Сурогатне материнство в Україні у 2014 році

Adoption

Date: 16:11, 14.01.2014 | Категорія: Сімейні справи [comheader]| Коментарів: 2[/comheader]

8043 Переглядів

У сучасному суспільстві існує цілий ряд причин безплідності подружніх пар - це і екологія, і генетичні захворювання і певні медичні показники. Проблему відсутності у пари омріяної дитини можна вирішити різними шляхами.

Найбільш сприятливі варіанти, які позитивно сприймаються суспільством – це усиновлення дитини, штучне запліднення.

Існує ще одна репродуктивна технологія – сурогатне материнство. Через ряд обставин та відсутність чіткого законодавчого регулювання сурогатного материнства в Україні, не всі безплідні пари мають сміливість хоча б розглянути сурогатне материнство, як можливість відчути радість батьківства. Законодавство України не забороняє сурогатне материнство, але й одночасно не регулює його належним чином.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Допомога при народженні дитини на 2013 рік

Сурогатне материнство передбачає перенесення ембріона, отриманого заплідненням яйцеклітини біологічної матері – дружини, спермою біологічного батька – чоловіка, та виношування дитини, яка є біологічно «чужою» для жінки. В перекладі на медичну термінологію така процедура називається екстракорпоральне запліднення та може здійснюватися лише у спеціалізованих медичних закладах високо кваліфікованими спеціалістами.

На даний момент сурогатне материнство забезпечується таким правовим регулюванням:

• ч.2, 3 ст. 123 Сімейного кодексу України: у разі перенесення в організм іншої жінки ембріона людини, зачатого подружжям (чоловіком та жінкою) в результаті застосування допоміжних репродуктивних технологій, батьками дитини є подружжя; подружжя визнається батьками дитини, народженої дружиною після перенесення в її організм ембріона людини, зачатого її чоловіком та іншою жінкою в результаті застосування допоміжних репродуктивних технологій.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Допомога при народженні дитини. Перелік документів на 2014 рік

Наведені положення чинного законодавства України спрямовані на забезпечення захисту прав дитини та прав подружжя, що є біологічними батьками дитини. Так, дитині, що зачата в результаті застосування допоміжних репродуктивних технологій гарантовано право на родину, наявність матері та батька, що є його біологічними батьками. Такі батьки й дитина мають права, обов’язки та гарантії відповідно до Сімейного кодексу України. Таким чином, біологічні батьки дитини, що була виношена та народжена сурогатною матір’ю із застосуванням ексракорпорального запліднення, є законними батьками такої дитини.

• Положеннями Розділу III Сімейного кодексу України встановлено права та обов’язки матері, батька і дитини. Так, ст. 139 Сімейного кодексу України передбачена можливість оспорювання материнства жінкою, яка записана матір’ю дитини, або жінкою, яка вважає себе матір’ю дитини, але не записана нею. Проте не допускається оспорювання материнства біологічної матері сурогатною матір’ю. Вважається, що зазначене положення регламентовано законодавчо, виходячи з моральних позицій. Так, передбачена можливість виникнення у жінки, що виношувала дитину (сурогатної матері) материнських почуттів до дитини, що є для неї біологічно чужою. У такому разі, права біологічної матері захищені законом; та перш за все, захищено права та інтереси дитини, враховуючи її генетичну та біологічну спорідненість з матір’ю.

• п. 11 Правил державної реєстрації актів громадянського стану в Україні, затверджених Наказом Мін’юсту України № 52/5 від 18.10.2000 року: у разі народження дитини жінкою, якій в організм було перенесено ембріон людини, зачатий подружжям у результаті застосування допоміжних репродуктивних технологій, державна реєстрація народження проводиться за заявою подружжя, яке дало згоду на таке перенесення. У цьому разі одночасно з документом, що підтверджує факт народження дитини цією жінкою, подається заява про її згоду на запис подружжя батьками дитини, справжність підпису на якій має бути нотаріально засвідченою, а також довідка про генетичну спорідненість батьків (матері чи батька) з плодом.

• Порядку застосування допоміжних репродуктивних технологій в Україні затверджених Наказом Міністерства охорони здоров'я від 09. 09. 2013 №787 даний порядок регулює відносини між пацієнтами (жінками, чоловіками) та закладами охорони здоров’я, які забезпечують застосування методик допоміжних репродуктивних технологій (далі - ЗОЗ), та визначає механізм та умови застосування методик допоміжних репродуктивних технологій.

Таким чином законодавець визначив походження дитини у разі застосування сурогатного материнства, затвердив перелік медичних показань до застосування цього методу як різновиду допоміжних репродуктивних технологій та порядок реєстрації таких дітей в органах реєстрації, але залишив поза увагою, зокрема, визначення самого поняття сурогатного материнства, правовий статус генетичних батьків, сурогатної матері, можливість застосування донорських біологічних матеріалів у програмі сурогатного материнства, належне оформлення правовідносин між усіма учасниками програми, державну соціальну підтримку тощо.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: