Сучасні принципи діагностики та корекції синдрому дефіциту уваги та гіперактивності у дітей (СДУГ).

Adoption
Date
  • 981 Переглядів
Синдром дефіциту уваги та гіперактивності у дітей (далі – СДУГ) – найбільш поширена форма порушення поведінки у дитячому віці, яка проявляється у розладі уваги, рухової розгальмованості (гіперактивності) та імпульсивності поведінки. Поширеність СДУГ в дітей віком коливається від 2% до 20%, що з відмінностями у використовуваних методах діагностики. Хлопчики страждають на СДУГ частіше, ніж дівчатка (11,5% і 1,9% відповідно). Чітких діагностичних критеріїв визначення СДУГ немає, тому якщо у роки були особливо актуальною проблема недостатньої діагностики даного синдрому, нині активно обговорюється питання гіпердіагностики СДУГ.

6231_unnamed_15.jpg (46 Kb)

Проблема діагностики СДУГ обумовлена відсутністю єдиної точки зору на причини його виникнення. На думку більшості дослідників, етіологія СДУГ є поєднанням генетичних, нейрофізіологічних і психосоціальних факторів. На користь генетичної природи СДУГ свідчать результати дослідження близнюковим методом, а також часта зустрічність сімейних випадків СДУГ. Значну роль у виникненні СДУГ грає перинатальне ураження центральної нервової системи, одним із результатів якого може бути мінімальна мозкова дисфункція, що часто проявляється СДУГ. Соціальні фактори також можуть визначати віддалені наслідки перинатальної патології: відомо, що у дітей із сімей з високим соціально-економічним статусом багато наслідків перинатальних поразок нівелюються до шкільного віку, а у дітей із низьких соціальних верств продовжують зберігатися.

Клінічні прояви СДУГ можна поділити на три групи: ознаки неуважності, імпульсивності та гіперактивності.

Порушення уваги включають:

• нездатність зберігати увагу (невміння виконувати завдання остаточно, незібраність під час його виконанні);

• зниження вибіркової уваги;

• нездатність зосередитись на предметі;

• забудькуватість (дитина забуває те, що потрібно зробити);

• підвищене відволікання;

• підвищену збудливість (метушність, зниження уваги у незвичних ситуаціях або за необхідності діяти самостійно).

Форми прояву імпульсивності можуть бути такі:

• неохайне виконання шкільних завдань всупереч зусиллям, що докладаються, все робити правильно;

• часті вигуки з місця під час уроків;

• встрявання у розмову чи роботу інших дітей;

• нездатність чекати своєї черги в іграх, під час занять;

• часті конфлікти з іншими дітьми.

Чим старша дитина, тим помітніша імпульсивність для оточуючих.

Гіперактивність – необов'язкова ознака синдрому порушення уваги. Двигуна активність якісно та кількісно відрізняється у таких дітей від норми. Гіперактивні діти безперервно бігають, схоплюються, не можуть всидіти на місці, постійно метушаться. З віком гіперактивність часто зменшується, хоча інші симптоми можуть виявлятись і надалі.

Перші провісники СДУГ відзначаються в період дитинства: у малюків спостерігаються порушення сну, синдром підвищеної нервово-рефлекторної збудливості. Коли діти підростають, вони стають вкрай неслухняними та надмірно рухливими, їхня поведінка насилу контролюється батьками. Про таких непосид кажуть, що вони “спочатку роблять, а потім думають”. Вони не виносять довгого очікування, погано справляються з роботою, що вимагає тривалих зусиль, живуть сьогоднішнім днем, не вміючи планувати і приймати рішення, легко збуджуються, насилу заспокоюються і своєю надмірною рухливістю і схильністю до зайвого ризику доставляють масу клопоту батькам. При цьому самі діти страждають від постійних зауважень та заниженої самооцінки. Виникнення та наростання симптомів СДУГ найчастіше відбувається у певні вікові періоди, пов'язані з посиленням вимог до самостійності, цілеспрямованості, зосередженості (початок відвідування дитячого садка, школи), а також гормональним сплеском (12–14 років).
Для діагностики СДУГ найчастіше використовуються критерії класифікації психічних захворювань DSM-4. У даній класифікації СДУГ поділено на три типи:

1. з переважанням неуважності;

2. з переважанням гіперактивності та імпульсивності;

3. змішаний.

Відповідно до цієї класифікації діагностичними критеріями СДВГ є особливості поведінки, які:

• з'являються до 8 років;

• виявляються щонайменше у двох сферах діяльності (у школі, вдома, праці, іграх);

• не обумовлені психотичними, тривожними, афективними, дисоціативними розладами чи психопатіями;

• викликають значний психологічний дискомфорт та дезадаптацію.

Крім цього враховується наявність неуважності або гіперактивності та імпульсивності (або всіх цих проявів одночасно), які не відповідають віковій нормі.

Неуважність проявляється:

• у нездатності зосередитися на деталях, припущенні помилок через неуважність;

• невмінні підтримувати увагу;

• нездатності вслухатися у звернене мовлення;

• нездатність доводити завдання до кінця;

• прояв низьких організаторських здібностей;

• негативне ставлення до завдань, які потребують розумової напруги;

• втрати предметів, необхідні виконання завдання;

• відволікання, часто на сторонні подразники;

• забудькуватість.

Якщо ви виявили у вашої дитини якийсь із симптомів, не починайте панікувати, зверніться до вашого лікаря і він розкаже, чи у вашого малюка справді СДУГ і що з цим робити.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:


Теги: СДВГ, діти, хвороби, увага, гіперактивність, нейрони, мозок, активність, поради, лікарі


Система Orphus

Цікаво також:


Новини по темі

Багато батьків вважають, що робота — це щось неприємне та цю установку передають власним дітям. Виявляється, малеча вроджено прагне допомагати. Якщо в

Навіщо привчати дитину допомагати батькам?

Виховання | 06:20, 10.05.2025

Багато батьків вважають, що робота — це щось неприємне та цю установку передають власним дітям. Виявляється, малеча вроджено прагне допомагати. Якщо ви дозволите дітям допомагати у частині домашніх справ, вони продовжать займатися домашньою рутиною д

Авторитет не нав’язується, а здобувається, особливо у стосунках із дітьми. «Повага» — це слово, яке ми часто використовуємо, але рідко пояснюємо.

Чому дитина не поважає дорослих?

Дитина | 01:20, 10.05.2025

Авторитет не нав’язується, а здобувається, особливо у стосунках із дітьми. «Повага» — це слово, яке ми часто використовуємо, але рідко пояснюємо.

оловним завданням батьківства є підготовка дитини до самостійного життя. Одним із найважливіших аспектів самостійного життя є турбота про себе та своє

Як говорити з дочкою про жіноче здоров'я?

Мама | 00:30, 10.05.2025

оловним завданням батьківства є підготовка дитини до самостійного життя. Одним із найважливіших аспектів самостійного життя є турбота про себе та своє здоров'я. І хоча жіноче здоров'я невіддільне від здоров'я в цілому, все ж таки воно потребує окреми

Процес дорослішання особистості неможливий без відокремлення від батьків. Сепарація (так це називається) починається ще у дитинстві. Однак вона може п

Як пройти сепарацію від батьків без скандалів і образ?

Психологія | 08:30, 09.05.2025

Процес дорослішання особистості неможливий без відокремлення від батьків. Сепарація (так це називається) починається ще у дитинстві. Однак вона може піти неправильно або зовсім не завершитися навіть у зрілому віці. Це позбавляє самостійності та можли

Людина може скласти всі іспити на найвищі бали, проте так і не знайти місце в житті. А трієчники, які не відрізняються старанним навчанням, навпаки, ч

Чому багатьом відмінникам складно досягти успіхів в дорослому житті?

Дитина | 06:20, 09.05.2025

Людина може скласти всі іспити на найвищі бали, проте так і не знайти місце в житті. А трієчники, які не відрізняються старанним навчанням, навпаки, частіше досягають успіху і будують карколомну кар'єру. Чим відрізняються трієчники та відмінники і чо

Відмова дитини від їжі – справжнє випробування для батьків. Важливо розуміти, що це не просто примхи. Причини безпосередньо пов'язані з базовими психо

Діти можуть відмовлятися від їжі через брак уваги

Дитина | 01:20, 09.05.2025

Відмова дитини від їжі – справжнє випробування для батьків. Важливо розуміти, що це не просто примхи. Причини безпосередньо пов'язані з базовими психологічними та фізіологічними потребами людини.

Не кричати у відповідь, не бігти за цукерками й не соромитись інших. А що ще? Розповідаємо, як пережити дитячу істерику — спокійно і з любов’ю.

Батьківські лайфхаки: що робити, коли дитина влаштовує істерики

Дитина | 22:48, 08.05.2025

Не кричати у відповідь, не бігти за цукерками й не соромитись інших. А що ще? Розповідаємо, як пережити дитячу істерику — спокійно і з любов’ю.

Коментарі до новини


Додати коментар до публікації
Ваше Ім'я:    Ваш E-Mail:  


Код:
captcha

Введіть код: