Чому старші діти часто відчувають гіпервідповідальність?

Adoption

Date: 10:30, 03.06.2025 | Категорія: Дитина [comheader]| Коментарів: 0[/comheader]

42 Переглядів

У родині має бути ієрархія між батьками й дітьми. Батьки піклуються про дітей, підтримують їх, дають настанови, домовляються й організовують процеси, а діти можуть допомагати. Утім, у якийсь момент батьки можуть почати делегувати свої обов'язки старшим дітям: виховання молодших дітей чи надмірні хатні справи. Так діти отримують загострене відчуття відповідальності за інших і так званий синдром старшої доньки. У цій ролі можуть бути й хлопці, і дівчата. Різниця лише в тому, що найчастіше на них покладають різні обов’язки як на старших дітей, залежно від статі.

3878_19.jpg (28.83 Kb)

Чому виникає гіпервідповідальність у старших?

Відсутність ресурсу
У багатодітних родинах батькам часто не вистачає часу, щоб приділяти увагу всім, вести побут та утримувати родину. Тоді вони починають підтягувати тих, хто вже може опанувати більш дорослі навички. Це може відбуватися саме за гендерним принципом: дівчині передають хатню роботу й виховання молодших дітей, а хлопець починає виконувати фізичну роботу.

Інфантильність
Якщо людям усе життя складно брати на себе відповідальність, то вони будуть уникати її й у ролі батьків і намагатися делегувати. У таких випадках вихованням першої дитини в родині можуть займатися бабусі й дідусі, а коли з’являється друга дитина, то це стає обов’язком старшої.

Один із батьків не може виконувати свої обов'язки
Це може відбуватися з різних причин: залежність, хвороба, складний емоційний стан чи розлучення. Тоді дітям ще часто кажуть: «Тепер ти в нас один чоловік (єдина допомога) в родині». Це вже пряме передавання батьківських обов'язків. І це не лише про фізичну роботу, а й про моральний обов'язок. Морально підтримувати одного з батьків замість їхнього партнера – це знищення ієрархії в сім'ї.

Різне виховання старших і молодших дітей
Цього важко уникнути, бо коли люди вперше стають батьками, у них дуже багато тривоги. Її структурують контроль, чіткі й зрозумілі дії, правила й ритуали. Коли ж з'являється друга дитина, батьки вже мають певний досвід, розуміння й упевненість у своїх діях.

Інколи батьки готові визнати, що перегинали палицю, не завжди були виправдано суворі зі старшою дитиною, тоді починають відновлювати стосунки й прислухатися до неї. Але бувають і випадки, коли батьки продовжують виховувати дітей за різними правилами, бо нібито старша вже так звикла й навіщо їй понижувати цю планку.

Насправді ж це впливає на те, як дитина буде далі ставитися до себе, формувати стосунки й із новими людьми, і зі своїм молодших братом чи сестрою. Якщо сиблінги відчувають різне ставлення, то їм значно важче підтримувати одне одного й будувати дружні стосунки. Причому складно обом, бо молодша дитина може сприймати цю ліберальність у ставленні як нехтування собою, доки старша думає, що її в усьому обмежують.

Батьки приходять за порадами до дітей
Пожалітися на когось дитині, розповісти про свої проблеми чи запитати поради – це не ок. Дітям потрібні стабільні батьки, які будуть їх захищати. А коли вони приходять пожалітися, то перестають бути такими, і дитина не почувається захищеною. Їй, навпаки, передають роль дорослого, це вона тепер має захищати батьків.

У деяких дітей дорослі просто зливають усі свої проблеми й негативні емоції. Так, батьки висловилися й почуваються краще, але що має з цим робити дитина? Дітям буває складно зрозуміти, як підтримувати своїх друзів. Тоді що вони можуть відчувати, коли до них приходять із дорослими проблемами батьки?

Є ситуації, коли батьки починають ділитися з дітьми-підлітками подробицями інтимного життя. Це табу й може дуже сильно викривити сприйняття сексу та загалом сексуального життя, коли дитина виросте.

Утім, усе це не означає, що батьки повинні бути поруч із дітьми беземоційними. Це нормально говорити, що ви відчуваєте сум чи вам прикро через якусь ситуацію, але це має залишатися вашою відповідальністю. Варто наголошувати, що це не провина дитини й ви зможете з цим упоратися самостійно. Не треба розв'язувати якісь проблеми коштом дитячої психіки.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: