Помилки батьків при спробах навчити дитину дисципліни

Adoption

Date: 08:30, 18.11.2024 | Категорія: Сімейні справи [comheader]| Коментарів: 0[/comheader]

211 Переглядів

Одна з основних помилок — коли не враховується психологічна незрілість дитини, ми намагаємось домовитися, замість окреслити обставини. Ми хочемо розумними аргументами довести дитині, що бажаємо їй добра, якщо вона зараз постраждає в ім'я мети, то потім буде добре.

2594_2.jpg (18.36 Kb)

На маленьких дітях це просто не працює, дитина не сприймає цю концепцію. Для неї все просто. Прямо зараз я страждаю, зараз мені погано: мені потрібно натягувати цей одяг на себе, мені спекотно, і взагалі, потрібно змінювати обстановку, а всього цього зовсім не хочеться робити.

Таким чином ми не враховуємо незрілість дитини, не беремо до уваги поточний контекст: дитина втомилася, вона хоче спати чи їсти, у її житті відбувається занадто багато стресових обставин, наприклад, переїзд, народження молодшого брата чи сестри, хвороба її чи близької людини тощо.

Ми часто не зважаємо на такі речі. І дарма.

Наступна помилка – дорослі не сприймають емоції дитини. Треба пам'ятати, що дитина має право бути незадоволеною нашими рішеннями і висловлювати своє невдоволення. «Так, я розумію, тобі це не подобається, на твоєму місці я б теж засмутилася, якби хтось вимкнув комп'ютер». Але наше завдання – приймати негативні емоції дитини, легітимізувати їх. Усі емоції дитини легітимні.

Нам слід приймати всі емоції дитини, шкодувати, співчувати... Не треба бігти і відразу ж змінювати межі – включати комп'ютер, якщо дитина б'ється в істериці. Але не треба її соромити за цю істерику, не треба говорити про те, що це неправильно. Так, битися головою, звичайно, неправильно, але емоційна складова зрозуміла. Треба лагідно заспокоїти дитину.

Потрібно робити так, щоб межі, ефективні межі були зовні стосунків, не всередині. Не ставте межі між собою та дитиною. Це загальна рекомендація щодо кордонів. Не повинно бути меж між вами та дитиною. А решта кордонів мають право існувати, дитині потрібні кордони, вона не може без них почуватися в безпеці. Ми не відгороджуємо дитину від світу, ми відгороджуємо небезпечний світ від дитини, щоб створити їй безпечне середовище, в якому вона розвиватиметься. Ось і сенс кордонів, у цьому й дисципліна − дотримання кордону, всередині яких безпечно.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: