Тахікардія — це стан, що характеризується підвищеною частотою пульсу (більше 90 ударів в хвилину).
Симптоми тахікардії
Симптомами тахікардії, з якими звертається пацієнт до лікаря є – відчуття ритмічного пришвидшеного серцебиття, підвищення рівня пульсу, відуття пульсації в голові і вухах. Також часто виникають такі симптоми, як дискомфорт і важкість в ділянці серця, задишка, відчуття нестачі повітря, головокружіння, запаморочення, тривога, пітливість та слабкість.
Причини прискореного серцебиття є досить різноманітні і сама по собі тахікардія не є захворюванням, а є симптомом певних хвороб або станів.
Загалом тахікардія може бути як фізіологічною та патологічною.
Фізіологічна тахікардія пов'язана з реакцією організму на фізичні навантаження, підвищення температури тіла, вживання надлишкової кількості кави, міцних чаїв, чи енергетичних напоїв, алкоголю, тютюну, при стресових ситуаціях, у дітей та підлітків в періоди гормональної перебудови та статевого дозрівання тощо. Зазвичай така тахікардія не становить загрози життю, проходить самостійно або після припинення дії чинника, який її спровокував.
Патологічна ж тахікардія, зазвичай, є наслідком органічного захворювання серця чи інших органів і систем, часто може бути небезпечною для здоров'я і життя пацієнта. Вона вимагає ретельної діагностики, спостереження та лікування у кардіолога.
Якщо говорити про захворювання серцево-судинної системи, то це можуть бути вроджені та набуті вади серця, кардіоміопатії, міокардити, інфаркт міокарда, гіпертонія, серцева недостатність, патологія правих відділів серця та легеневої артерії тощо .
Також виникнення тахікардії часто є пов'язане з ендокринологічними, інфекційними та неврологічними захворюваннями, електролітними розладами, неконтрольованим прийомом багатьох лікарських засобів, депресією, анемією, ожирінням, зневодненням, травматичним ураженням органів грудної клітки, захворюванням шлунково-кишкового тракту та багатьма іншими причинами.
Види тахікардії
Є кілька видів тахікардій і, хоча, проявляються вони схожими симптомами, ускладнення від різних видів аритмій є різні – від дискомфорту і незначного порушення стану до життєво-загрозливих ситуацій. Підходи до лікування також відрізняються залежно від типу і причини тахікардії.
Синусова тахікардія – порушення ритму, при якому частота серцевих скорочень досягає 130 ударів за хвилину.
Пароксизмальна тахікардія – характеризується різким або поступовим зростанням частоти серцевих скорочень до 150-250 уд\хв і більше. Напад може тривати кілька хвилин і пройти самостійно, або ж тривати кілька годин\діб і потребувати звернення за медичною допомогою. Пароксизмальну тахікардію також ділять на надшлуночкову і шлуночкову. Остання є найнебезпечнішою, може привести до миттєвої втрати свідомості, порушення кровопостачання головного мозку та зупинки серця.
Діагностика тахікардії включає в себе ретельно зібраний анамнез пацієнта для виявлення основної та супутньої патології; консультації суміжних спеціалістів – неврологів, ендокринологів, пситерапевтів та психіатрів; проведення інструментальних та лабораторних методів обстеження, таких як:
електрокаріографічне обстеження (ЕКГ) – показує серцевий ритм, дає змогу виявити, яка саме тахікардія чи порушення серцевого ритму наявне у пацієнта;
холтерівський моніторинг ЕКГ – метод, який застосовується для цілодобової оцінки серцевого ритму з можливістю запису 24, 48, 72 год і більше. Він дозволяє зафіксувати аритмію, визначити час, коли вона виникла, симптоми, якими супроводжувалась, а також оцінити роботу серця під час сну і відпочинку. Даний метод є особливо актуальним для ситуацій, коли під час проведення стандартного ЕКГ-обстеження ніякого серцебиття, чи порушення роботи серця не було зареєстровано;
метод подійного моніторингу – застосовується у випадках, коли приступи тахікардії трапляються дуже рідко. Грунтується на самостійному записі пацієнтом ЕКГ під час випикнення «події – тахікардії». Цей метод вимагає певних навичок і вмінь;
ехокардіографічне обстеження (ЕХО серця, УЗД серця) – за допомогою якого спеціалісти оцінюють структуру клапанів, будову та розміри серця, оцінюють його скоротливість, тобто виявляють патологію, що може провокувати тахікардію;
УЗД щитовидної залози та органів черевної порожнини;
лабораторні методи – загальні аналізи та біохімія крові, аналізи на анемію, роботу щитовидної залози, електролітні розлади та інші.
Лікування тахікардії кардинально відрізняється в залежності від її форми та причини. Тому дуже важливим є проведення консультації фахового кардіолога.
Синусова тахікардія, за умови відсутності супутньої патології, зазвичай не потребує специфічного лікування. Таким пацієнтам рекомендується обмежити вплив чинників, які могли б її провокувати – уникання тютюнопаління, зменшення вживання кави (до 2-3 філіжанок на день), міцних чаїв, енергетиків, корекція психоемоційного стану, регулярні дозовані фізичні навантаження, повноцінний сон та відпочинок тощо.
Медикаментозну терапію слід починати, коли симптоми надто сильно виражені, порушують нормальну щоденну діяльність, значно впливають на загальне самопочуття пацієнта та не зменшуються після дотримання рекомендованих вище заходів. Для лікування застосовують препарати з групи бета-блокаторів, антагоністів кальцію, інгібіторів f-каналів та ін. Слід зауважити, що ці препарати мають бути застосовані тільки за суворими показами і після консультації з лікарем - кардіологом, оскільки мають побічні ефекти, що можуть погіршити перебіг захворювання.
У випадках підвищеної тривожності пацієнта, збудження, приступів панічних атак, можливим є призначення на короткотривалий термін седативних препаратів як рослинного походження, так і лікарських засобів. В сучасному світі все більшої необхідності набувають консультації фахових психологів, психотерапевтів та психіатрів, грамотне нагляд яких, відіграє надзвичайно важливу роль для досягнення ефективності лікування. Особливо це стосується молодих пацієнтів, хоча часто також часто актуально і для людей старшого віку.
У випадку виникнення приступу тахікардії – пароксизмальної тахікардії, важливим є вміння зменшити серцебиття в домашніх умовах. Необхідно припинити фізнавантаження, максимально заспокоїтись, прилягти або присісти біля відчиненого вікна, щоб забезпечити доступ свіжого повітря. Також ефективним може бути проведення так званих вагусних проб, а саме : глибоке дихання, імітація блювотного рефлексу, проба Вальсальви – натужування з затримкою дихання на 10 - 20 - 30 секунд, присідання навпочіпки, надування повітряної кульки.
Дані заходи рекомендовані для пацієнтів з відносно нормальним самопочуттям, коли відсутні задишка, різке зниження артеріального тиску, запаморочення, пітливість тощо. Якщо ж стан порушений, краще звернутися у медзаклад чи викликати бригаду швидкої медичної допомоги для проведення невідкладної допомоги.
Профілактика тахікардії
Профілактика тахікардії в першу чергу полягає у дотриманні правильного способу життя, відмові від шкідливих звичок і т д. Надзвичайно важливим є контроль рівня артеріального тиску, цукру, холестерину, гормонів щитовидної залози, корекція надлишкової ваги (ожиріння) у пацієнтів, які вже мають захворювання серцево-судинної, ендокринологічної чи інших систем.
Також необхідним є проходження регулярних профілактичних медоглядів здорових осіб, що допомагає вчасно виявляти супутню патологію, оскільки часто тахікардія – це не діагноз, а симптом якогось захворювання, і без відсутності його лікування ефективність від призначення симптоматичної терапії буде низькою і короткотривалою.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:
Теги: тахікардія
Цікаво також:
Новини по темі
Яким лікарям потрібно показати дитину до року?
Немовля | 21:30, 23.11.2025
Затримка росту у дитини: що робити?
Розвиток дитини | 01:20, 23.11.2025
Лікарі не рекомендують пити молоко під час застуди
Профілактика і лікування | 21:30, 22.11.2025
Як зрозуміти що у дитини несправжній круп?
Хвороби | 19:30, 22.11.2025
Як розпізнати цукровий діабет у дитини?
Дитина | 08:30, 22.11.2025
Якщо дитина сильно пітніє вночі
Дитина | 07:30, 22.11.2025
Коли потрібно перевіряти слух у дитини?
Дитина | 01:20, 22.11.2025
