4 фрази, що руйнують мотивацію дитини

Adoption

Date: 08:30, 05.10.2024 | Категорія: Дитина [comheader]| Коментарів: 0[/comheader]

709 Переглядів

Чому дитина не хоче йти до школи, робити домашні завдання, кривиться від слів «займатися» або «читати». Можливо, ви самі несвідомо викликали в сина чи доньки «алергію» на опанування нових знань та вмінь? На які ж фрази, на думку психологів, варто ввести цензуру?

31_1.jpg (34.03 Kb)

«Ну і чим тут вихвалятися?»
Малюк кидає на стадіоні камінчики далі, ніж інші однолітки. Він пишається, що може 50 разів підстрибнути на дивані. Або ж намалювати кумедне обличчя на паперовій склянці. За це не дають медалей, не ставлять високих оцінок, ці навички не принесуть колись бали на НМТ. Тож чимало батьків реагують так: «Дурнею займаєшся, краще б щось корисне зробив». І дитяча радість згасає. Але камінці та стрибки — то спритність, а малюнок — розвиток творчих здібностей.

Якщо дитина не робить нічого шкідливого, порадійте її успіхам.

Найменше заведено звертати увагу на:

- фізичний розвиток (якщо це стихійно, а не на секції чи у фітнес-центрі);
- креативність (якщо не у школі мистецтв);
- «золоті руки» (якщо зроблені забавки, а не корисні в побуті речі).

Що маємо на виході? Звісно ж, мотивація падає. Чотири з п’яти підлітків у світі схильні до гіподинамії, за даними ВООЗ, а творчих і майстровитих старшокласників у рази менше, ніж першачків.

«Замість того, щоб бешкетувати (гуляти, гратися), краще б почитав (зробив уроки, прибрав у кімнаті)»
Фраза, яка часто йде в парі з попередньою. Проблема тут — у протиставленні. Дитина у захваті від свого заняття, чує батьківський осуд і розуміє, що заняття, яке їй пропонують, має бути чимось протилежним: безрадісним, нудним, виснажливим.

«Треба» — слово, до якого варто привчати, але за принципом наслідків: треба сходити по хліб, бо залишимося без нього. А ось «треба читати, робити уроки» років до 11 звучить як примус (максимум «треба, бо погану оцінку отримаю» або «батьки сваритимуть»).

А кому б не хотілося, щоб домашню роботу син чи донька робили з такою ж цікавістю, як проходять рівні в улюбленій комп’ютерній грі, і наводили лад у домі із задоволенням? Але ми самі створюємо цим заняттям «поганий імідж». Інша річ, коли почитати книжку — нагорода наприкінці дня.

«А я у твої роки вже…»
Вбиває мотивацію порівняння з іншими. Як би ти не викладався, завжди знайдеться Сашко чи Оксанка, які із цим впоралися три роки тому. Чимало батьків вже знають, що тицяти носом у чужі успіхи — погано. Але забувають про самих себе. Розповідь (не завжди чесна) про те, яких висот вони досягали у віці нащадка, на думку батьків, мотивує: «Така в тебе чудова генетика, є чого прагнути, у нашої родини — висока планка». А дитина чує: «Що б ти не робив, невдахо, тобі мене не переплюнути». І опускає руки.

«Ти здатний на краще»
«Молодець, але…» — у цієї фрази теж чимало фанатів серед тат і мам. Їм страшно перехвалити або здається корисним постійно нагадувати про нові цілі. Мовляв, це якраз форма мотивації. Утім, працювати без проміжних результатів, маленьких перемог — на таке і не кожен дорослий здатен. Людині важливо зупинитися на шляху, повноцінно порадіти, без усіляких «але». А що більше «мінісвят», то більша мотивація. Хай ідеться про перше прочитане по складах слово чи кривеньку, але першу самостійну аплікацію на уроці праці.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: