Чому треба навчити дитину програвати?

Adoption

Date: 06:20, 03.05.2025 | Категорія: Дитина [comheader]| Коментарів: 0[/comheader]

320 Переглядів

Програвати треба вміти, бо життя не може складатися лише з перемог, злетів та запаморочливого успіху. Це якраз зворотний бік поразок. Якщо людина вміє програвати, вона прийде до успіху, якщо не вміє, то вона зануриться в самобичування, депресії, заздрості та порівняння себе з іншими.

0928_4.jpg (47.07 Kb)

Нам, батькам, хочеться, щоб дитина була успішною, щоб вона перемагала у спортивних змаганнях, в олімпіадах, у творчих конкурсах. Тоді в нас ніби з'являється привід для гордості і наше батьківське марнославство приходить у стан кота, що об'ївся сметани.

А якщо цього нема? Якщо будь-яке змагання закінчується дитячими сльозами, істериками та образами?

Якщо дошкільник у віці 5-6 років у разі програшу плаче, жбурляє речами, обзиває всіх довкола, то це нормально. Розвиток емоційно-вольової сфери малюка не дозволяє йому поводитися інакше. Але навіть у цьому випадку батькам варто підтримати дитину, не лаяти і не сміятися з неї. Часто у такому віці діти схильні приписувати свої невдачі зовнішнім чинникам. Найпоширеніший приклад: коли дитина біжить, спотикається об стілець, падає, то вона насамперед звинувачує стілець і навіть може побити його. Завдання батьків — навчити дитину дивитися під ноги та обходити стілець.

Коли дитина стане старшою, її потрібно обов'язково навчити адекватно реагувати на свої невдачі та сприймати програші.

Погана новина в тому, що якщо цього не вміють самі батьки, то навчити того, чого не вмієш сам, дуже проблематично.

У будь-якій ситуації є своє «натомість» — те, що може підтримати дитину тут і зараз: «так, ти не виграв, зате сьогодні твої результати кращі, ніж минулого разу»; «ти не переміг, але ти знаєш, які завдання дають на олімпіадах, до наступної зможеш підготуватися краще». Дитина після програшу не мислить такими категоріями, але батькам треба показати ще й цей бік медалі.

А що буде, якщо не вчити дитину програвати?

З таких дітей виростають тривожні дорослі, які постійно перебувають у напрузі. Вони не дають собі права на помилку, постійно прагнуть зробити все ідеально, втрачають багато можливостей (а раптом не вийде?), порівнюють себе з іншими, заздрять. Загалом, важко їм живеться, та й їхнім близьким з ними теж не просто.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: