«Ну і чим тут вихвалятися?»
Малюк кидає на стадіоні камінчики далі, ніж інші однолітки. Він пишається, що може 50 разів підстрибнути на дивані. Або ж намалювати кумедне обличчя на паперовій склянці. За це не дають медалей, не ставлять високих оцінок, ці навички не принесуть колись бали на НМТ. Тож чимало батьків реагують так: «Дурнею займаєшся, краще б щось корисне зробив». І дитяча радість згасає. Але камінці та стрибки — то спритність, а малюнок — розвиток творчих здібностей.
Якщо дитина не робить нічого шкідливого, порадійте її успіхам.
Найменше заведено звертати увагу на:
- фізичний розвиток (якщо це стихійно, а не на секції чи у фітнес-центрі);
- креативність (якщо не у школі мистецтв);
- «золоті руки» (якщо зроблені забавки, а не корисні в побуті речі).
Що маємо на виході? Звісно ж, мотивація падає. Чотири з п’яти підлітків у світі схильні до гіподинамії, за даними ВООЗ, а творчих і майстровитих старшокласників у рази менше, ніж першачків.
«Замість того, щоб бешкетувати (гуляти, гратися), краще б почитав (зробив уроки, прибрав у кімнаті)»
Фраза, яка часто йде в парі з попередньою. Проблема тут — у протиставленні. Дитина у захваті від свого заняття, чує батьківський осуд і розуміє, що заняття, яке їй пропонують, має бути чимось протилежним: безрадісним, нудним, виснажливим.
«Треба» — слово, до якого варто привчати, але за принципом наслідків: треба сходити по хліб, бо залишимося без нього. А ось «треба читати, робити уроки» років до 11 звучить як примус (максимум «треба, бо погану оцінку отримаю» або «батьки сваритимуть»).
А кому б не хотілося, щоб домашню роботу син чи донька робили з такою ж цікавістю, як проходять рівні в улюбленій комп’ютерній грі, і наводили лад у домі із задоволенням? Але ми самі створюємо цим заняттям «поганий імідж». Інша річ, коли почитати книжку — нагорода наприкінці дня.
«А я у твої роки вже…»
Вбиває мотивацію порівняння з іншими. Як би ти не викладався, завжди знайдеться Сашко чи Оксанка, які із цим впоралися три роки тому. Чимало батьків вже знають, що тицяти носом у чужі успіхи — погано. Але забувають про самих себе. Розповідь (не завжди чесна) про те, яких висот вони досягали у віці нащадка, на думку батьків, мотивує: «Така в тебе чудова генетика, є чого прагнути, у нашої родини — висока планка». А дитина чує: «Що б ти не робив, невдахо, тобі мене не переплюнути». І опускає руки.
«Ти здатний на краще»
«Молодець, але…» — у цієї фрази теж чимало фанатів серед тат і мам. Їм страшно перехвалити або здається корисним постійно нагадувати про нові цілі. Мовляв, це якраз форма мотивації. Утім, працювати без проміжних результатів, маленьких перемог — на таке і не кожен дорослий здатен. Людині важливо зупинитися на шляху, повноцінно порадіти, без усіляких «але». А що більше «мінісвят», то більша мотивація. Хай ідеться про перше прочитане по складах слово чи кривеньку, але першу самостійну аплікацію на уроці праці.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:
Теги: мотивацію дитини
Цікаво також:
Новини по темі
Якщо ваша дитина заїкається
Дитина | 14:50, 12.11.2024
Навички вирішення конфліктів для підлітків
Школярі | 12:10, 12.11.2024
Укрзалізниця запустить ще один дитячий купейний вагон через Львів
Сімейні справи | 11:20, 12.11.2024
Як має дихати новонароджений?
Немовля | 10:30, 11.11.2024
Діти мають бути щасливими, а не найкращими – психологи
Дитина | 09:30, 11.11.2024
Що поганого в тому, що дитина пізно лягає спати?
Дитина | 08:30, 11.11.2024
Неочевидні причини, чому не виходить привчити дитину до горщика
Дитина | 07:40, 11.11.2024