Чому ви перестали бути авторитетом для своєї дитини?

Adoption

Date: 05:00, 04.02.2021 | Категорія: Дитина [comheader]| Коментарів: 0[/comheader]

1011 Переглядів

Багато батьків помічають, що дитина їх не слухає, не поважає, а отже - вони не є для неї авторитетом. Чому так відбувається?

9689_pleminnicidianisestri.jpg (44.93 Kb)

9689_pleminnicidianisestri.jpg (44.93 Kb)

Ви пускаєте слова на вітер
Це вічна проблема для Анни, мами трьох дітей: "Коли мої діти сваряться і не можуть зупинитися, я кажу: "Все, на день народження не йдемо". Через деякий час я починаю страждати і кажу: "Добре, йдемо на свято, але торта не отримаєте". Зрозуміло, в гостях я здаюся і дозволяю їм з'їсти торт".

Причина: якщо ви звикли відступати, то навіть не уявляєте, як покарання може виглядати на практиці. Трохи пізніше розумієте, що погано буде не лише дитині, але і вам.

Рішення: перш ніж оголосити наслідки, вийдіть із кімнати і зробіть пару глибоких вдихів. Це допоможе заспокоїтися і знайти більш здійсненне рішення. Якщо забудете про паузу, і пізніше доведеться міняти плани, дайте дитині зрозуміти, що перемагаєте від цього ви, а не вона: "Ми йдемо на свято, тому що я обіцяла допомогти Катіній мамі. Але за це завтра ви будете на пів години менше сидіти в телефоні".

Ви просите про допомогу, а не наполягаєте на ній
У день прання ви питаєте 7-річну дочку, чи допоможе вона завантажити речі в пральну машину. Вона відповідає, що це не її обов'язок. Ви втрачаєте дар мови і навіть не помічаєте грубості в її словах, а потім все робите самі.

Причина: ви хочете, щоб дитина любила вас, і боїтеся здатися злюкою. Замість озвучування очікувань ви просите: "Дочко, зможеш винести сміття перед вечерею?" або "Сядеш за уроки раніше, добре?". Діти не сприймають серйозно ваші прохання і дивуються, коли ви засмучуєтеся, що сміття на місці, а уроки не зроблені.

Рішення: зрозумійте, що встановлення правил робить вас не диктатором, а ефективною мамою. Дуже важливою є і правильна мова. Замість "добре?" в кінці речення або прохання зробити щось, скажіть у ствердній формі: "Мені потрібна твоя допомога з пранням". Це стане для дитини директивою, а не пропозицією, від якої можна відмовитися.

Краще уникати спонтанних прохань, дотримуючись постійного графіка: прання по суботах, домашнього завдання о 4 годині і т.д. Дитину не будуть дратувати несподівані вимоги, і вона відчує повагу до себе.

Ви дозволяєте порушувати правила
Кожен раз, коли ви просите свою 6-річку віднести посуд у раковину, у неї є готове виправдання — то книжку дочитати, то малюнок домалювати. Ви дозволяєте їй завершити свої справи, не вникаючи, що він просто тягне час.

Причина: заради спокою ви підете на що завгодно, готові навіть підкорятися дитині. Регіна ділиться своїм досвідом: "Всякий раз, коли я дозволяю трирічному синові подивитися ще один мультик, він починає торгуватися. Коли я кажу "пора закінчувати", він відповідає: "Придумав! Може, я подивлюся половинку ще одного?". Зазвичай, я здаюся: він ввічливо мене попросив, значить, повинен отримати те, що хоче".

Рішення: ваші вказівки мають бути простими і зрозумілими, без шансу на заперечення. У деяких ситуаціях можна дати дитині право приймати рішення, наприклад, коли мова про вибір сніданку, але не дозволяйте втягувати себе в переговори. У наведеній вище ситуації потрібно було просто повторити "один мультик і все", і вимкнути телевізор.

Намагаєтеся порадувати дитину будь-якою ціною
Уявіть, що ви з п'ятирічною донькою прийшли в кафе, і вона розплакалася через те, що немає її улюбленого чізкейка. Ви знаєте, що потрібно просто піти, але замість цього намагаєтеся її заспокоїти, пропонуючи величезний чорничний мафін. Винагорода за істерику — гарантія того, що наступного разу при найменшому розчаруванні вона затіє скандал.

Причина: коли дитина зголодніла або втомилася, вам простіше поступитися. Не хочеться бачити її засмученою, навіть якщо ви тут ні причому. Але іноді через нас дитина опиняється в ситуації, в якій бути не повинна. Наприклад, коли замість тихої години або обіду ми беремо її з собою, виконуючи робочі доручення. Нічим хорошим це не закінчується, а ми відчуваємо провину.

Рішення: не намагайтеся заспокоїти дитину, краще скажіть, що розумієте її почуття: "Я знаю, як ти хотіла чізкейк". Потім згадайте, що коли ви встановлюєте межі і дотримуєтеся їх, ви допомагаєте розвинути навички, необхідні для вирішення життєвих труднощів.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: