У якому віці дитина готова йти до школи?

Adoption

Date: 05:00, 06.05.2022 | Категорія: Дитина [comheader]| Коментарів: 0[/comheader]

1282 Переглядів

Найголовніше запитання, яке хвилює батьків дошкільнят, у скільки років краще віддати дитину до першого класу. На які фактори треба зважати, аби зрозуміти, що ваша дитина готова йти до першого класу?

5288_5b.jpg (35.85 Kb)

Раніше діти йшли до школи в 7 років і система одразу передбачала оцінювання. Батьки знали: ще до початку школи дитину слід навчити читати, рахувати, додавати, щоб їй потім було «легше». Стандарти освіти змінилися, а стандарти нашого мислення – ні. Нова українська школа не передбачає ресурсів й оцінок, а наше батьківське его цього дуже хоче. Тож тепер, коли шкільна програма триваліша в часі, щоб зменшити навантаження, і навчання починається в 6 років, ми, батьки, продовжуємо дітей «напихувати» підготовкою до школи. І скільки б не наголошували адепти нової української школи про те, що в перших класах основна увага звертається на спілкування між дітьми та соціальні навички, нас цікавить письмо та звукобуквений аналіз.

Цю всю історію швидко освоїв ринок державних, а особливо приватних шкіл, і добряче її роздмухує. Чи не кожна приватна школа має так званий нульовий клас, позиціонується це як щось дуже потрібне і «наступного року ви до нас не зможете вступити, бо не буде місць», а фактично це є крадіжкою одного року дитинства.

І часто діти у 5 чи 5,5 років є академічно спроможними, але емоційно абсолютно неготовими до школи. Минулого року зі 100 %, які пішли на підготовку з нашого садка в 5 років, 80 % важко адаптовувалися до школи, деякі навіть повернулися назад до садка й були від цього абсолютно щасливими.

Через такі незавжди зважені кроки деякі діти не хочуть ходити до школи, можуть регресувати в поведінці (почати знову пісятися, відмовлятися їсти тощо), виражати протест через агресію до інших дітей, мати істерики вдома, будучи «золотою дитиною в школі».

Тут важливо вчителям говорити й говорити так довго й наполегливо, щоб їх почули, а батькам слухати та зважати на інтереси дітей, а не на власні.

Тож, на мою особисту думку, яка підтверджена випускниками чотирьох років мережі дошкілля, підготовка до школи з 5 років – це стрес для дитини, батьків і часто вкрадене дитинство. 5-річки хочуть і повинні бавитися, і, якщо вже й існує формат підготовки, він має проходити в ігровій формі, на килимку, з вільною грою та всіма атрибутами дитинства, а не за розкладом: математика, читання, письмо. Це має бути більш схожим до дошкілля, ніж до школи. Такі вікові особливості п’ятирічок.

Чому готовність до школи – це не лише про вік
Поняття «готовності дитини до школи» потрібно розглядати не залежно від віку, а комплексно. Дитина має бути зрілою фізично та мати певний рівень соціальної взаємодії, розумового й емоційного розвитку: узагальнювати, диференціювати, мати елементарні поняття про навколишній світ, планувати та здійснювати свою діяльність, мати навички самоконтролю, мати позитивне ставлення до навчання й інше.

Психологи говорять про педагогічну та психологічну готовність дитини.

Педагогічна готовність – це запас знань, умінь і навичок, наявний у дитини на момент вступу до школи. Під цим, як правило, мається на увазі вміння читати, рахувати, переказувати, однак це не дає змоги спрогнозувати успішність навчання навіть на найближчий час.

До того ж НУШ не ставить таких вимог до дитини на початок навчання, але донедавна такі вимоги були й саме ними досі керується наш мозок зі словами «перший клас».

Психологічна готовність – це якісна своєрідність інтелектуального

розвитку дитини й деяких особливостей її особистості, без яких неможливо успішно навчатися в масовій школі. Психологічна готовність якраз і є найважливішим показником готовності дитини до школи.

Тут і про настрій, бажання йти до школи, фізичну готовність, яка забезпечить витримку навантажень (зріст, вага, кількість постійних зубів тощо), інтелектуальний розвиток, самоорганізованість, зосередженість, контроль над емоціями. А головне про спроможність розвиватись у середовищі однолітків, мати навички комунікації та соціальну компетентність: вербальну активність, виконання вимог і дотримання правил поведінки, відстоювання власної позиції, ухвалення рішень, орієнтація в просторі та часі.

Тож питання 6 чи 7 років стоїть не так гостро, а радше покликане до ухвалення рішень зі здоровим глуздом і в інтересах дитини. Єдине, про що можу сказати, – це точно не в 5.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: