Психолог Антоніна Наконечна пояснює, як виникають почуття матері та батька до дитини, чи можна їх якось пробудити та чому до власних дітей ми іноді не відчуваємо тепла.
БАТЬКІВСЬКИЙ ІНСТИНКТ – ЦЕ ІНСТИНКТ?
Давайте спочатку розберемося, що таке інстинкт взагалі. Це сукупність дій, які проявляються у нас автоматично.
До інстинктів можна віднести агресію. Це головний вроджений інстинкт, він вмикається одразу. Ми не думаємо: "Я зараз зреагую і буду захищатися". Агресія дається для захисту своїх кордонів, потреб, роду, нащадків, свого простору та особистості.
Чи існує батьківський інстинкт?
Це досі велике питання. На сьогодні такого собі "вікіпедійного" визначення немає.
Потреба у батьківстві, та зокрема материнстві, не є вродженою.
Серед базових потреб людини цього немає.
Є секс та сексуальне задоволення.
Є потреба видова – збереження роду, але вона не притаманна всім індивідам.
Тваринам більш характерні дії за інстинктами. Людські ж інстинкти модифікуються згідно набутому досвіду.
Саме тому батьківський інстинкт формується упродовж життя.
Сюди входить те, як дівчинку чи хлопчика (майбутніх батьків) виношували, як вони народжувалися, яких жінок та чоловіків бачили навколо себе, як ці люди ставилися до дітей.
ДЕ І КОЛИ НАРОДЖУЄТЬСЯ МАТЕРИНСЬКИЙ ІНСТИНКТ
Почуття до дитини та інстинкт – це різні речі.
Почуття змінюються, а інстинкти – автоматичні. Вони або вмикаються, або ні.
Вродженого інстинкту материнства не існує.
Дуже часто він "вмикається" в процесі виношування плоду.
Найбільш "піковий" момент, це коли дитина проявляє перші рухи – починає штовхатися.
Жінка може розчулитися, бо це перше свідчення присутності дитини, хоча насправді ж до того моменту вона існувала вже тривалий час.
У матері почуття до дитини також "вмикає" пролактин. Його інколи так і називають гормоном материнства.
Пролактин – це гормон грудного вигодовування. Він відповідає за формування грудного молока і його продукування.
З'являтися у організмі він починає ще під час вагітності. Іноді кажуть "по тобі видно, що ти – вагітна" або дівчата кажуть про себе "стала якась дурненька, незграбна". Це пролактин.
У перші місяці вагітності його задача трохи "загрузити" жінку, щоб закрити її від подразників зовнішнього світу, звернути всередину себе. Справді реакція стає трохи загальмована, за три місяці це проходить.
Науково доведено, що період адаптації до дитини у жінки, яка її виносила сама, менший, аніж у жінки, якій дитину виносила і народила сурогатна матір. Є також матері, які всиновили дітей, і вони теж їх люблять.
Будь-яким батькам я рекомендую сходити на курси для вагітних, щоб наблизитися до інформації про материнство.
Там вчать не тільки народжувати. Розповідають про догляд за новонародженим та його потреби, про причини плачу та як їх розрізняти. Це те, що наближує до батьківських функцій. Материнству треба навчатися.
ЛЮБОВ-НЕЛЮБОВ ТА ЕМОЦІЙНІ ГОЙДАЛКИ
Якщо говорити про механізм любові до дитини, то треба уточнити, що спершу вмикається любов між чоловіком та жінкою.
Діти народжуються у пари. Ми не хочемо дитину від кожного пересічного. Ця потреба індивідуальна, між двома людьми. Між ними спершу виникає любов, ніжність, трепіт та ласка.
Коли настає вагітність, любов до майбутньої дитини теж зав’язана на комунікації між чоловіком і жінкою, бо саму дитину ще відчути не можна.
Після народження дитини та з її зростанням, любов до неї також буде трансформуватися. Вона залежатиме від того, скільки часу ми проводимо з дитиною, від фізичної прив’язаності.
Чим маля стає старшим, тим воно самостійніше, і мама отримує полегшення.
Це не віддалення, ні, це просто інша якість стосунків між батьками і дитиною.
Існує стереотип, що малюк докорінно змінює життя, що це безумовна любов, це 24/7.
У жінок, які багато очікували від вагітності, а потім це не зійшлося з реальністю, дуже часто зустрічається післяпологова депресія.
Я завжди говорю дівчатам: "Спочатку ви народилися жінкою, аж потім стали мамою, не забувайте про це".
Мами стикаються також з тим, що відчувають до своїх дітей злість. Так, вона відчуває любов, але періодично можуть бути спалахи ненависті. Коли дитина кричить, плаче, її не можна заспокоїти, відмовляється від грудей, кидає іграшки, боляче кусає.
Жінки лякаються таких почуттів. Вони думають, що якісь неправильні, неповноцінні матері.
Але це неправда. Ми маємо почуття і емоції, й ними "заправляють" гормони.
Мамам треба казати: "Почуття до дитини будуть різні. І це не означає, що ти неправильна чи неповноцінна мама.
Бути постійно на хвилі любові неможливо".
Материнський інстинкт буває й гіпервираженим.
Така поведінка характерна як жінкам, яких з малечку дуже сильно любили, і вони перебрали цю модель поведінки, так і тим, хто навпаки отримав мало опіки й турботи у дитинстві. У других – частіше.
Не можна сказати, погано це чи добре. Скажімо так: це досить добре для цієї дитини у цих обставинах.
Гіпервиражений материнський інстинкт – це не тільки про постійне перебування з дитиною, а й про те, що жінка стає матір'ю у збиток собі, своєму часу, зовнішності та жіночності.
Діти таких жінок часто до трьох років ще ходять у підгузнику, самі нічого не роблять, їх довго годують з ложки. Не тому, що дитина не може, а бо мама так хоче і вважає, що це так треба.
Дитину водять на 8 гуртків, бо "вона має розвиватися, якщо не воджу, значить я не повноцінна мама".
Діти – це не бумеранги, це стріли. Вони не належать нам. Народжуються, виростають і йдуть від нас.
Тому, правильно казати не "це мій син", а "я мама цього хлопчика".
Якось мені подзвонила знайома і каже про дочку: "Ти уявляєш, їй 10 років, а вона досі не може знайти в рюкзаку свій бутерброд".
Я запитую, а хто поклав бутерброд у рюкзак. Мама.
Кажу, нагадай дитині: бутерброд на столі, не забудь його взяти в школу. Вона, мабуть, його забуде. Раз, два, три, а на четвертий покладе – і знайде там, бо поклала сама.
Коли ми у всьому підхоплюємо дітей, то заважаємо їм формуватися, жити та рости самостійно.
БАТЬКО БЕЗ ІНСТИНКТУ
Жінки після народження дитини часто розчаровуються у чоловіках, бо мали багато очікувань.
Наприклад, є пара. Обоє хочуть дитину, планують її. Але жінка та чоловік різні по психотипу. У матері почуття вмикаються швидше, у батька – пізніше.
Є дані, що зі 100% чоловіків 85% взагалі не вмикаються в батьківство емоційно та внутрішньо у формі інстинкту. І це не означає, що вони не люблять дитину.
10% чоловіків вмикаються в батьківство, коли дитина досягає статтевої зрілості, у період 20-30 років.
Лише 5% чоловіків вмикаються в батьківство через рік після народження дитини.
Це норма.
Татусі водять дітей в садок, витирають їм носики, турбуються про них. Але внутрішньо, базово у них немає такого відчуття, як у жінок.
Часом можна почути такі спогади: "Тато ніколи до мене не проявляв особливої уваги, я тепер доросла, переїхала в інше місто, а він почав мені дзвонити кожен день. Дивно, але приємно".
Це ось ті згадані вище 10%.
Материнська любов безумовна, батьківська – умовна. Дитиною в рік вже можна похизуватися, щось з нею робити, показати комусь.
Чоловікам це властиво, що ось якщо отримав п’ятірку, то це мій син, отримав погану оцінку – твій син.
На формування батьківського інстинкту гарно впливають партнерські пологи.
Чоловік має емоційну прив’язаність до жінки. Більшу, аніж до ще не народженої дитини. Тому, є моменти, які "вмикаються" тоді, коли він бачить біль партнерки, її кров.
Існує можливість, що після спільних пологів чоловік більше не відчує сексуального потягу до жінки.
Рідко, але зустрічаються такі випадки, коли у чоловіка виникає негатив до дитини, бо цей об’єкт завдав болю жінці.
Тому рекомендовано, щоб чоловік перебував поряд з породілею, допомогав у комунікації з медперсоналом та робив масаж у період переймів.
На період потуг, коли дитина саме народжується, йому варто стати біля узголів’я ліжка, де не видно всієї цієї фізіології, або виходити на час другої фази пологів. Партнери мають це обговорити разом.
Якщо роблять кесарів розтин або жінці потрібна допомога лікарів після пологів, дитину можуть викладати на груди батьку. Тоді його просять оголити торс і кладуть немовля. Таким чином продовжують тепловий ланцюжок.
Це добре, бо діти чують батьків голос упродовж всієї вагітності і розпізнають його з інших. Діти справді заспокоюються на батькові.
Для чоловіків це теж добре. Вони насправді більш вразливі, ніж жінки. Розчулюються, можуть плакати.
Єдине – у чоловіка і жінки все одно інший механізм того, що відбувається далі. Мати більше вмикається в любов. Чоловік – більше мисливець, здобувач.
Тому зв’язку між тепловим ланцюжком від батька і виникненням батьківського інстинкту майже немає.
Є такі чоловіки у яких батьківський інстинкт може і не ввімкнутися ніколи. Це неусвідомлений процес.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:
Дитяча лазанья: рецепт
Запіканка з кабачків, моркви і сиру для дітей
Медовий рулет за 30 хвилин
Німецький десерт з 2-х інгредієнтів
Теги: інстинкт, материнський інстинкт, батьківський інстинкт
Цікаво також:
Новини по темі
Чому батькам потрібно сміятися над усіма жартами своїх дітей?
Сімейні справи | 00:30, 28.01.2025
Чому дитина любить бабусю більше, ніж батьків?
Сімейні справи | 09:30, 27.01.2025
Чи можливо уникнути стресу від зміни у житті з появою дитини?
Післяпологовий період | 00:30, 26.01.2025
Як гроші впливають на стосунки?
Сімейні справи | 00:30, 25.01.2025
Чому гратися з дитиною важливіше, ніж варити борщ?
Мама | 11:20, 24.01.2025
6 фраз, які ніколи не скаже хороша бабуся, а для погана – легко
Сімейні справи | 08:30, 24.01.2025
Тривога і гнів мами забирають сили у дитини
Мама | 07:40, 24.01.2025
