Пасивна агресія. Що це таке і чому вона буває в дитини

Adoption

Date: 21:00, 19.02.2024 | Категорія: Психологія [comheader]| Коментарів: 0[/comheader]

1293 Переглядів

А ви помічали таке за своїм малюком?

9653_ag.jpg (28.92 Kb)

Пасивно-агресивну поведінку легко помітити за іншою людиною, але набагато важче зрозуміти, коли сам поводишся схожим чином. Сарказм, приниження, невдоволення, роздратування, ігнорування, плітки, образи, висміювання, інтриги, маніпуляції і саботаж. Такі форми психологічного насильства — це наслідок невираженої агресії та накопичених образ. Їх складно відстежити, на них важко вказати і практично неможливо довести. «Ну, нарешті ти добре виглядаєш». З одного боку, комплімент. Але з іншого, щось явно не так. «Нарешті? А зазвичай я як виглядаю?» — «Ну що ти на все так реагуєш, я ж нічого поганого не сказала».

Спробуйте сказати агресору, що вам неприємно і він, швидше за все, скаже вам про зайву вразливість та про свої найкращі наміри.

Чому пасивна агресія зустрічається так часто?

Виховання: припускають, що пасивно-агресивна поведінка виникає унаслідок виховання в середовищі, де прямий вияв емоцій вважався неприйнятим або взагалі був заборонений. Через це люди відчувають, що не можуть відкрито висловлювати справжні почуття, і шукають спосіб виявити гнів чи розчарування в іншій формі.

Вплив середовища: якщо людина перебуває у середовищі, де прояв агресії неможливий — наприклад, на роботі чи вдома — вона схильна замінити активну форму агресії на якусь менш очевидну та пасивну.

Бажання йти легким шляхом: бути щирими й наполегливими не завжди просто. Коли заступитися за себе важко або навіть страшно, пасивна агресія може здатися легким способом дати раду емоціям без необхідності протистояти джерелу гніву.

Форми пасивно-агресивної поведінки

Невпевнена ввічливість

Часто ми несвідомо обираємо пасивно-агресивний тон, коли боїмося бути чесними, відкритими, не хочемо зізнатися у власних бажаннях або вважаємо, що на нашу думку ніхто не зважає. Уявіть, що ваш друг ділиться планами поїхати відпочити на природу. Ви хотіли б долучитися до цієї подорожі, але соромитеся «напроситись», тож натомість сумно зітхаєте і кажете: «Ех, от би й мені кудись поїхати!» Не змушуйте людей читати ваші думки. Краще запитати безпосередньо: «А можна з тобою?» Це прямо, чесно і не змусить друга відчувати тиск. Краще отримати відмову і спробувати зрозуміти його бажання провести вікенд наодинці, ніж носити в собі неприємний згусток негативних емоцій.

Пасивно-агресивна заздрість

Часом заздрість і пасивна агресія йдуть рука об руку. Знову звернімося до показового прикладу: хтось із ваших знайомих купив машину. Але замість порадіти за людину, ви починаєте перераховувати недоліки чи дефекти цієї моделі або зверхньо стверджуєте, що вуглекислий газ шкодить навколишньому середовищу, тому ви принципово відмовляєтеся від придбання автомобіля. Погодьтеся, це звучить грубо.

Пасивно-агресивний ігнор

Мовчання це також форма зневаги. Наприклад, зі знудженим виглядом перевіряти телефон під час робочої зустрічі з колегою. Найсильніше ігнорування позначається на дітях. Дитина втрачає контакт з найближчою людиною, у неї з’являються відчуття, ніби її не існує. Іноді до такої стратегії долучається тато, бабуся чи хтось із сіблінгів (братів чи сестер), і бойкот масштабується. Дитина кидається на пошук відповідей, підлещується до мами, потім починає провокувати її, намагаючись підштовхнути до відкритого конфлікту, щоб будь-яким шляхом це припинилось.

Якщо мама поводиться пасивно-агресивно з батьком дитини, вона ставить її в абсурдне становище. Тато ніби як є, але мама всім виглядом показує, що його немає. Дитині некомфортно, вона не розуміє, як реагувати на подвійні сигнали, чи може вона зараз спілкуватися з татом або теж повинна вести себе «дивно». У будь-якому випадку, ситуація неоднозначна, і дитина від неї серйозно страждає.

Пасивно-агресивна прокрастинація

Прокрастинація теж може зачепити чиїсь почуття, і перш за все, особисто ваші. Уявіть, що ви незадоволені своєю роботою або конкретним обов’язком, не встигаєте за дедлайном або просто не можете впоратись із завданням. Але замість обговорити все з керівництвом і попросити про допомогу, ви відтягуєте виконання роботи до останнього, ходите з понурим виразом обличчя і на всі питання відповідаєте: «Хіба не видно, що я зараз зайнятий?»

Подібна форма в соціальному плані часто проявляється перед запланованими зустрічами. Ви дуже втомилися після роботи і хочете провести всі вихідні у ліжку перед телевізором, тому доводиться вигадувати правдоподібні виправдання або взагалі написати за пів години до зустрічі, що про все забули — нумо перенесімо на наступні вихідні. Але ваш істинний мотив залишається прихованим.

Уникання або саботаж

Уявіть, що ви заходите в офіс і запрошуєте всіх на каву до початку роботи. Всіх, крім того єдиного співробітника, з яким у вас ніяк не складаються дружні відносини. Ще й дивитеся куди-небудь в далечінь, щоб у жодному разі не зустрітися поглядом з цією людиною. Не треба так. Можливо, спільний вихід на каву — це шанс налагодити стосунки. Навіщо його втрачати? Ще гірше, коли ви не просто кого-небудь ігноруєте, а навмисно саботуєте участь неприємної для вас людини у житті колективу. Виключаєте її з поштової розсилки, «забуваєте» запросити на важливу зустріч або попередити про новий дедлайн.

Пасивно-агресивна помста

Влаштовуєте пікнік, а друг не може приїхати? Що ж, давайте не запрошувати його наступного разу! Так, природно відчувати розчарування, коли хто-небудь пропускає важливу для вас подію, але намагання почати вести рахунок — це прояв пасивно-агресивної поведінки.

Пасивно-агресивна «мудрість»

Погано не прагнути знань і не хотіти навчитись чогось нового. Тому якщо ви зустрічаєте людину, яка не знає того, що знаєте ви, краще порадійте, що зможете допомогти, але в жодному разі не зловтішайтеся її незнанням. Часто причина всіх бід у невмінні чесно зізнатись у власних думках і бажаннях.

Пасивно-агресивна поведінка складається зі 100% заперечення і 0% відповідальності.

Що робити, якщо ви впізнаєте ознаки пасивної агресії в собі?

1) Головне, ви змогли це побачити. 80% успіху в позбавленні від будь-якої поганої звички — вміння її визнати. А далі практика, практика, практика.

2) Не збирайте образи. Говоріть про них родичам і друзям. Марно чекати, що «само розсмокчеться». Можливо, ви не хочете в сотий раз говорити з чоловіком про розкидані шкарпетки, але якщо ви говорити не будете, він буде і далі забувати їх прибрати.

3) Зупиняйте себе в момент, коли ви закипаєте. Не кидайтеся відправляти злісне смс чоловікові на роботу або голосове повідомлення дитині в сімейний чат. Перечекайте видихніть і спочатку запитайте людину, чому так вийшло.

4) Практикуйте усвідомленість. Коли негативні емоції накочують хвилею, спробуйте покопатися в собі, що конкретно було причиною. Якщо з першого погляду причиною є невикинуте сміття, але при ближчому розгляді справжньою причиною може виявитися підозра в зраді: ця думка закралася у вашу голову три дні тому вночі, коли телефон чоловіка видав короткий звук від смс. Тоді говорити доведеться не про сміття, а про свої острахи.

]5) Зупиняйте себе від генералізації і накручування — це глухий кут. «Чоловік ніколи не слухає, йому завжди важливіші друзі, він зовсім не готовий до діалогу, я постійно сама йду на перемир’я.» Або з дитиною — «вона взагалі зі мною не рахується, ставиться до мене як до прислужниці, любить тільки батька, а на мене плювати.» Не робіть так — обговорюйте кожен випадок окремо.

Як з цим боротися в інших людях?

Для початку, спостерігайте і не намагайтесь щось довести. Подумайте, був це поодинокий випадок чи регулярна поведінка, що було тригером для прояву пасивної агресії, проявляється вона лише щодо вас чи люди з роботи, далекі родичі і діти теж потрапляють під удари. Про це пише Львівський центр громадського здоров'я.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: