Про шкоду втручання батьків у творчість дитини

Щоби створити для дитини дивовижну атмосферу, яка буде пробуджувати в ній спонтанне натхнення й потребу в самовираженні, батьки повинні знати про існуючі форми небажаного втручання в улюблені заняття дітей. Надзвичайно делікатним моментом у даному випадку є коментарі дитячих малюнків, оскільки необмірковане висловлювання здатне неусвідомлено налякати дитину, і вона може сприйняти його як щось погрозливе й нищівне.

«Що це ти намалював?»

Ставити дитині запитання «Що це?» – те ж саме, що сказати: «Я ніяк не можу зрозуміти, що ти намагався намалювати. Оскільки я не розумію, твій малюнок неправильний і невдалий. Ти не впорався із зображенням». Діти просто не знають, що ви можете не зрозуміти того, що вони створили, адже їхні образи здаються їм абсолютно очевидними й точними. Самі ж вони за природою своєю не схильні оцінювати свою роботу, якщо їх не примушують до цього інші люди.

Запитання «Що це?» завжди розчаровує й засмучує дітей, у подальшому вони намагаються уникнути подібних зауважень, малюючи те, що від них очікують, і намагаючись відтворити зображення точно й достовірно, утрачаючи радість від самого процесу, а також свободу відчувати та творити. Хоча ваші наміри можуть бути найкращими, запитання «Що це?» демонструє неповагу до світу дитини. Ваше звернення з вимогою визначити й назвати те, що зробили діти, висловлене замість того, щоби спостерігати та схвалювати, сприймається ними як заперечення їхньої реальності.

«Навіщо ти це намалював?»

Запитання «Навіщо, чому?» звучить для дитини дуже тривожно. Діти, діючи спонтанно, утілюють різні образи із власного світу мрій, пливучи туди, куди кличе їх натхнення. Чесно слідуючи своїй інтуїції, вони малюють те, що не можуть пояснити й висловити словами. Наприклад, якщо спитати дитину: «Чому ти не намалювала дівчинці шию?» – вона, швидше за все, не зможе знайти переконливу причину й засмутиться. Або відповість вам нещасним голосом: «Я забула». Можливо, дитина ніколи не малює шиї в людей, висловлюючи тим самим свої почуття щодо сприйняття тіла людини.

Дитина прислухається до своєї інтуїції, яка є силою, що об'єднує й гармонізує. Коли батьки питають схвильованим голосом: «Чому ти забула намалювати шию?» – це забирає в дитини впевненість у спонтанному самовираженні й порушує природну еволюцію її творчого процесу. Такими словами батьки ставлять бар'єр на творчому шляху дитини, даючи їй зрозуміти, що її інтуїція не заслуговує довіри.

«Розкажи мені щось про свій малюнок»

Попросити дитину «Розкажи мені» – усе одно, що попросити її покинути свій невербальний світ, повний можливостей для самовираження, і змусити ритись у своїй голові, щоб задовольнити цікавість дорослого. Це одне з основних порушень і перешкод творчому процесу. При цьому свобода, таємниця і спонтанне, невимушене дослідження зникають просто миттєво. Це питання спокушає дитину дати дорослому саме те, що він хоче. Тому діти часто вигадують історії, щоб догодити дорослим і, на жаль, відмовляються від захоплюючого процесу створити щось у відповідності зі своїми власними фантазіями.

Коли діти дійсно будуть готові й захочуть розмовляти, висловивши свої почуття за допомогою творчості, вони зроблять це спонтанно.

Діти розкриються швидше, якщо ми не будемо втручатись в їхню роботу, а підтримуватимемо атмосферу безпеки й розуміння. Часто, коли діти розповідають про своє життя, їхні одкровення не пов'язані безпосередньо з намальованими зображеннями, і в той же час такий добровільний контакт дуже важливий і дає батькам можливість ще більше зблизитися зі своїми дітьми.

Кращий спосіб підтримки дітей – дозволити їм невербальне вираження творчості з її загадками й таємницями.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:

Цікаво також:

Новини по темі

Жінки обирали собі багатших чоловіків, а чоловіки — красивіших партнерок

Психологія | 23:30, 08.02.2026

Жінки виявилися схильними обирати для себе багатших й амбіційніших за них партнерів, тоді як чоловіки — красивіших за них партнерок. Водночас для жінок виявилося важливо бути красивішими за своїх партнерів, а для чоловіків — смішнішими. Науковці прип

Батьківство зробило людей байдужими до екскрементів

Психологія | 23:00, 08.02.2026

Люди, які мали малих дітей, за роки догляду за ними стали відчувати меншу огиду як до дитячих екскрементів, так і загалом до людських. Однак ті люди, у яких діти ще перебували на грудному вигодовуванні, виявилися більш чутливими до таких подразників.

Уважні до онуків бабусі і дідусі зберегли більшу ясність розуму в старості

Здоров'я | 22:00, 08.02.2026

У бабусь і дідусів, які допомагали доглядати онуків, виявили повільніший занепад розумових здібностей у старшому віці. При цьому на темпи занепаду розумових здібностей не впливала частота відвідин онуків, але більш різноманітне проведення часу з ними

Патологічна прокрастинація частково передалася від батьків дітям

Психологія | 21:00, 08.02.2026

Рівень успадкування патологічної прокрастинації, тобто відкладання справ на потім попри неприємні наслідки, виявився близьким до 47 відсотків. Такий рівень успадкування має більшість фізіологічних рис людей, зокрема обмін речовин або наявність неінфе

Які вони негативні батьківські установки для дітей

Сімейні справи | 08:30, 07.02.2026

Батьки часто несвідомо передають дітям негативні установки, які можуть суттєво вплинути на їх розвиток та самооцінку.

Собаки відчувають наш біль: чотирилапі підтримують людину в скрутні моменти

Сімейні справи | 08:30, 03.02.2026

Людина та собака пов’язані особливим зв’язком, який виходить далеко за межі звичайного співіснування. Коли нам важко на душі, саме пес часто стає першим, хто відчуває зміни у нашому стані й приходить підтримати.

Як розпорядок дня впливає на розвиток дитини?

Дитина | 07:30, 03.02.2026

Стабільний розпорядок дня допомагає дітям відчувати себе захищеними та впевненими. Вони знають, чого очікувати, що зменшує рівень тривожності і створює відчуття стабільності та безпеки. Це особливо важливо для малечі, яка ще не розуміє концепції часу