежень. У сім'ях, які практикують м'яке виховання, обмеження допомагають спрямовувати дитину, а не керувати нею, а контроль дотримання меж здійснюється за допомогою чуйних і творчих рішень, а не суворих каральних наслідків. (Нижче наведено кілька відповідних способів такого контролю).
6. Слідкуйте за власним ставленням до дитини та своїми манерами! У вас сердитий погляд? У розмові з дитиною ви використовуєте різкий тон? Ви роздаєте команди й вимагаєте підпорядкування? Ви зітхаєте й закочуєте очі, коли розчаровані поведінкою малюка? Усе це призводить до опору дитини. Дійсно, хто захоче співпрацювати з людиною, яка постійно чогось вимагає, виявляє нетерпіння, демонструє сарказм, злість і т. п.? Чи може відчуття тягаря або невдачі по-справжньому мотивувати? А прагнення догоджати? Чи засноване воно на виправленні, корекції або зв'язку з дитиною? Подумайте про те, яке ставлення до себе ви хотіли б отримувати від шанованих вами авторитетних людей (керівників, співробітників правоохоронних органів тощо), і ставтесь до дітей так, як хочете, щоби ставились до вас! Це не тільки послаблює прояви проблемної поведінки, а й демонструє на прикладі «золоте правило»: стався до інших так, як ти хочеш, щоб вони ставились до тебе, – цінний життєвий урок!
Ось кілька інструментів, необхідних в арсеналі м'якого виховання дітей:
- Малюк відмовляється вдягати взуття перед виходом з дому? По-перше, спитайте в нього, чому він не бажає цього робити. Швидше за все, дитина не зможе або не захоче пояснити причину своєї поведінки, але ви покажете їй приклад увічливості, відкритість до діалогу і грамотної взаємодії. Трирічна дитина може навіть здивувати вас дуже логічною з її точки зору відповіддю! По-друге, не реагуйте. Просто візьміть взуття дитини із собою на вулицю. Якщо малюк продовжує відмовлятись одягати взуття в парку/у бібліотеці/у кабінеті лікаря й т. п., спокійно скажіть йому про те, що він буде сидіти у вас на колінах або в колясці, тобто буде з вами, поки не вдягне свої черевики.
- Якщо дитина влаштовує істерику, зберігайте спокій (зробіть кілька глибоких вдихів, порахуйте до десяти, пригадайте коротку молитву або фразу, яка вас зазвичай заспокоює) і просто знаходьтеся поруч з нею. Деякі діти добре реагують на спокійний м'який голос батьків, які озвучують слова для вираження їх дитячих почуттів, наприклад: «Коли нам доводиться робити те, що ми не хочемо, це дуже засмучує. Я бачу, що ти сердишся, і це нормально. Давай просто трохи посидимо поруч». Інші ж діти, навпаки, ще більше засмучуються, коли батьки намагаються взаємодіяти з ними під час істерики, і втішаються просто від вашої тихої присутності, ніжного погладжування по спині або гри в «чарівну заспокійливу баночку» (яку ви можете виготовити із пластикової пляшки круглої або якої-небудь незвичайної форми, додавши фарбу будь-якого кольору та блискіток для чарівного ефекту, прикрасивши зверху стрічкою й т. п. – головне, щоб вона привертала до себе увагу малюка). Знання власної дитини – важлива частина м'якого виховання, оскільки це знання допомагає батькам «читати» складні ситуації, щоби проявляти чуйність до унікальних потреб дитини.
- Причини для тайм-ауту (і для відправки в куток). У більшості випадків не варто карати дітей тайм-аутами, замість цього краще проводити час разом з ними. Але існує одна сфера виховання, де тайм-аути необхідні, – «Коробка для тайм-аутів іграшок». Коли дитина використовує іграшку не за призначенням (тобто кидає нею в інших дітей, б'є нею, кидає на землю, сперечається через неї й т. п.), до того ж, ви вже пробували м'яко переспрямувати її (але безрезультатно), наступний крок полягає в тому, щоб відправити іграшку в «Коробку для тайм-аутів іграшок». Малюки, як правило, з гумором ставляться до того, що іграшки відправляються в «Коробку для тайм-аутів», і не проявляють незадоволення. Іграшку можна повернути, попередньо зробивши їй перебільшено суворе навіювання й розповівши, якої поведінки від неї чекають, і про те, що вона повинна слухатися свого «очільника» – дитину. Діти дуже люблять це. Батькам важливо спілкуватися з ними, слухати та проявляти гнучкість. Якщо видалення іграшки викликає сильну негативну реакцію, отже, причина поганої поведінки полягала в чомусь більшому, ніж просто в надмірному захопленні, і в цьому випадку може знадобитися тайм-аут для дитини. Знову-таки, розуміння власної дитини допоможе вам «прочитати» ситуацію й відреагувати відповідним чином.
- Найбільш складні, незалежні діти, як правило, найбільше потребують зв'язку з батьками. Сильна воля = сильна потреба! Як не дивно, часто найбільш вольові діти найтісніше ідентифікують себе зі своїми батьками. Хоча немає жодних сумнівів у труднощах виховання вольової дитини, це завдання стане легше, якщо батьки навчаться бачити причини, що лежать в основі поведінки свого малюка. Намагайтесь розглядати постійні випробування вашого терпіння як проведені над вами «дослідження» з метою багаторазової перевірки всіх ваших примх і слабкостей, злетів і падінь, сильних і слабких сторін. Крім того, якщо ви будете пояснювати дитині, чому прийняли те чи інше рішення, чому сказали так, а не інакше, і на її нескінченні запитання будете відповідати терпляче й відкрито, то усунете причини великої кількості проявів проблемної поведінки, оскільки допоможете дитині зрозуміти, хто ви є насправді, не примушуючи її «викопувати» з вас це знання!
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:
Теги: дитина протестує
Цікаво також:
Новини по темі
Мамо, я – гей: що треба знати батькам про сексуальну орієнтацію підлітків?
Психологія | 12:10, 14.10.2025
Науковці заявили, що існує 50% ймовірність, що ми живемо в симуляції
Психологія | 06:20, 13.10.2025
Коли батькам починати розмову з дочкою про місячні?
Дитина | 06:20, 12.10.2025
Як запахи впливають на нашу поведінку?
Здоров'я | 07:40, 10.10.2025
Одружені почуваються здоровішими і щасливішими за самотніх чоловіків і жінок
Сімейні справи | 00:30, 06.10.2025
Чому шкідливо бути ідеальною мамою?
Мама | 11:20, 05.10.2025
Що батькам треба знати про дітей-інтровертів?
Сімейні справи | 09:30, 04.10.2025
