Сучасні принципи діагностики та корекції синдрому дефіциту уваги та гіперактивності у дітей (СДУГ).

Синдром дефіциту уваги та гіперактивності у дітей (далі – СДУГ) – найбільш поширена форма порушення поведінки у дитячому віці, яка проявляється у розладі уваги, рухової розгальмованості (гіперактивності) та імпульсивності поведінки. Поширеність СДУГ в дітей віком коливається від 2% до 20%, що з відмінностями у використовуваних методах діагностики. Хлопчики страждають на СДУГ частіше, ніж дівчатка (11,5% і 1,9% відповідно). Чітких діагностичних критеріїв визначення СДУГ немає, тому якщо у роки були особливо актуальною проблема недостатньої діагностики даного синдрому, нині активно обговорюється питання гіпердіагностики СДУГ.

Проблема діагностики СДУГ обумовлена відсутністю єдиної точки зору на причини його виникнення. На думку більшості дослідників, етіологія СДУГ є поєднанням генетичних, нейрофізіологічних і психосоціальних факторів. На користь генетичної природи СДУГ свідчать результати дослідження близнюковим методом, а також часта зустрічність сімейних випадків СДУГ. Значну роль у виникненні СДУГ грає перинатальне ураження центральної нервової системи, одним із результатів якого може бути мінімальна мозкова дисфункція, що часто проявляється СДУГ. Соціальні фактори також можуть визначати віддалені наслідки перинатальної патології: відомо, що у дітей із сімей з високим соціально-економічним статусом багато наслідків перинатальних поразок нівелюються до шкільного віку, а у дітей із низьких соціальних верств продовжують зберігатися.

Клінічні прояви СДУГ можна поділити на три групи: ознаки неуважності, імпульсивності та гіперактивності.

Порушення уваги включають:

• нездатність зберігати увагу (невміння виконувати завдання остаточно, незібраність під час його виконанні);

• зниження вибіркової уваги;

• нездатність зосередитись на предметі;

• забудькуватість (дитина забуває те, що потрібно зробити);

• підвищене відволікання;

• підвищену збудливість (метушність, зниження уваги у незвичних ситуаціях або за необхідності діяти самостійно).

Форми прояву імпульсивності можуть бути такі:

• неохайне виконання шкільних завдань всупереч зусиллям, що докладаються, все робити правильно;

• часті вигуки з місця під час уроків;

• встрявання у розмову чи роботу інших дітей;

• нездатність чекати своєї черги в іграх, під час занять;

• часті конфлікти з іншими дітьми.

Чим старша дитина, тим помітніша імпульсивність для оточуючих.

Гіперактивність – необов'язкова ознака синдрому порушення уваги. Двигуна активність якісно та кількісно відрізняється у таких дітей від норми. Гіперактивні діти безперервно бігають, схоплюються, не можуть всидіти на місці, постійно метушаться. З віком гіперактивність часто зменшується, хоча інші симптоми можуть виявлятись і надалі.

Перші провісники СДУГ відзначаються в період дитинства: у малюків спостерігаються порушення сну, синдром підвищеної нервово-рефлекторної збудливості. Коли діти підростають, вони стають вкрай неслухняними та надмірно рухливими, їхня поведінка насилу контролюється батьками. Про таких непосид кажуть, що вони “спочатку роблять, а потім думають”. Вони не виносять довгого очікування, погано справляються з роботою, що вимагає тривалих зусиль, живуть сьогоднішнім днем, не вміючи планувати і приймати рішення, легко збуджуються, насилу заспокоюються і своєю надмірною рухливістю і схильністю до зайвого ризику доставляють масу клопоту батькам. При цьому самі діти страждають від постійних зауважень та заниженої самооцінки. Виникнення та наростання симптомів СДУГ найчастіше відбувається у певні вікові періоди, пов'язані з посиленням вимог до самостійності, цілеспрямованості, зосередженості (початок відвідування дитячого садка, школи), а також гормональним сплеском (12–14 років).
Для діагностики СДУГ найчастіше використовуються критерії класифікації психічних захворювань DSM-4. У даній класифікації СДУГ поділено на три типи:

1. з переважанням неуважності;

2. з переважанням гіперактивності та імпульсивності;

3. змішаний.

Відповідно до цієї класифікації діагностичними критеріями СДВГ є особливості поведінки, які:

• з'являються до 8 років;

• виявляються щонайменше у двох сферах діяльності (у школі, вдома, праці, іграх);

• не обумовлені психотичними, тривожними, афективними, дисоціативними розладами чи психопатіями;

• викликають значний психологічний дискомфорт та дезадаптацію.

Крім цього враховується наявність неуважності або гіперактивності та імпульсивності (або всіх цих проявів одночасно), які не відповідають віковій нормі.

Неуважність проявляється:

• у нездатності зосередитися на деталях, припущенні помилок через неуважність;

• невмінні підтримувати увагу;

• нездатності вслухатися у звернене мовлення;

• нездатність доводити завдання до кінця;

• прояв низьких організаторських здібностей;

• негативне ставлення до завдань, які потребують розумової напруги;

• втрати предметів, необхідні виконання завдання;

• відволікання, часто на сторонні подразники;

• забудькуватість.

Якщо ви виявили у вашої дитини якийсь із симптомів, не починайте панікувати, зверніться до вашого лікаря і він розкаже, чи у вашого малюка справді СДУГ і що з цим робити.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:

Цікаво також:

Новини по темі

Вплив розлучення батьків на дітей

Сімейні справи | 01:20, 11.05.2026

Розлучення батьків — це завжди стрес, але його вплив на дитину залежить не від самого факту розриву, а від того, як саме батьки поводяться під час і після цього процесу.

Токсичні стосунки з мамою: що робити?

Сімейні справи | 00:30, 11.05.2026

Відносини з токсичною мамою — це одна з найскладніших психологічних тем, оскільки вона зачіпає базову потребу в любові та безпеці. Коли «гніздо стає порожнім», токсичні прояви часто посилюються: мама може маніпулювати почуттям провини («я для тебе вс

Коли поведінку дитини не можна ігнорувати?

Дитина | 19:30, 10.05.2026

Ігнорування як метод виховання підходить лише для дрібних маніпуляцій чи капризів. Проте існують ситуації, коли ваша бездіяльність може бути небезпечною.

Що буде з підлітком, якщо він не отримує любові від батьків?

Сімейні справи | 08:30, 10.05.2026

Відсутність батьківської любові та емоційного прийняття в підлітковому віці — це серйозна психологічна травма, яка формує фундамент дорослого життя. Підліток, який не відчуває, що його люблять, змушений вибудовувати складні (і часто руйнівні) механіз

5 причин, чому маленькі дітки не сплять вночі

Немовля | 07:30, 10.05.2026

Проблеми зі сном у малюків — це виснажливо для всієї родини, але зазвичай вони мають цілком конкретні фізіологічні або режимні причини.

Чому діти можуть підняти руку на батьків?

Сімейні справи | 06:30, 10.05.2026

Це гостра ситуація, яка завжди свідчить про те, що дитина не справляється зі своїми емоціями або не розуміє меж дозволеного.

Як легко позбутися дитячих капризів?

Дитина | 19:30, 09.05.2026

Повністю прибрати капризи з життя дитини неможливо, адже це частина її розвитку. Проте можна зробити так, щоб вони траплялися рідше і проходили швидше. Головний секрет — перестати боротися з дитиною і почати працювати з причиною.