Як підготувати дитину до переходу у нову школу?

Adoption

Date: 11:20, 21.06.2025 | Категорія: Дитина [comheader]| Коментарів: 0[/comheader]

75 Переглядів

Нова школа, незнайомий клас, інші вчителі, можливо - переїзд на нове місце: усе це може стати справжнім викликом для дитини. Навіть діти, які, здаються доволі відкритими та врівноваженими, можуть переживати глибокий внутрішній стрес: втрата знайомого середовища, розрив соціальних зв’язків, необхідність знову “знаходити своє місце”. А для дітей із підвищеною чутливістю, замкнених або тривожних, ці зміни можуть стати особливо болючими. І саме тому присутність уважного, спокійного дорослого поруч – критично важлива.

8045_22.jpeg (29.77 Kb)

Як підготувати дитину до подекуди вимушеного переходу до нової школи? Як допомогти їй адаптуватися і загалом – зрозуміти, що цей процес проходить нормально? На ці запитання відповіли психологині Яніна Шабанова та Тетяна Ширяєва.

Що робити, якщо дитина категорично проти зміни школи?
Коли рішення про зміну школи є вимушеним і не залишає вибору дитині, це часто супроводжується сильним емоційним опором, зауважує психологиня. У таких ситуаціях фахівці радять починати не з переконань, а з визнання почуттів. За словами Яніни Шабанової, саме прийняття емоцій є першим кроком до зниження протесту.

“Я бачу, що ти дуже засмучений. Ти не хочеш прощатись із друзями, і це нормально. Це важко. Я тебе розумію”, – такий спосіб реагування допомагає дитині відчути, що її біль і втрати визнаються, а не знецінюються.

У відповідь на опір дорослим слід уникати обіцянок, які неможливо виконати, та не вдаватися до заспокійливих фраз, що нівелюють переживання.

Натомість психологиня радить чесно пояснити дитині, чому доводиться змінювати навчальний заклад. Розмова має бути максимально відкритою: дитина має розуміти, що її думку чують, але є обставини, які не залежать від неї.

Особливу увагу варто приділити підготовці до переходу. За можливості необхідно заздалегідь повідомити, коли саме дитина змінить школу, скільки часу вона має на прощання та як це можна зробити. Створення таких собі “ритуалів прощання” – ще один ресурс, що допомагає пройти шлях адаптації.

Психологиня радить: якщо є можливість, варто написати прощальне повідомлення вчителю або однокласникам, зробити загальне фото на пам’ять чи навіть організувати прощальну зустріч. Це допоможе зберегти добрі спогади та відчути завершення одного етапу перед початком нового.

Також важливо подбати про збереження зв’язків із попереднім соціальним колом дитини – вона має знати, що не втрачає друзів назавжди. Спілкування – навіть епізодичне – може дати їй відчуття безпеки та стабільності.

Водночас батькам варто уважно стежити за психологічним станом дитини.

“Важливо: якщо у дитини певний час спостерігаються: тривога, істерики, апатія, розлади сну, апетиту, необхідно звернутись до психолога”, – застерігає Яніна Шабанова.

Якщо дитина сором’язлива: як допомогти знайти друзів у новому класі і чи варто це робити?
Адаптація до нового колективу може бути особливо складною для дитини з замкненим або сором’язливим характером. Однак ці риси не є перешкодою до формування дружніх стосунків – за умови м’якої підтримки та правильного підходу. Передусім дорослим варто зрозуміти, чи дитина ізольована, чи просто має обмежене, але якісне спілкування з кількома однокласниками.

Психологиня Яніна Шабанова наголошує:

“Найлегше будувати знайомства за інтересами: ігри, хобі. Можливо, запросити нових знайомих однокласників до вас в гості. Ви маєте знати особливості вашої дитини та особливості спілкування загалом; сором’язливість – це не вада дитини, це особливості її характеру, наше завдання не змінити дитину, а допомогти знайти комфортне, безпечне спілкування”.

Психологиня наголошує, що завдання дорослих – не змінювати характер, а створити умови, у яких дитина почуватиметься впевненою у своєму темпі зближення.

Важливу роль у цьому процесі відіграють і вчителі: якщо педагог бачить, що дитина лишається осторонь, доречно м’яко сприяти її включенню в групові активності. Але втручання має бути делікатним і поступовим.

Втім, якщо стає помітно, що дитина зовсім ізольована, ніхто не підтримує з нею контакт, або, що гірше, – трапляються насмішки, варто діяти негайно. У таких випадках слід звернутися до класного керівника або шкільного психолога. Рання реакція допомагає запобігти глибшій соціальній ізоляції або розвитку тривожних розладів.

“Якщо спостерігаються ознаки булінгу або дитина відсторонена – не варто чекати. Необхідно говорити з вчителем і залучати фахівця”, – радить Яніна Шабанова.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: