Хлопчики плачуть і батьки не повинні їм цього забороняти

Adoption

Date: 09:00, 15.03.2022 | Категорія: Дитина [comheader]| Коментарів: 0[/comheader]

1111 Переглядів

Настав час визнати: нам необхідно відмовитися від стереотипу про те, що хлопчики не плачуть. Тому що хлопчики плачуть і мають на це повне право.

0879_hlopchik-plache.jpg (23.4 Kb)

Думка про те, що хлопчикам можна плакати, вже стало розхожим, проте воно все ще приховує за собою більш важливу думку. Хлопчикам потрібно не тільки лити сльози, їм потрібно відчувати весь спектр почуттів, оскільки чоловіча емоційність все ще соціальна проблема. Емоційна вразливість це те, що робить нас людьми, робить нас людяними.

Чим більше почуттів відчуває дитина, тим небайдужою вона росте.

Турбота про інших підживлює співпереживання та чуйність. Переживання перед страхом спонукають до прояву істинної хоробрості. Хвилювання про когось, хто засмучений, допомагає стати терплячим. Турбота - одна з найважливіших емоцій, які роблять нас цивілізованими людьми. Сльози важливі, але вони лише частина великої історії емоцій.

Коли справа доходить до хлопчиків (та й до дівчаток теж), необхідно зрозуміти: чи можна мати м'яке серце і показувати свою ранимість? Чи це нормально?

Ось що важливо зрозуміти про сльози - вони є основою емоційного добробуту та зрілості. Вони є ознакою здорової емоційної системи, але також допомагають висловити безліч почуттів:

Збентеження
Сором
Щастя
Спустошеність
Вразливість
Подяка
Співчуття
Занепокоєння
Страх
Провина
Біль.

За даними багаторічного метааналітичного дослідження, за останні 30 років рівень емпатії у молоді знизився на 48 відсотків. Тому дуже важливо зрозуміти, як зберігати серця наших хлопчиків відкритими та дізнатися, чому вони виявляють дедалі менше турботи про інших.

За словами Тома Лутца, автора книги «Плач: природна та культрологічна історія сліз», люди по-різному сприймають м'якосердечність. Всі люди в цьому сенсі поділяються на два типи: «плакси» та «сухоокі». Перші вважають сльози проявом емоцій, тоді як другі ставляться до них зневажливо і часто вважають плач одним із способів маніпуляції.

Здавалося б, потрібно просто вплинути на те, щоб поступово змінити систему цінностей «сухооких», щоб вони нарешті визнали право інших людей на сльози. Але все не так просто. Почуватися впевнено поруч із емоційно вразливою людиною можна тільки в тому випадку, якщо ви відчуваєте до неї прихильність. Якщо тісних стосунків між людьми немає, вони не ділитимуться один з одним своїми почуттями.

Зневажливе чи гидливе ставлення до сліз часто свідчить про те, що людина хоче захиститися від надмірного прояву ранимості та вразливості. Іншими словами, мозок має здатність витісняти емоційне усвідомлення та вираз, цей процес називається емоційним гальмуванням. Небажання чи невміння плакати, а також презирство до сліз є ознакою жорстокосердя та закритості.

Мозок у разі робить усе можливе, щоб сильні емоції були визнані значними і мають право існування. Тут треба розуміти, що є велика різниця між тим, що людина просто не показує своїх емоцій та тим, що вона захищається від проявів почуттів.

Ознаками емоційного оніміння може бути небажання обговорювати почуття, байдужість до ситуацій небезпеки або які потребують тривожної реакції, відсутність піків і перепадів настрою (замість них - постійна, хронічна нудьга).

Як допомогти хлопчикам зберегти добре серце

Ми повинні дати їм зрозуміти, що будь-які їхні почуття будуть прийняті. Якщо нам здається, що маскулінність — це відсутність турботи, занепокоєння та смутку, ми надаємо нашим синам ведмежу послугу. Так само, коли вимагаємо від дівчат просто бути милими і придушувати фрустрацію, невдоволення і впертість. Чим більше ми даємо дитині простору для вираження емоцій, тим менша ймовірність того, що їх мозок почне витісняти сильні почуття.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: