Чому дитина часто пісяє

Adoption

Date: 08:00, 21.06.2021 | Категорія: Дитина [comheader]| Коментарів: 0[/comheader]

1930 Переглядів

Напередодні ви з дитиною так і не змогли вибратися на прогулянку. Занадто довго збиралися, занадто повільно одягалися. Але прискорити цей процес було неможливо, тому що малюк раз у раз просився в туалет. Сьогодні ситуація повторилася з точністю один в один: знову довгі збори і нескінченні «мама, я хочу пісяти».

5544_13.jpg (28.6 Kb)

І ви насторожилися: щось з вашим малюком не так. Насторожилися правильно, адже часті позиви до сечовипускання – це сигнал про те, що у дитини проблеми. Залишилося тільки розібратися, який вони носять характер – фізіологічний або психологічний.

Як часто дитина повинна пісяти
Педіатри вже давно визначили норми сечовипускання для різних вікових груп. Закономірність проста: чим дитина старше, тим рідше ходить в туалет. Якщо для немовлят прийнятною вважається частота походів «по-маленькому» до 25 разів на добу, то діти від 10 років і старше вже прирівнюються до дорослих з нормою до 8 разів. Розмова про потенційні проблеми зі здоров’ям потрібно починати, якщо дитина ходить в туалет в два рази частіше.

Правда, до малюків до року таке правило важко застосувати. У цьому віці діти взагалі мало що можуть контролювати, тим більше роботу свого сечового міхура, тому скільки вони з’їдять, а точніше – вип’ють грудного молока, стільки й попісяють. Якщо ж у вас дитина постарше, але в туалет вона проситься по кілька разів на годину, то необхідно зрозуміти, чи все в порядку з її здоров’ям.

Чим можуть бути викликані часті позиви в туалет у здорової дитини
Ваш малюк ось-ось переступить грудничковий вік? Значить, в його житті настає період великих змін: його починають відучувати від памперсів, поступово відлучають від материнських грудей і знайомлять з штучними сумішами. Навіть незначні зміни в харчуванні можуть позначитися на природні потреби дитини.
Дитині вже близько двох років і ви активно привчаєте її до горщика? А ви впевнені, що все робите правильно? Безумовно, при успішному виконанні місії «сходити на горщик» дитині потрібно давати зрозуміти, що вона молодець. Але якщо робити це занадто часто, то маленький хитрун відразу ж зрозуміє, як це можно використовувати. Демонструватиме, який він хороший, при кожному зручному і не дуже випадку – незалежно від того, хоче він писати чи ні, аби заслужити похвалу.
Малюк росте, він уже переступив три-чотирирічний рубіж, але при цьому почав ходити в туалет чи не кожну годину. Ви з цього приводу нервуєте, пристаєте до нього з розпитуваннями, мовляв, як він себе почуває, чи не болить у нього що-небудь, і вам невтямки, що як раз і не болить. Єдине, що вашій дитині потрібно, – це ваша увага. Простіше кажучи, йому хочеться, щоб ви з ним поговорили. Вашу увагу – це все, чого він добивається. І він знайшов ось такий примітивний, але дієвий спосіб її отримати.
Ваша дитина їсть занадто багато продуктів з сечогінним ефектом. Невелика корекція харчування – і проблема частого сечовипускання може бути вирішена.
Дитина нервує. Якщо їй виповнилося п’ять або шість років, значить, вона вже може оцінювати події в своєму житті емоційно-психологічно. Тобто вона цілком свідомо розуміє, що в цьому світі може бути страшним, що – хвилюючим, а що – легким і приємним. І якщо очікується «страшне», то часте сечовипускання – цілком природна реакція маленької людини на великі проблеми. Не всякий дорослий часом може впоратися з хвилюванням і тому буває не в силах відійти від туалету, що ж тоді очікувати від дитини, у якого приводів для переживань буває більш ніж достатньо?
Малюк переохолодився. Удома він бігає босоніж по холодній підлозі, на вулицю виходить занадто легко одягненим – і це не могло не застудити його сечовий міхур.

Що робити, щоб дитина стала господарем свого сечового міхура
Якщо вірити статистиці, то проблеми частого сечовипускання у дітей доводиться вирішувати в кожній п’ятій родині. Якщо вони пов’язані з патологіями здоров’я, то в цьому випадку відповідь на питання «що робити?» може бути тільки одна – лікуватися. Негайно, провівши комплексне обстеження під контролем хороших фахівців.

Якщо доктора підтвердять, що дитина здорова, то починаємо шукати рішення проблеми всередині себе і своєї сім’ї. Для початку чесно відповімо на деякі питання:

Чи отримує моя дитина належний догляд? Чи правильно я її одягаю для прогулянки? Чи комфортно їй в домашньому одязі?
Я впевнений (а), що моя дитина харчується правильно?
Чи достатньо часу я приділяю своїй дитині (граю з нею, читаю їй книжки, цікавлюся її успіхами і проблемами)? Чи вистачає їй моєї уваги?
Чи можна назвати атмосферу в нашій родині психологічно комфортної для дитини?
Чи вчу я свого малюка справлятися з особистими психологічними проблемами?

Не важливо, відповісте ви на всі питання «так» чи «ні». Головне – ви задумаєтеся про свою батьківську поведінку, яка безпосередньо чи опосередковано може бути пов’язано зі станом вашої дитини, в тому числі з її проблемами частого сечовипускання. Чим раніше задумаєтеся, тим активніше почнете вживати заходи. Значить, тим швидше ваша дитина повернеться до звичного способу життя, в якому туалет вже не буде грати одну з головних ролей.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: