Батьківські лайфхаки: що робити, коли дитина влаштовує істерики

Adoption

Date: 22:48, 08.05.2025 | Категорія: Дитина [comheader]| Коментарів: 0[/comheader]

494 Переглядів

Не кричати у відповідь, не бігти за цукерками й не соромитись інших. А що ще? Розповідаємо, як пережити дитячу істерику — спокійно і з любов’ю.

screenshot_2025-05-08-22--06-709_com_viber_voip-edit.jpg (28.29 Kb)

screenshot_2025-05-08-22--06-709_com_viber_voip-edit.jpg (28.29 Kb)

ІСТЕРИКА — ЦЕ НЕ «НЕВДАЛЕ ВИХОВАННЯ»
Сцена: супермаркет, мама стоїть на касі з кошиком, а поруч дитина валяється на підлозі, кричить і б’є ногами. Що робити? Головне — не панікувати і не соромитися.
Істерика — це не ознака поганого виховання, а нормальний етап розвитку дитини.

ЧОМУ ДІТИ ВЛАШТОВУЮТЬ ІСТЕРИКИ?
Вік 1,5–4 роки — це час, коли формується “Я”. Дитина хоче автономії, проте, поки не вміє контролювати емоції.
Втома, голод, перевантаження — найчастіші збудники ісерик.
Зміна середовища або правил поведінки (з батьками чи в суспільстві).
Нестача уваги від дорослих(іноді істерика — спосіб бути почутим).

ЩО РОБИТИ? 7 ПРАКТИЧНИХ ЛАЙФХАКІВ:
1. Батьківський спокій — ключ
“Ти зараз кричиш, але я поруч. Я тебе чую.”
Замість крику — рівний голос, коротка підтримуюча фраза. Діти зчитують настрій батьків миттєво.
2. Фізичний контакт
Будьте поряд. Якщо дитина дозволяє — обійміть. Якщо ні — не нав’язуйтесь, просто будьте з нею.
3. Ніякого шантажу або обіцянок «куплю — заспокойся»
Це тільки закріплює істерики як інструмент отримання бажаного.
4. Дихання
Покажіть приклад:
“Я зараз зроблю 3 глибокі вдихи — приєднуйся, якщо хочеш.”
Навіть якщо дитина відмовиться, — вона помітить зміну вашого тону й ритму.
5. Уникайте зайвої аудиторії
Якщо можна — вийдіть з магазину, кімнати, натовпу. Не через сором, а щоб зменшити напругу.
6. Використовуйте слова про емоції
“Я бачу, ти злишся, бо не отримав машинку. Це неприємно. Але ми не можемо купити її зараз.”
Це вчить дитину визнавати емоції й поступово проговорювати їх.
7. Рефлексія — після істерик.
Коли дитина заспокоїлась — ні в якому разі не повертайтесь до сварок. Краще м’яко обговоріть:
“Ти дуже засмутився. Що ми можемо зробити наступного разу, щоб допомогти тобі?”

ЧОГО РОБИТИ НЕ СЛІД?
Казати: “Перестань негайно!”, “Ти жахливо поводишся!”, “Не сором мене!”
Це викликає ще більше почуття розгубленості та провини.

Ігнорувати дитину повністю (особливо малюків до 4-х років).
Вони сприймають це як відмову в любові.

Реагувати гнівом або залякувати (страшними словами чи погрозами).

І НА ОСТАНОК: ПАМ’ЯТАЙТЕ
Істерики — це фаза, а не характеристика особистості. Це період, що пройде — але як саме він пройде, залежить від вас.

Дитина в істеричному стані — не супротивник, а маленька людина, якій складно. А ви — її головна опора.

Родіон Шпитальний

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: