Розповідь батька про партнерські пологи

Adoption

Date: 23:20, 24.02.2014 | Категорія: Пологи [comheader]| Коментарів: 0[/comheader]

4523 Переглядів

Цей лист-звернення. чи то навіть сповідь новоспеченого батька, ми знайшли в Мережі і вирішили, що він вартий вашої уваги.
(Орфографія і пунктуація самого автора).

Історія почалася напередодні Нового 2004 року... коли у моєї жінки почалися різного роду "вагітні капризи"! =))

Зростаючий животик вимагав того , чого знайти було НЕМОЖЛИВО... Щось типу солоненьке, але не те, що є у нас вдома, солоденьке, але те, що ще не придумали! =)))

Ніч... тиша... прокидаюся від того, що хтось плаче... спочатку думаю, що сниться... з черговим схлипом усвідомлюю, що плаче дружина...

Питаю що сталося... ламається, не відповідає... через півгодини допиту добиваюся, що їй страшенно хочеться полуниці... а її нема і на вулиці зима!

Об'їжджаю півміста, і в кожному супермаркет, мене проводжають співчутливі погляди... привожу їй полуницю... З'їдає півягідки... Більше не хоче... я трясуся від люті, але розумію, що вона не винна ... ЦЕ В НІЙ буйство ПРИРОДИ!

"Наші" пологи затримувалися вже два тижні, ми били в дзвони, лікарі ж були байдужі і спокійні як індійські вожді... приймаю вольове рішення йти на платні пологи і бути присутнім при них! Лікар... (дай Бог їй здоров'я), дивиться на мене скептично...

Чотири шалені ночі, коли у нас, починалися перейми, я метушливо збирав шмотк , підганяв машину... гнав до пологового будинку... а вони помилкові...

Пологи затримуються, радять відвернути дружину від думки пологів... їдемо і, купуємо пароварку, блендер... і... ХОЛОДИЛЬНИК... так сказати шопінг-терапія. Було це 22 липня 2005, доставка холодильника на 23 липня! =)) Приїжджаємо додому радісні новій покупці... відзначаємо її... лягаємо спати...

У 5 РАНКУ перейми! Технологія зборів у пологовий будинок відточена до автоматизму... це пакет для неї, це пакет для мене... документи... гроші... ключі від машини... їдемо =)) Приїжджаєм ... викликаю лікаря по мобільнику... вона вже скептично ставиться до наших переймів... повідомляємо, що почали відходити води... Залишаю дружину в передпологовій, сам мчу за лікарем... Я ТАК ЩЕ НІКОЛИ НЕ ЛІТАВ!

Отже... Кульмінація!

Піднімаємося на 5 поверх пологового будинку... пологове відділення... святая святих... тут ще не ступала нога простого смертного чоловіка! Нам визначають окрему палату... Розташовуємося... чую як в сусідніх палатах бідненькі жінки стогнуть... кричать... плачуть ... шкребуть стіну... і до мене доходить КУДИ Я ПОТРАПИВ І ЩО ЗАРАЗ БУДЕ!

У боротьбі розуму і страху перемагає любов до дружини. Перейми у нас слабенькі... не буду описувати весь процес проходження переймів... але...

МЕНІ ЩЕ НІКОЛИ НЕ БУЛО ТАК ВАЖКО! Поставили крапельницю... щось не так з голкою... виходжу в коридор... і всім своїм басом на весь поверх... "СЕСТРАААааааа" ... всі породіллі спочатку притихли... потім відразу у двох почалися стрімкі пологи (мені навіть подяку висловили).

З 5 ранку до 1 годині дня... ні покурити, ні в туалет, весь час з дружиною... масажуйте їй крижі... Вона повідомляє лікарям, що їй треба ВЖЕ НАРОДИТИ... тому що в 6 вечора нам привезуть холодильник... До першої години дня я вимотаний як після розвантаження ешелону брудних памперсів. Коли ми переходили з палати на пологовий стіл (або стілець)... я хотів зникнути... провалитися... втратити свідомість... Але моя свідомість залишати мене не хотіла!

Потуги! О, БОЖЕ, НЕВЖЕ ТАКЕ МОЖЕ БУТИ??? Тужусь РАЗОМ ЗІ СВОЄЮ ДРУЖИНОЮ... На щоках У МЕНЕ лопаються АРТЕРІЇ ... ОЧІ ЧЕРВОНІ ... (ще трохи і я "народив би" разом з нею в прямому сенсі ... от тільки плід моїх пологів був би несподіванкою для всіх присутніх при пологах) =))

Нелюдський крик ОСТАНІХ переймів... ТИША (минуло кілька миттєвостей, але мені здалось, що йдуть години, я відчуваю як ворушиться і сивіє волосся на голові) ... і наше маленьке диво своїм прекрасним криком повідомило всьому людству, що вона з'явилася на світ... вона готова жити... і наплювати їй на всіх навколо. Окрім татуся й матусі.

Мені повідомляють, що у нас дівчинка... я стою і реву не приховуючи сліз... всі, хто був у палаті, з повагою дивляться на мене... і вітають... а я стою... розмазую соплі... і реву...

Дорогі жінки ... СПАСИБІ ВАМ...

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: