
Вони миротворці, медіатори, помічники. Коли мама тішиться високими оцінками – вони отримуватимуть високі оцінки.
Завдяки високому інтелекту такі вразливі діти вчаться легко і тому навчання не приносить їм особливої зацікавленості. Оцінки “відмінно” позбавлені для них персональної цінності: вони не ставили собі за високу мету ніби “навчитися ділити в стовпчик” чи “опанувати десяткові дроби”, це не їх виклик. Але похвала за старанність приємна і допомагає впоратися з внутрішнім сум’яттям за допомогою мами.
Мама задоволена? Значить, можна жити далі.
Так крок за кроком дівчатка стають залежними від зовнішніх оцінок.
Їм вартувало би знайти щось своє – те, що підтримає, захопить і дозволить пережити смак особистої перемоги, але так не є. Після школи за розкладом фортепіано, яке теж дуже радує батьків.
Потім, через двадцять лишніх років в кабінеті психотерапевта вони нарікатимуть на порожнечу і німоту глибоко усередині – я себе не чую, не розумію, що мене зігріває, я не відчуваю інтересу до життя.
А як може бути інакше, якщо ти чверть століття живеш чужими радощами?
“Тато закінчив школу з медаллю тому, що у нього унікальний склад розуму” – я пояснюю Наталочці. Якщо ти схоплюєш інформацію в п’ять разів швидше, ніж в середньому по лікарні, то медаль не буде зайвою в кишені. Якщо ні – не варто і намагатися. До п’ятнадцяти років добре було б мати свою систему цінностей, визначальну, куди інвестувати в першу чергу, а куди за залишковим принципом. Я сподіваюся, що скоро у моєї дочки знайдуться цікавіші плани, ніж відмінно з ОБЖ.
Природжена чуйність грає проти них. “Що за нісенітницею ти зараз займаєшся”? Все, ніяких пустощів, миттєва відмова від себе заради спокою у будинку. Хоча ця сама нісенітниця могла б підказати вектор розвитку власної душі, а не звички відчувати за інших. Пустощі – це те, що потім, через багато років, буде повернено собі як великий подарунок.
Просто лежати і мріяти. Танцювати. Битися. Вірити своєму тілу. Вірити у свою силу.
Дівчатка-відмінниці тут тягнуть максимум на трійку.
Отже, високі оцінки і грамоти, як такі для психічного здоров’я не небезпечні – особливо, зрідка і для хлопчиків. Але якщо вони стають способом комунікації зі світом унаслідок відсутності інших способів заявити про себе, і якщо вони шкодять по-справжньому творчому заняттю (а творче те, що допомагає адаптуватися у світі, а не створює видимість адаптації), тут батькам добре б включитися і допомогти своїм дивовижним дочкам заощадити на психотерапевтові.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:
Теги: психологія, відмінниця, дівчинка, дочка, психологія відмінників

Цікаво також:
Новини по темі

Як молодій мамі полюбити своє тіло?
Мама | 10:30, 01.04.2025

Чому багато пар розлучається після народження дитини?
Сімейні справи | 09:30, 01.04.2025

Як батькам підготуватись до школи?
Сімейні справи | 09:30, 31.03.2025

Тренд на «бежевих мам» може перетворити їхніх дітей на соціопатів - дослідження
Психологія | 00:30, 30.03.2025

Як соціальні мережі впливають на наше тіло?
Психологія | 01:20, 29.03.2025

Жінка фотографувала своїх батьків протягом 27 років, коли вони махали їй на прощання: ось що вийшло
Сімейні справи | 07:40, 27.03.2025

Фільми для дорослих погано впливають на стосунки — дослідження
Сімейні справи | 01:20, 26.03.2025