Як зрозуміти, що дитині потрібен психолог?

Adoption

Date: 09:30, 13.03.2024 | Категорія: Психологія [comheader]| Коментарів: 0[/comheader]

383 Переглядів

ійна впливає на наше психічне здоров’я та викликає страхи, тривогу, апатію. Кожен реагує на стрес і реальність, що швидко змінюється, по-різному, але свій відбиток ці події залишають на всіх. Зокрема, і на батьках, яким стало важче емоційно включатися у виховання дітей, і на дітях, які можуть не говорити вголос про свої переживання, але ставати агресивними чи плаксивими. Що з цим робити? Як підтримати дітей і себе? Коли звертатися по допомогу?

5094_4.jpg (24.42 Kb)

«Психолог може працювати з батьками та дитиною хоч від народження, але що менша дитина, то більше уваги приділяють саме батькам: що вони відчувають, помічають, що їх турбує», – каже Альона Галіцина. Підтримка психолога може бути дуже помічною при вікових кризах дітей: у рік, три, шість, додає Тетяна Рекунова. Це дає підтримку батькам, а разом із тим і дитині, адже дитина – це зазвичай відображення емоційного стану батьків.

Маріанна Новаковська зазначає, що для роботи з дитиною важлива також робота з батьками, оскількизміни відбуватимуться першочергово через зміни в родинній системі, у процесі виховання та навіть у психологічній підтримці для мами й тата.

У різному віці до дитячого психолога може бути різний запит. У ранньому віці це може бути розмова про психічний та інтелектуальний розвиток дитини, її поведінку. І тоді (якщо дитина, наприклад, не розвивається згідно з віковими нормами), варто спрямовувати її до корекційного психолога, додає Альона Галіцина.

Те, як відбуватиметься терапія: підходи, методи та навіть тривалість сесії – залежатимуть від віку дитини, каже Маріанна Новаковська.

«Саме з дітьми працюють здебільшого від трьох років, зазвичай у спеціально обладнаних кабінетах, де багато діагностичного матеріалу, іграшок. Перша зустріч відбувається разом із батьками, потім батьківські зустрічі призначають зазвичай один раз на чотири-п’ять дитячих сесій, але окремо від дитини», – підсумовує Тетяна Рекунова.

Чи з усіма дітьми потрібно обов’язково звертатися до психолога
Немає загальної необхідності для всіх дітей відвідувати психолога. Однак може бути запит від батьків у ранньому віці для оцінки розвитку чи готовності до школи, а в більш старшому віці – профорієнтаційні консультації. Також до психолога за потреби можуть направляти сімейні або вузькопрофільні лікарі, коли бачать, наприклад, психосоматичні прояви, каже Альона Галіцина.

Симптоматично до психолога з дитиною звертаються, коли є прояви тривоги, страхів, агресії, гіперактивності та збудженості, якщо з’являються труднощі із соціальними навичками: невпевненість, низька самооцінка, проблеми з навчанням та поведінкою, проблеми в спілкуванні з однолітками, втрата близьких або тривога щодо війни, додає Тетяна Рекунова. У садках і школах зазвичай є дитячі психологи, які можуть порекомендувати батькам індивідуальні консультації, якщо в цьому буде потреба.

«Багато батьків, які самі відвідували або відвідують психолога, хочуть вести своїх дітей до психолога одразу, бо коли відчуваєш зміни у своєму житті, хочеться попередити подібний досвід у дитини та позбавити її переживань, подібних до тих, що ми колись мали у своєму дитинстві. Але річ у тому, що діти мають натрапляти на певні складнощі та вчитися їх долати, мають проходити свої кризи, зустрічатися з фрустрацією, зневірою й іншими проявами життя. Я думаю, що не кожній дитині треба відвідувати психолога, але добре, коли кожний дорослий знає, що така опція є, і знає, на що треба звернути увагу, щоб звернутися до спеціаліста вчасно. А з підлітковоговіку я би нагадувала про телефони гарячих ліній психологічної допомоги у школах», – додає Маріанна Новаковська.

Як зрозуміти, що дитині зараз потрібен психолог
Дитяча психіка складна й перебуває у процесі формування. Далеко не все дитина «переросте» й не все є нормою віку, каже Маріанна Новаковська. Важливо не пропустити момент і звернутися по допомогу вчасно.

Дитині потрібен психолог, коли:
- дитина переживає якусь травматичну чи стресову подію: булінг у школі, серйозну хворобу чи смерть близької людини, втрату друзів;
- ви помічаєте різкі зміни в поведінці, як-от підвищена агресивність, плаксивість, апатія;
- дитина понад два тижні каже, що нічого не хоче, не може виконувати якісь побутові завдання (важливо відрізнити лінь від ендогенної підліткової депресії);
- дитині важко заводити друзів;
- дитина травмує себе;
- якщо почалися емоційні проблеми після пережитого насилля чи травматичного досвіду;
- дитина тривожиться чи боїться чогось і не може самостійно подолати цей страх;
- почалися проблеми з навчанням, і ви підозрюєте, що це через певні психологічні складнощі: з фокусом уваги чи пам’яттю;
- якщо ви помічаєте різкі зміни особистості своєї дитини: те, що було цікавим, уже не цікаво, увесь час проводить у своїй кімнаті, ні з ким не хоче спілкуватися;
- якщо зʼявились якісь нові поведінкові прояви (тіки, ритуали);
- регрес у розвитку (дитина не знає того, що знала раніше);
- якщо істерики тривають набагато довше та стали частішими;
- якщо ви помічаєте, що тривожність дитини сильніша й більш виражена, ніж у середньому в однолітків, і ця тривожність впливає на навчання і життя дитини.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: