Про що говорить дитяча телеманія

Перш за все необхідно віднайти відповіді на ці питання, щоби стало зрозуміло, як відучити дитину від телевізора і наскільки кардинально це необхідно робити.

Цінні поради дає дитячий психолог Тетяна Єгорова.

Спробуйте прояснити для себе декілька моментів:

1. Які мультфільми дивиться ваш малюк?

2. Жанр, тривалість, улюблені і особливо бажані?

3. З якого часу він став їх дивитися в необмеженій кількості?

Постарайтеся зрозуміти, що в них привертає вашого малюка? Чого йому не вистачає? Якщо він любить «важкі» і «незрозумілі за сюжетом» мультики, в яких присутні бійки, вбивства, насильство нехай навіть і у позитивних героїв (наприклад, «Черепашки-ніндзя» - мультик дуже динамічний, жорстокий для дитини, хоч черепашки і виконують захисну роль проти сил темряви), цілком можливо, що внутрішньо ваша дитина дуже вразлива психологічно і невпевнена у своїх силах, можливостях.

Спостерігаючи за героями, які прокладають собі дорогу через гори перешкод і тіла переможених ворогів, зазвичай така дитина відчуває щось на зразок ейфорії, уявляючи себе на їх місце. Однак віртуальна реальність залишається лише на екрані, а в житті з нею - реальні проблеми, про які ви можете не підозрювати (конфлікт з однолітками в школі, садочку або у дворі, самотність, образа на когось, безпорадність у стресових ситуаціях і т. п.).

Мультики в цьому випадку грають роль «захисного радара», захищаючи від реальних проблем. Звичайно, труднощі в житті нікуди не зникають, а от коли закінчуються улюблені мультики (або ви намагаєтеся вимкнути телевізор) - дитина переживає великий стрес, залишаючись з реальністю і бачачи себе далекою від досконалості. Тому вона починає проявляти бурхливий сплеск негативних емоцій (вимагати продовження перегляду, кричати, плакати, тупати ногами, відмовлятися від пропонованих альтернатив)...

Короткометражні добрі мультики типу "Кіт Леопольд", "Кошеня на ім'я "Гаф", "Паровозик із Ромашкова", "Пес Рекс", "Рукавичка" та багато інших доброзитчливих мультфільмів зазвичай такої реакції не дають. По-перше, вони дуже спокійні, не тривалі за часом (один такий - не більше 10-15 хв.), по-друге, прекрасно виховують добрі почуття у дитини.

Подумайте, як сталося, що ви дали малюкові можливість довго сидіти перед екраном? Може бути, ви самі того не помічаючи, дозволили йому це? У цьому випадку доведеться переосмислити ваше з чоловіком сімейне виховання та розпорядок дня.

Дайте собі відповідь на ще кілька питань: Хто в сім'ї авторитет у дитини? Чи немає суперечності в питаннях виховання між вами і вашими рідними (чоловіком, батьками з обох боків)?

Добре буде, якщо сім'я приймає єдине рішення і дитині не доведеться «качати права», домагаючись привілеїв у більш "доброго" батька.

Отже, що робити?

Спробуйте для початку налагодити емоційний контакт з вашим малюком, щоб він відчув, що ви його приймаєте таким, яким він є і готові не засуджувати, а допомагати.

Якщо дитина не впевнена у своїх силах, відмовляється щось робити, підвищуйте його самооцінку: "Ти у мене чудовий", "Дивись, як у тебе це добре виходить", "Ти обов'язково з цим впораєшся"... і т.д. в цьому позитивному дусі. Частіше хваліть навіть за незначні дрібниці і висловлюйте впевненість, що він і в іншому навчиться.

Не критикуйте прямо його погану поведінку: "Що ти накоїв?!", "Так не можна!" Краще зробіть це в конструктивному жанрі: "Я засмучена твоїм вчинком, тому що я впевнена - ти можеш вчинити набагато краще", "Ти, напевно, не хотів такого, правда?" Розбираючи конфлікт, промовляйте не тільки свої почуття, але і почуття дитини: "Ти зараз сердишся, тому що ..." і т.д.

Вчіть дитину накопичені роздратування "виливати" прийнятним способом: порвати папір, побити подушку, покричати в стаканчик. Подайте приклад самі - можливо, що ви обидвоє несподівано розсмієтеся і напружена обстановка розрядиться.

Далі, коли намацали нитку довіри між вами і вашою дитиною, обережно почніть обговорювати її мультяшні захоплення, не виносячи свого осуджуючого вердикту: "Це погано!". Вчіть малюка міркувати й аналізувати, чи добре чинить той чи інший герой чи ні. Звичайно, для цього вам доведеться разом з ним переглядати сюжет, але зате ви станете союзником малюкові і непомітно зможете шляхом міркувань підвести до прийнятного вибору добрих коротких мультфільмів на противагу тривалим і важким мультсеріали. А він буде думати, що зробив вибір сам.



Коли получиться налагодити дружній контакт з дитиною і переключитися на короткі і спокійні мультики, у вас з'явиться можливість домовитися з дитиною, що зараз потрібніше всього зробити (уроки, прогулянки на вулиці, ігри з татом), а цікавий мультик переглянути після (це можна зробити, якщо є комп'ютер і диск). Нехай чоловік підтримає вас у прийнятті рішення перегляду телевізора під суворим наглядом.

Не забудьте про рухливі види спорту.

Оскільки вся біда безконтрольного перегляду телевізора полягає в розвитку пасивності, замкнутості і відгородженості від реальних людських взаємин, тому вам важливо проробити вищеописані кроки.

Побільше любові і терпіння!

Джерело

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:

Теги: Телевізор, мультфільми, дитина, психологія, бажання, підсвідомість, причини

Цікаво також: