«Не кажіть, що тато пішов тебе захищати»: Як правильно говорити з дітьми про війну?

Adoption

Date: 10:00, 18.07.2023 | Категорія: Дитина [comheader]| Коментарів: 0[/comheader]

466 Переглядів

Українці понад рік живуть в умовах повномасштабної війни і постають перед різними труднощами, страхами та втратами. Однією з найвразливіших категорій є діти, які дуже тонко відчувають усе, що відбувається довкола, але залежно від віку та обставин можуть не знати, як впоратись зі своїми тривогами.

4677_4.jpg (29.45 Kb)

З якого віку варто починати говорити з дітьми про війну, та як правильно це робити?

Варто говорити прямо і чесно, але залежить від віку дитини, якими саме словами. Якщо дитина дошкільного віку, то це мають бути якісь прості речення. Можна пояснювати, що таке війна, на прикладі якоїсь казки, історії, мультику. Потрібно пояснити на простому прикладі, щоб дитина розуміла, що відбувається, щоб вона знала, що це небезпечно, і розуміла, як про себе у цій небезпеці подбати.

Старшій дитині можна розповідати уже більше. У багатьох дітей батьки воюють, тому вони розуміють, що таке війна.

Яким чином можна підтримувати дитину, якщо хтось з рідних служить? Як бути в ситуації, коли людина певний час не виходить на зв'язок?

Не обіцяти дитині того, чого ми не знаємо напевне. Якщо з людиною пропав зв'язок, важливо бути чесним і розповідати, що наразі ми не можемо зв’язатись з татом, але далі підтримувати дитячу надію. Казати, що тато захищає країну, наголошувати про підготовку, безпеку, що служити беруть людей, які вміють себе захищати, що у нього поруч є люди, які його підтримують і роблять все можливе, щоб вийти на зв'язок, повернутись додому… Ділимо відповідальність, бо дитина не може вплинути на те, що там відбувається.

Інколи є помилкою, коли рідні кажуть: «Тато пішов захищати тебе». У такому разі діти можуть відчувати багато відповідальності, а потім і провини, якщо з татом щось стається. Дитина думає, що тато поїхав захищати саме її.

Ми говоримо про те, що це вибір тата, що він захотів піти і захищати країну, що він вважає це своїм обов’язком, що він вміє воювати, він знає, що він робить, і поруч з ним люди, які можуть його підтримати і захистити.

Як навчити дітей розуміти та контролювати свої емоції?

Поступово. Якщо діти маленькі, то можна пояснювати на якихось конкретних прикладах. Щодо власного емоційного стану дітей, то вчити розрізняти його. Називати разом з дитиною страх, якщо це страх, сум – якщо це сум. Батьки мають бути готові включатись та не ігнорувати стан дитини. «Я бачу з тобою щось відбувається, давай ми про це поговоримо».

Ще одна помилка, яку інколи роблять батьки: вони думають, що, якщо не помітити стан дитини або якщо не акцентувати увагу на тому, що дитина сумує чи боїться чогось, то воно само пройде. Якщо ж вони зроблять на цьому акцент, то цей стан підсилиться. Це помилка, бо дитині важливо допомогти, назвати це якимось словом. Тоді у дитини розсіюється зайва тривога.

Для дітей ігри, малювання, спілкування з однолітками – це гарні ліки, спосіб відволіктись, переключити увагу на щось, змогти через гру чи малюнок виразити почуття. Якщо ми не вміємо з дітьми говорити про емоції, то ми можемо про них ліпити з пластиліну, малювати, грати.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: