Всі новини про: батьки

Багатодітні батьки можуть помічати цікаву особливість: їхні діти часто мають різні характери.

Рідше карайте
Покарання треба застосовувати лише у тому випадку, якщо немає іншого виходу. Будь-який метод впливу працює тим краще, чим рідше його використовують.

Говорити замість дітей! Все починається з тих радісних моментів, коли на запитання до малюка: «Ой, а хто це такий милий?» батьки поспішають відповісти: «Андрійко (будь-яке інше ім'я)».

Якщо в людини не відбулося відділення від батьків, і вона залишилася залежною від них, від їхньої думки, емоцій, вона наполегливо намагатиметься позбутися залежності вже у своїй новій сім'ї.

У дівчаток свій світ. У ньому рожеві поні та казкові принцеси, але реальність зовсім не така прекрасна, як у казці про благополучну родину.

Близько чверті батьків (26%) серед основних труднощів при підготовці дитини до першого класу назвали високу вартість навчання, ще 19% зізналися, що не знають, з чого розпочати підготовку. Близько 14% не вистачає часу водити дитину на підготовчі заняття, ще 10% зазначили небажання дитини вчитися.

Їхній мозок реагує на негативні батьківські коментарі так само, як на фізичний біль.

Фахівець з демографії Летиція Менкаріні з Університету Бокконі (Мілан, Італія) та її колеги провели дослідження, засноване на детальному аналізі взаємозв'язків між щастям, тобто суб'єктивним відчуттям власного добробуту та батьківством.

Закритість, відсторонення від розмов та ігнорування спільного дозвілля з батьками може говорити, що дитині не вистачає спілкування з близькими.

Фахівці з антропології та демографії з Університету штату Мічиган (США) та Університету МакГілл (Канада) провели дослідження на основі даних, зібраних ними у горах Непалу.

Перший клас, незнайомі однокласники, суворі вчителі, уроки, домашні завдання — все це хвилююче не лише для дітей, а й для батьків. Давайте розберемося, чому переживають мами і тати та як зменшити тривогу.

Шведські вчені з'ясували, що люди, які мають дітей, живуть довше, ніж бездітні. Дослідження показало, що наявність дітей у людей похилого віку пов'язана з більш здоровим способом життя та додатковою тривалістю життя завдяки підтримці та турботі спадкоємців.

Прийшовши додому ввечері після важкого дня, не завжди є сили на активні ігри з дитиною, а ось полежати і поговорити з дитиною перед сном - цілком здійснене завдання. І ось чому дуже важливо не забувати про нього.

Батьки, які присвятили усе своє життя, почуваються непотрібними, коли їхні діти виростають. Такі батьки не знають, як дальше влаштовувати своє життя. Тож потрібно навчитися жити власне життя і стати непотрібними своїм дорослим сину чи доньці.

Складні батьки можуть порушувати кордони, шантажувати, перекладати відповідальність, вдаватися до гіперопіки, демонстративних страждань або руйнівної поведінки. Але налагодити з ними стосунки можна, якщо дотримуватися кількох кроків.

Традиційно, з садочку дитину забирає мама, якщо вона не ходить на роботу, або бабуся. У більшості випадків, до садочку ходять діти, чиї батьки працюють. Отже, забираючи дитину, як почуваються мама і тато? Вони втомлені, можливо, знервовані і їм буває не до розмов. Але так не правильно. Батьки повинні присвятити час дитині, щоб поспілкуватися з чадом.

"Не плач, бо люди побачать", "Не кричи, бо що інші скажуть?", "Не ний, ти не вдома", "Хлопчики не плачуть", "Ти ж дівчинка, не поводься так!" ... Пригадуєте ці фрази зі свого дитинства? Наші батьки вважали, що роблять краще для дитини, виховуючи в ній терпіння і вміння опановувати емоції, а направді ж вчили своїх дітей тримати емоції в собі, створюючи дитячі комплекси.

Батьки у своєму прагненні виховати дитину достойною дорослою людиною, припускаються багатьох помилок. У більшості з них немає нічого смертельного, адже усі ми живі і досвід батьківства приходить методом спроб і помилок. Та є кілька токсичних дій, які можуть зіпсувати життя вашим дітям.

Як тільки дитина починає усвідомлювати, що вона - окрема особистість, їй одразу ж хочеться вести себе, як дорослі І не будь-які, а ті, які перебувають поряд з нею. А це - мама, тато, бабуся і дідусь, старші брати чи сестри, няня... Тож дуже важливо подавати дитині правильний приклад поведінки, який вона захоче повторювати.

Багато батьків помилково вважають, щострогість - фундамент у вихованні дитини. Однак фахівці поспішають заперечити цей факт.