Як перестати боятися віддавати дитину до садочка під час війни?

Війна змінила наше життя. Незвичні речі стали нашим повсякденним життям, а звичайні - здаються чимось недосяжним або ж небезпечним. Це все стало причиною того, що батьки почали боятися віддавати дитину до дитячого садочка. Що робити з цими страхами?

Як заспокоїтися?

1. Прийняти, що цей страх буде, він є нормальним і адекватним у тих умовах, в яких ми зараз перенбуваємо.

2. Якщо є можливість перебратися на більш безпечну територію або виїхати за кордон – зробіть це.

3. Якщо батькам буде спокійніше, і є можливість, аби дитина не відвідувала дитячий заклад, а перебувала вдома – залишайте дитину біля себе. Якщо ж такої можливості немає, то ви повинні усвідомити: чим більше ви будете знати та розуміти як батьки, тим спокійніше вам буде. Тому обов’язково дізнайтеся:

- в якому стані сховище в садочку;
- як можна підтримувати зв’язок з вихователями і дитиною;
- як відбуватиметься інформування, якщо щось трапиться;
- як відбувається реагування на повітряну тривогу.

Якщо державний садочок, який немає сховища, працює офлайн, то у приватному закладі може бути по-різному. Тому якщо ваша дитина відвідує приватний садочок, вам потрібно дізнатися, чи є сховище, чи є, наприклад, засоби для гасіння пожежі, чи персонал вміє ними користуватися, чи є засоби для першої невідкладної медичної допомоги, чи персонал вміє ними користуватися.

Психологічні поради здатні допомогти не завжди. Аби їх якісно самотужки застосувати, потрібно мати достатньо внутрішніх ресурсів для цього. В нинішніх умовах це буває вкрай складно, тож у багатьох ситуаціях доречним буде звернення до фахівця. Коли людині потрібен час, аби перевести подих, і коли вона не відчуває своєї опори, цією опорою стає психолог. Він делікатно підсвічує її сильні сторони та забезпечує підтримку, необхідну для ухвалення важливих рішень.

Варто не забувати, що стрес батьків часто передається дитині. А він сам по собі є тим невидимим убивцею, який відбирає її шанс на розкриття талантів, уповільнює процеси пам'яті, уваги й концентрації. Ті, хто в дитинстві мав випадки тривалого стресу без підтримки, стають схильними до асоціальної поведінки, вживання алкоголю, наркотиків.

Продовження життя у його звичному ритмі стає важливою підтримкою. Саме тому ми ходимо на роботу, а діти прагнуть відвідувати садочок. У дитячому колективі справді може бути легше емоційно. Там чекають інші діти, спілкування, взаємодія, підтримка. Не менш суттєвою стає можливість розділити якісь свої емоції з ровесниками та вихователями. Та й навіть звичайні заняття, де можна поліпити, помалювати, теж стають своєрідною терапією.

Водночас острах та побоювання батьків теж не є безпідставними. У такий тривожний час прагнення, аби дитина була завжди поруч, природне. Втім, це прагнення не повинно позбавляти малюка щасливого й повноцінного дитинства. Дуже добре в емоційно безпечній та доброзичливій обстановці обговорити ці всі питання зі спеціалістом, аби рішення було зваженим".

Можлива ситуація, коли дитина під час війни почала боятися і не хоче ходити до садочка. Тут варто розуміти що, коли дитина зазнає стресу, вона ніби трішечки зупиняється, інколи відкочується в розвитку і вона набагато гостріше відчуває потребу бути з мамою або з татом. Тому що це її надійні дорослі, вона знає, навіть скоріше відчуває, що батьки зможуть про неї потурбуватися та захистити.

Діти починають потребувати прив'язки до батьків, саме фізичного контакту. Навіть молодші школярі починають поводитися, наче малюки – постійно ходити за мамою та лізти на руки. Не лякайтеся, з дитиною з психічної точки зору все гаразд – вона так бореться зі стресом. В цьому випадку батьки можуть:

- дати дитині з собою річ, яка пахне мамою або татом, наприклад іграшку;

- покласти до ланч-боксу маленьку записку з сердечком та написом "Я тебе люблю", "Я поруч із тобою";

- домовитися з вихователем, якщо дитині буде зовсім зле, то вихователь організує дзвінок мамі, аби дитина могла почути її голос і заспокоїтися.

"Можливі ситуації, коли дитині не вистачає цього контакту, потреба у зв’язку стає просто нав'язливою, дитина не може заспокоїтися, якщо ви не поруч ,і це переростає в істерики та агресію або в інші проблеми зі здоров'ям. Тоді варто звернутися до дитячого психолога або психотерапевта, а в ідеалі ще й до дитячого невролога. Ми багато говоримо і вчергове нагадуємо, що у нас є спеціалізований курс для батьків, де описано, як це все дитиною проживається та як їй допомогти" - зазначила пані Лісовська.

Небажання ходити до садочка може бути викликане й тим, що дитина не пройшла адаптацію. Навіть до війни батьки не завжди розуміли, як відбувається адаптація дитини в садочку. Тому треба допомогти дитині полегшити цю адаптацію.

Справжня адаптація дитини до садочка повинна починатися тижні за два перед тим, як дитина туди піде. З дитиною треба почати гратися іграшками в дитячий садочок. Показувати та розказувати, що це за заклад, що і як там відбувається. Тоді коли дитина прийде до садочка, це не стане для неї трагедією, бо все там буде передбачувано. Діти, як і дорослі, бояться невідомості, тож завдання батьків позбутися її.

Для дитини, яка змінює дитячий садочок, треба знову проходити адаптацію. Багато сімей виїхало за кордон, тож дітям довелося змінити не лише свою домівку, але й садочки. Треба розуміти, що для дитини це серйозна втрата, майже кінець світу. Важливо підтримати дитину, розділити з нею почуття. Хай дитина напише виховательці з "рідного" садочка лист, намалює малюнок. Вам не обов’язково його відправляти, але сам процес написання листа про те, як минув її день у новому садочку, знайомій виховательці допоможе дитині легше адаптуватися до нового місця.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:

Цікаво також:

Новини по темі

Бабуся замість няні: як зберегти родинні стосунки, якщо старші повністю доглядають за дитиною?

Сімейні справи | 01:20, 17.06.2026

Коли бабуся бере на себе щоденний догляд за дитиною, поки батьки на роботі, межа між ролями «бабусі» та «мами» починає стиратися.

Як реагувати на критику ваших методів виховання з боку батьків?

Виховання | 00:30, 17.06.2026

Фрази «а от ми вас виховували без цих ваших психологів» здатні вивести з рівноваги навіть найспокійніших тата чи маму.

Як делікатно вказати бабусі на кордони у вихованні вашої дитини?

Сімейні справи | 08:30, 16.06.2026

Поява онуків часто пробуджує у старшого покоління надмірне бажання керувати процесом виховання, що стає причиною сварок із молодими батьками.

Як підготувати дитячу кімнату та простір до появи другого малюка?

Дитина | 07:30, 16.06.2026

Побутові зміни в домі, пов'язані з появою новонародженого, не повинні обмежувати інтереси та права старшої дитини.

Роль батька у період адаптації старшої дитини до появи другої

Тато | 06:30, 16.06.2026

Коли мама повністю занурена в догляд за новонародженим, саме батько стає головною опорою та гарантом безпеки для старшої дитини.

Регрес у поведінці старшої дитини: чому «дорослий» первісток знову просить пустушку?

Дитина | 01:20, 16.06.2026

Після появи в домі немовляти старша дитина раптово може почати пісятися в ліжко, просити суміш із пляшечки або розмовляти дитячим лепетом.

Пастка дитячих ревнощів: як запобігти суперництву між старшою та молодшою дитиною?

Дитина | 00:30, 16.06.2026

Поява немовляти неминуче зміщує фокус уваги батьків, що часто провокує у старшої дитини гострі напади ревнощів та образи.