Сімейні ритуали – важлива складова раннього розвитку. Казки на ніч або спільні недільні сніданки створюють ауру безпеки, допомагають дитині орієнтуватися у великому і поки що незрозумілому світі. Але іноді діти самі вигадують обряд, і настільки одержимі їм, що невиконання певних дій спричиняє істерику, сильну тривогу. У деяких випадках це може перерости з порушенням психіки: обсесивно-компульсивний розлад.
Захворювання, що зароджується, може проявлятися по-різному: дитина ходитиме тільки по темних плитках, коли гуляє, уникати стиків між камінням. Натискати на вимикач або ручку кілька разів, коли гасить світло або закриває двері. Висмикувати чи накручувати волосся на палець, багаторазово повторювати слова, театрально моргати із зусиллям. Гризти нігті, хрумтіти суглобами, кусати губи. І на прохання зупинитися реагувати спалахом гніву, сльозами. Психологи кажуть, що в період до 10 років "нехороші" симптоми зустрічаються у кожного п'ятого малюка.
Причини виникнення ДКР у дітей фахівці вивчають досі, впевнені вони в одному — розлад завжди провокує сукупність кількох факторів. Все починається із сім'ї. Дослідження не підтверджують, що у батьків із обсесивно-компульсивним розладом обов'язково будуть тривожні діти. Але якщо схожі симптоми були у мами чи тата, то дитина перебуває у групі ризику.
Люди з ДКР мають особливий погляд на світ. Він розвивається внаслідок розумових помилок та спотворень, що сформувалися у ранньому віці. Іноді малюк змушений відповідати не лише за свої вчинки, а й за те, що він не в змозі і не повинен контролювати думки. Наприклад, рідні вселяють йому, що деякі висновки «погані», думати так погано і соромно. І коли наступного разу на думку дитині прийде табуйоване поняття, вона відчує дискомфорт та тривогу. Щоб відволіктися від роздумів та врятуватися від покарання, він винаходить спеціальний ритуал.
Те саме відбувається, коли батько і мати авторитарно придушують волю малюка, лають за те, що він не виправдовує очікування, не відповідає їм. Дитина відчуває при цьому внутрішню боротьбу, і ховає озлобленість за діями, що повторюються.
Причиною «синдрому нав'язливих рухів» можуть стати перенесені травми, інфекції, ускладнення після них, супутні захворювання, вроджені дефекти нервової системи. Однак такі випадки трапляються вкрай рідко.
Фахівці припускають, що до ДКР може призвести перевтома, неякісні сон та їжа, обстановка у сім'ї. А також наслідування друзів чи улюблених героїв кіно.
Як відрізнити гру та дитячі фантазії від психологічного розладу? Якщо ритуал заспокоює дитину на тривалий час, то приводу для переживань немає: при ДКР період спокою короткий, до хворого швидко повертається тривога, потреба знову виконати важливий набір дій. Характерна риса – відчуття незавершеності. Простих обрядів поступово стає недостатньо, винаходять нові, складніші.
Погано, якщо дитина годинами зайнята тільки тим, що повторює щоразу одні й ті ж дії. Наприклад, нескінченно намилює руки, бо вони «не ідеально чисті». І щоразу поливає гарячою водою мило і стирає рушник, щоб видалити весь міфічний бруд навколо себе.
Якщо ДКР вчасно не діагностувати та не почати лікувати, воно переходить у хронічну форму. Картина посилюватиметься, з'являться депресія, фобії, суїцидальні думки. Людині буде важко адаптуватися у суспільстві та жити повним життям.
Якщо батьки запідозрили, що дитина страждає на «синдром нав'язливих дій», потрібно одразу звернутися до лікаря за допомогою. Фахівець проведе діагностику, підбере ефективні та безпечні методи терапії. ДКР зараз успішно лікується.
Сім'я має брати участь у ритуалах, переконувати малюка. Зайвий інтерес рідних лише наголошує на значущості «церемоній». При цьому не варто знецінювати почуття дитини: називати її поведінку дурними вигадками, безглуздям. І вдаватися до фізичної агресії. Біль заглушує тривожність, малюк згодом може міркувати себе, тільки щоб заглушити занепокоєння. Найкраще, що батьки можуть зробити, — показати, що вони поряд і всі розуміють.
Згідно зі статистикою, 1-2% дорослого населення Землі стикалися з обсесивно-компульсивним розладом. Його прояви з віком не змінюються: у свідомості людини поселяються нав'язливі думки. Щоб перемогти їх, винаходить комплекс дій. Наприклад, дівчина боїться нашкодити власній дитині. Щоб упоратися з цією ідеєю, вона ховає всі гострі предмети, не підходить з малюком до вікна, як мантру твердить, що вона гарна мати.
Різного роду переживання іноді бувають у всіх. Проте більшість людей не звертає на них жодної уваги. Хворими ж із ДКР рухає страх перед цими образами: вони одночасно намагаються не концентруватися на них, але не здатні ігнорувати те, що постійно мелькає перед думкою. Щоб вирватися із замкнутого кола та отримати хоч краплю позитивних емоцій, людина повторює завчений ритуал. Зупинити його можна, розірвавши зв'язки між думкою, дією та її позитивною оцінкою.
Самостійно послабити симптоми ДКР можуть допомогти кілька практик. Їх слід виконувати послідовно:
- Таблиця усвідомленості - щоденник, де ви описуєте ситуацію, думки і почуття, які вона викликала і дії у відповідь. Цей спосіб допоможе краще зрозуміти себе і причину тривоги, яка не дає дихати на повні груди.
- Робота із думками. Запишіть нав'язливу ідею, перерахуйте докази «за і проти», наведіть альтернативні трактування, уявіть, як би на вашому місці вчинив інший.
- Список тривожних думок. Пропишіть лякаючі ситуації щодо наростаючої.
- Вплив. Помалу відмовляйтеся від нав'язливих ритуалів. На старті це буде важко, але наберіться терпіння і паніка відступить. Починайте з того, що вас турбує найменше, уявіть найдраматичніший результат ситуації. «Переживши» страх у голові, насправді пропустити його крізь себе буде набагато простіше.
Люди з ДКР ізолюють себе від своїх негативних емоцій, заперечують їх. Вирватися з цієї «клітини» може кожен, головне почати. Помирившись із собою, подолавши тривогу, страх і внутрішню агресію, людина відкривають світ у всьому його різноманітті, виходить на новий рівень життя.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:
Теги: нав'язливі дії в дитини
Цікаво також:
Новини по темі
Чому батькам не слід пристосовуватися до своїх дітей?
Сімейні справи | 07:30, 30.01.2026
Як сімейні бесіди за вечерею формують впевнену дитину?
Сімейні справи | 06:30, 30.01.2026
Чому дитині складно просити вибачення?
Дитина | 23:30, 29.01.2026
Як наше спілкування формує особистість дитини?
Сімейні справи | 22:30, 29.01.2026
Чому все більше пар обирають спати окремо?
Сімейні справи | 08:30, 29.01.2026
Як дружні стосунки впливають на наше довголіття
Здоров'я | 22:30, 28.01.2026
5 звичок, які можуть знизити стрес лише за 10 хвилин
Психологія | 21:30, 28.01.2026
