Ваша злість і покарання у цьому стані шкодить емоційній безпеці дитини
Коли зауваження супроводжуються гнівом, криком або грубими словами, мозок дитини помічає небезпеку, а не настанови.
Дітям дуже важливо почуватися емоційно безпечно. А покарання криком та гнівом руйнує цей фундамент, змушуючи малюків почуватися наляканими. З часом це підриває їхню самооцінку. Пам’ятайте, спокійний тон спонукає до роздумів, а гнівний – зупиняє їх. Тому найкраще – спочатку заспокоїтися, а потім повернутися до проблеми.
Це вчить дітей, що гнів – це сила
Діти мовчки вчаться, що крик – це те, як дорослі розв'язують проблеми. Адже діти копіюють поведінку батьків, запам’ятовують її як приклад. Коли гнів стає інструментом контролю, діти вчаться його відображати. Вони можуть почати кричати на братів і сестер, однолітків або навіть батьків – тому що саме це було змодельовано. Тому важливо показати дітям інші приклади розв’язання конфліктних ситуацій, наприклад, за допомогою казок. Або ж запропонуйте дитині самостійно знайти розв'язання проблеми. Це допомагає їм пов’язувати причину та наслідок.
Це блокує справжнє слухання
Страх вимикає ту частину мозку дитини, яка відповідає за слухання. Про це говорять дослідження в галузі психології розвитку. Вони показують, що діти, коли налякані, переходять у режим "бий або біжи". Мозок буквально призупиняє обмірковування, щоб зосередитися на виживанні. Тож навіть якщо слова мають сенс, дитина може бути не в змозі правильно їх зрозуміти в цей момент. Тому краще всі правила дисципліни озвучувати тихим голосом. Зниження звуку голосу викликає цікавість. Фрази на кшталт "Підійди ближче, мені потрібно сказати тобі щось важливе" перемикають увагу дитини без страху.
Докори, засновані на гніві, викликають сором, а не відповідальність
Сором змушує дитину відчувати себе поганою, а не зрозуміти, що її вчинок був неправильним. Це відчуття не заохочує до кращих рішень і бажання змінити поведінку, це заохочує приховувати, брехати та сумніватися в собі. Відповідальність зростає, коли діти знають, що помилки є частиною навчання і що любов не зникає з невдачею.
Це призводить до втрати довіри між батьками та дитиною
Страх підриває довіру, а довіра – це ґрунт, де любов і дисципліна ростуть разом. Коли гнів стає регулярною реакцією, дитина може перестати відкриватися, бо буде боятися докорів чи покарання. А от коли зауваження супроводжуються добротою, поясненнями та розумінням – діти почуваються достатньо безпечно, щоб ділитися помилками та вчитися на них.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:
Теги: батьки, поради батькам, дитина, сварити дитину
Цікаво також:
Новини по темі
Помилки батьків у спілкуванні з підлітками
Сімейні справи | 23:30, 15.11.2025
Як зрозуміти, що ти не витягуєш і пора до психолога?
Психологія | 19:30, 15.11.2025
Як правильно почати день, щоб він вдався?
Сімейні справи | 22:30, 12.11.2025
Про конфлікти у присутності дитини
Сімейні справи | 07:30, 12.11.2025
Чи шкідливо ставити Wi-Fi роутер у спальні?
Здоров'я | 07:30, 11.11.2025
Батьки, обережно, - синдром опіки
Сімейні справи | 23:30, 10.11.2025
Що робити татам у післяпологовий період?
Тато | 07:30, 10.11.2025