Всі новини про: тато

Мама і тато стають залежними від крихітного пакунка, догоджають його потребам і підлаштовуються під нового члена сім’ї. Це непростий час та справжнє випробування для стосунків. Молодим батькам буде потрібне терпіння і запас мудрості, щоб подолати кризу. Ми розповімо про 4 пастки, які чатують на 99% новоспечених мам і тат у перший рік життя немовляти.

Дитячими образами такі історії часто не закінчуються, а подорослішавши, діти, як і раніше, відчувають різницю у ставленні їхніх батьків: одним дітям залишають спадщину, інших — порівнюють з братом чи сестрою не на їхню користь. Чому люди по-різному ставляться до своїх дітей і що робити тим, хто опинився в ролі «нелюбимчиків»?

Виховання дитини – ноша, яка лягає на плечі двох батьків. Коли народжується дитина, чоловік стає суперменом, який знає відповіді на всі питання. Діти обожнюють тат і намагаються повторити все, що вони роблять. Батьки мають великий вплив на дітей, тому ми вибрали 6 речей, які тато має показувати дітям.

Безпека та захист дитини завжди починаються у сім’ї, а підтримка дітям потрібна щодня. І найпростіше її отримати саме від батьків.

Батьки або люди, що займаються вихованням дитини, самі того не усвідомлюючи, є для неї тими чарівниками, які здатні як “начарувати” на успіх у житті, так і “наслати прокляття”. Уявіть собі успішну людину. У кожного з вас – це свій особливий образ, але в основному ви уявляєте собі цілеспрямовану людину, у якої виходить усе, що вона задумала. При цьому, як показує практика, щоб бути успішним, не обов’язково мати багато грошей. Важливо, щоб була гармонія всередині, відчуття, що ви живете щасливим життям. У той же час є люди, які, як не стараються, постійно стикаються з невдачами. Виникає відчуття, що вони є магнітами для всього найгіршого у світі. Або іноді до перемоги залишається один крок, а людина ламається, кидає справу, без особливих на те причин. Таких людей в суспільстві називають невдахами.

Щоб дитина росла щасливою, а спілкування з нею приносило і вам радість, щастя та задоволення, варто побудувати з нею довірчі взаємини.

Багато батьків вважають, що участь бабусь у вихованні онуків — наша традиція та показник сімейних цінностей, тому до їх відмови посидіти з дітьми ставляться з нерозумінням та звинувачують у егоїзмі. Чи мають бабусі допомагати своїм дорослим дітям у їхньому батьківстві?

Відомо багато чого, за що підлітки своїм батькам дорікають, чому дратуються, на що зляться, за що ненавидять. І цілком зрозуміло, чому батьки, дивлячись на уїдливу, похмуру, свою дитину, що постійно огризається, зі смутком думають, що втратили її любов безповоротно. Стосунки батьків із підростаючими дітьми у розпал пубертату завжди непрості. Підлітки люблять своїх батьків! Просто дещо витончено, законспіровано та тихо… Тож поговоримо, за що ж.

Усі батьки прагнуть стати справжніми друзями для своєї дитини, навчитися знаходити правильні слова та заспокоювати, коли це необхідно. Однак, не завжди розуміють потреби дітей.

Великі очікування, покладені на дитину, можуть бути корисними, але в той же час надмірний тиск може мати шкідливі наслідки.

Здається, тільки вчора дитина сиділа на ваших колінах, і ось уже вона відмовляється триматися за руку на вулиці, виганяє вас зі своєї кімнати та огризається з будь-якого приводу. І найприкріше – соромиться вас. Ми намагалися розібралися в нюансах дитячої поведінки та знайшли 8 помилок, які батьки роблять у спілкуванні зі своїми нащадками.

«Ну от, вона знову не йде до школи. Я здурію через ці її хвороби!» Або: «Тепер ти ним займися, в мене перерва» (жінка до чоловіка, передаючи йому дворічного малюка). «Гадки не маю, що з нею робити, я втомився» (чоловік до жінки)... Це кілька прикладів, які можуть бути сказані в присутності дитини. Коли батьки використовують такі фрази, вони забувають, що їх чують ті, кого ці слова безпосередньо стосуються.

У нього є особливі жарти
Кожна сім’я має свої “приколи”, які стороннім складно зрозуміти. Якщо твій чоловік говорить якусь фразу, від якої дитина починає заливатись сміхом – це перша ознака, що між ними існує тісний зв’язок. Навіть якщо ти сама не розумієш сенсу жарту.

У дитинстві ми часто даємо собі обіцянку, що коли станемо дорослими, ніколи не будемо говорити те, що говорили нам наші батьки. Та часто забуваємо про це.

Вважається, що для дорослішання дівчинки обов’язково, щоб поряд була мама. Звичайно, це так, але й роль батька у житті дочки просто неоціненна. Ми вирішили зібрати основні моменти, які варто пам’ятати будь-якому чоловікові, у житті якого є улюблена донечка.

Дуже легко кидати красиві фрази про те, як ви виховуватимете дітей, поки ви не падаєте з ніг від втоми після безсонних ночей. Не кажучи вже про те, що часто просто божеволієш, коли мова заходить про дітей, яких ми обожнюємо. Якщо ви раптом забули, то ось 5 фраз, які багато хто говорить, до того як стати батьками.

Хлопчик як особистість, майбутній чоловік і самостійна людина формується під впливом різних постатей (мами, вчителів та вихователів, бабусь та дідусів, тренерів у секції, кумирів та багатьох інших) та суспільства загалом — є речі у його розвитку, які можуть бути придбані лише у контакті з батьком.

Ми почали ставити занадто багато запитань дитині і дивуємося, чому вона не хоче нічого нам розповідати. Дошкільнята вдають, що не чують, ігнорують, відповідають односкладно, а у підлітків мамині «чому і як» викликають роздратування, бо розцінюються не як турбота, а як контроль і тиск, що їм зовсім не потрібно.

Батьки хочуть підготувати дітей до дорослого життя якнайкраще: розвиваючі іграшки, уроки музики та англійської, математичні завдання ще до школи. У дитсадках та початкових школах тепер теж не просто малюють та грають – а займаються розвитком. Звичайно, батьки хочуть дати дітям найкраще і готові заради цього робити серйозні зусилля — але часто вони не враховують найголовнішого: діти мають грати і чим більше, тим краще. Саме гра сприяє розвитку мозку та є необхідною умовою правильного розвитку дитини. Проте в останні роки кількість вільного часу, який мають діти, скоротилася так різко, що численні експерти, у тому числі німецький нейробіолог Геральд Хютер, б’ють на сполох.

За статистикою, 30-40% чоловіків не витримують випробування батьківством і залишають дружину з дитиною протягом двох років після її народження. Ще 10% йдуть із сім’ї, коли малюкові ще не виповнилося 5 років. Таким чином, практично половина дітей росте у неповній сім’ї, відчуваючи дефіцит батьківської любові.