Гідраденіт (Hidradenitis suppurativa) є гострим або рецидивним стафілококовим захворюванням апокринних потових залоз та оточуючої клітковини, що супроводжується гнійним запаленням яке вражає шкіру пахвових складок, ділянку статевих органів, заднього проходу, а подеколи навіть пупка та ареол молочних залоз. Це неприємне захворювання, яке може суттєво погіршити якість життя людини.
Діти та старі не хворіють на гідраденіт, бо в ці вікові періоди апокринні потові залози не функціонують. Частіше хворіють жінки.
Причини виникнення запалення потових залоз
У більшості випадків причиною захворювання гідраденіт є наявність золотистого стафілокока, а іноді стрептокока, кишкової або синьогнійної палички. Ці бактерії проникають в апокринові залози через їхні вивідні протоки, де вони розпочинають свій процес розмноження. Це спричиняє закупорювання протоки. Утворюється внутрішній секрет, який не має виходу на поверхню, де бактерії швидко розмножуються, що призводить до розвитку запального процесу.
Фактори, які сприяють виникненню цього захворювання, включають:
Ослаблений імунітет
Пошкодження шкіри (наприклад, подряпини після гоління або порізи)
Підвищена пітливість
Недотримання особистої гігієни
Ожиріння
Гормональні порушення
Хронічні запальні процеси
Види гідраденіту
Стадії захворювання гідраденіт розподіляються на наступні:
Етап інфільтрації, коли бактерії проникають в тканини.
Стадія нагноєння з подальшим розривом гнійника.
Рубцювання.
Гідраденіт класифікується наступним чином:
Гострий гнійний, коли гній накопичується всередині потових залоз.
Пахвовий, що часто виникає через порізи та мікротравми, що сприяють проникненню мікробів.
Паховий, який часто пов'язаний із носінням тісної білизни та недостатньою особистою гігієною.
Хронічний, який характеризується тривалим рецидивним перебігом.
Супуративний, також відомий як інверсні вугри, що з'являються після статевого дозрівання та поєднують у собі запалення потових залоз з акне.
За локалізацією ураження гідраденіт може бути:
Односторонній.
Двосторонній.
Симптоми
Сприяють захворюванню гідраденіт підвищена пітливість, лужна реакція поту, мацерація, використання дезодорантів-антиперспірантів, порушення правил гігієни, травматизація пахвових западин під час гоління, ожиріння, цукровий діабет, дисфункція статевих залоз.
Запалення починається з появи одного або кількох болючих вузлів розміром з горошину або лісовий горіх, які можуть збільшуватись в розмірі до 3-5 сантиметрів і навіть більше. Шкіра над вузлом набуває синюшно-багряного кольору і стоншується. Вузли мають тенденцію до спаювання з навколишньою підшкірною клітковиною формуючи болісні інфільтрати з бугристою соскоподібною поверхнею. Народна назва хвороби "суче вим'я" виникла саме через таку специфічну картину.
При «дозріванні» гідраденіту відзначаються підвищення температури тіла, загальне нездужання, слабкість, обмеження рухів у враженій ділянці; в аналізах крові - лейкоцитоз, прискорена ШОЕ.
З часом вузли розм'якшуються до відчуття рідини в середині, і через свищевий отвір, що утворився, виділяється вершкоподібний густий жовто-зелений гній. Після виходу гною болючість зменшується, загальний стан покращується.
Перебіг гідраденіту займає в середньому 14–20 днів, закінчуючись утворенням втягнутих рубців. В окремих випадках інфільтрати можуть розсмоктуватись без формування отвору. Нерідко можуть бути рецидиви гідраденіту. При частих рецидивах в гнійний процес долучаються все нові апокринні залози. Ділянки ураження тоді виглядають як рубцево-змінена тканина зі свіжими згрупованими запальними вузлами та свищевими отворами, при натисканні на які виділяється гнійна маса, інколи з домішками крові.
Диференційний діагноз проводять з фурункулом (вузол з некрозом та стрижнем), лімфаденітом при хворобі «котячих подряпин», при якому збільшений болючий лімфатичний вузол пальпується більш глибоко в підшкірній клітковині, з шкірним туберкульозом, що протікає з негострими запальними явищами і вражає лімфатичні вузли частіше шиї, глибокими мікозами і актиномікозом.
Лікування гідраденіту
Лікування гідраденіту, як і інших гнійних захворювань шкіри, має бути комплексним і включати окрім хірургічного втручання, системних і місцевих препаратів особливий режим догляду за шкірою, дієту, корекцію суміжних захворювань (цукровий діабет, хронічний тонзиліт та інш)
Великі кістозні вузли потребують хірургічного відкриття з подальшим дренуванням порожнин.
При невеликих вузлах системно призначаються антибіотики (тетрацикліни, макроліди, кліндаміцин тощо). Лікування системними антибактеріальними препаратами при гострому і рецидивуючому гідраденіті бажано ґрунтувати на результатах бактеріологічного аналізу з визначенням чутливості до них мікрофлори.
Серед лікувальних методів є внутрішньо-вогнищеве введення триамцінолону ацетоніду.
В окремих випадках, особливо на ранніх стадіях, коли ще немає кіст та свищів, є ефективним використання системних ретиноїдів (ізотретиноїн).
Для місцевої обробки використовуються топічні антисептичні та антимікробні засоби.
Якщо пацієнт має ожиріння є корисним зниження маси тіла.
В період загострення хвороби заборонено гоління в ділянках ураження. Але з часом, в період ремісії, показане лазерне видалення волосся в проблемних зонах шкіри для профілактики подальших загострень. Про це пише .
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:
Теги: гідраденіт
Цікаво також:
Новини по темі
Чому дитина часто хворіє у дитячому садочку?
Дитина | 00:30, 18.03.2026
Який хліб не підвищує цукор у крові?
Харчування | 20:30, 13.03.2026
Чи справді вітамін С може захистити від застуди?
Імунітет | 01:30, 12.03.2026
Чи потрібно пітніти при хворобі?
Хвороби | 01:20, 11.03.2026
Симптоми стоматиту у дитини
Інфекції | 07:30, 09.03.2026
Що робити батькам, якщо їхня дитина почала заїкатися?
Дитина | 07:30, 06.03.2026
Як лікувати атопічний дерматит у дітей?
Алергія | 19:30, 05.03.2026
