Всі новини про: діти

Сучасні діти не стільки частіше хворіють загалом, скільки стикаються з іншим спектром проблем. Якщо раніше переважали важкі інфекції, то зараз фокус змістився на хронічні стани. Це зумовлено гіподинамією, зміною раціону, екологією, стресом та тим фактом, що сучасні батьки краще діагностують хвороби.

Розлучення батьків — це завжди стрес, але його вплив на дитину залежить не від самого факту розриву, а від того, як саме батьки поводяться під час і після цього процесу.

Це гостра ситуація, яка завжди свідчить про те, що дитина не справляється зі своїми емоціями або не розуміє меж дозволеного.

Твердження про те, що молодших дітей у сім'ї люблять більше, є досить поширеним стереотипом, який часто базується не стільки на різниці в обсязі любові, скільки на особливостях батьківської поведінки та динаміки стосунків.

Дослідження, проведене міжнародною командою вчених, виявило, що батьки часто віддають перевагу старшим дітям і донькам.

У повсякденні батьки мають надто багато справ та роботи, яка може позбавляти спілкування з дитиною. З часом це може призвести до того, що стосунки стануть більш формальними, автоматичними, а емоційний зв’язок буде втрачено. Щоб цього уникнути варто говорити з дитиною хоча б на прості теми.

Всі батьки хочуть, щоб їхні діти залишалися поруч максимально довго, щоб не залишали рідну домівку занадто рано. Пов’язано це з тим, що мама і тато шалено люблять своє чадо, жаліють його, хочуть проявляти турботу, оберігати його від небезпек, які можуть виникнути на життєвому шляху. Хоч батьки і хочуть залишатися поруч з дитиною багато років, вони не дуже радіють, якщо та не бажає з’їжджати від них в зрілому віці. Мама і тато часом не можуть зрозуміти, чому їх чадо не поспішає їхати від них, починати своє життя. Але насправді на це є свої причини: батьки просто допустили ряд помилок, які призвели до того, що чадо не бажає ставати самостійним.

Для будь-яких батьків вважається абсолютно нормальним наявність бажання оберігати дитину від різного роду небезпек. На жаль, далеко не все несе в собі цю небезпеку, тому прийшла пора дізнатися про те, що забороняти малюкові точно не варто.

Створення сім’ї та народження дитини — це спільне рішення, що вимагає відповідальності від обох батьків. Навички батьківства не є вродженими; вони розвиваються з досвідом, часто через метод проб та помилок. Жінка може опанувати мистецтво материнства, так само як чоловік може вивчити, як бути чудовим батьком. Саме тому для батьків критично важливо знаходити час для спілкування та взаємодії зі своїми дітьми.

Здорові харчові звички формуються з раннього дитинства і значною мірою залежать від атмосфери в родині. Саме в перші роки життя закладається ставлення дитини до їжі, режиму прийомів їжі та здатність розпізнавати сигнали голоду і ситості. Тому дитяче харчування - це не тільки питання калорійності, а й основа майбутнього фізичного та емоційного благополуччя.

У дослідженні, проведеному серед батьків із 11 розвинених країн, було виявлено, що нинішні мами та тати приділяють своїм дітям удвічі більше часу порівняно з показниками 50-річної давнини.

Конфлікти в сімейному житті – річ неминуча, проте з появою дітей батьки повинні усвідомлювати важливість своїх дій та слів. Кожна негативна емоція чи сказане в пориві сварки слово може суттєво вплинути на психологічний стан дитини та стати причиною виникнення глибоких емоційних травм у майбутньому.

Психологічні травми виникають через сильні емоційні переживання, що викликані важливими подіями. Оскільки батьки є найбільш значущими людьми у житті дитини, їхні вчинки можуть стати причиною травм. Проблема полягає в тому, що дорослі не завжди розуміють, що є значущим для дитини. Часто можна почути: «Вона ж така маленька, які можуть бути проблеми?» Але у дітей своє унікальне сприйняття світу, і навіть незначні дії можуть порушити довіру та спричинити психологічні труднощі в майбутньому!

У процесі виховання ми, батьки, часто забуваємо, що наші слова, вчинки та звички мають значний вплив на дітей. Навіть із найкращими намірами ми можемо мимоволі створювати ситуації, які викликають у них роздратування.

Самооцінка формується змалечку, і саме батьки закладають її основу. Проте деякі їхні слова та вчинки можуть несвідомо завдавати шкоди, змушуючи дитину сумніватися у власній цінності.

Рівень успадкування патологічної прокрастинації, тобто відкладання справ на потім попри неприємні наслідки, виявився близьким до 47 відсотків. Такий рівень успадкування має більшість фізіологічних рис людей, зокрема обмін речовин або наявність неінфекційних хвороб. Тож це свідчить на користь того, що прокрастинація є не просто поведінковим порушенням, а можливою ознакою нейрологічного розладу.

За даними британських медиків, діти суворих батьків, як і ті, яким не приділяють достатньо уваги, частіше мають надмірну вагу. Статистика свідчить, що в сім’ях, де батьки або занадто строго виховують своїх дітей, або, навпаки, майже не проявляють інтересу до їх життя, діти частіше стикаються з проблемою зайвої ваги.

Здоровий розвиток дитини вимагає створення надійного зв’язку з батьками. Доктор Паскаль Вртічка, викладач психології в Ессекському університеті та керівник лабораторії соціальної нейронауки людської прихильності (SoNeAt), підкреслює важливість цього аспекту.

Згідно з даними Центрів з контролю і профілактики захворювань, кожна 8-ма пара відчуває труднощі із зачаттям дитини або збереженням вагітності. У минулому році кількість дітей, зачатих за допомогою технології ЕКЗ у всьому світі, перевищила 8 млн.

Як часто можна почути від подружжя “Ми живемо разом тільки заради дітей”, розуміючи під цим, що, залишаючись разом у нелюбові, вони, проте, виховують дітей у повноцінній сім’ї. І в самому формулюванні, і в меті такого співіснування все прекрасно, правда? Чи можна вважати таку сім’ю повноцінною? Чи можна говорити про повноцінне виховання? Чи можна виростити справді щасливу дитину, яка бачила перед собою нещасних батьків?