Те, як мама тримає дитину, розповість усе про її характер

90% всіх людей – «правші». Але чому ж більшість мам вважають за краще тримати своїх дітей на ліву сторону? Перш за все, в голову приходить така відповідь: тримаючи дитину на ліву сторону, жінки звільняють праву руку для виконання іншої роботи. Адже кожна молода мама знає, скільки справ потрібно робити одночасно, коли з'являється маленька дитина. Однак, як виявляється, манера тримати дитину ніяк не пов'язана з провідною рукою. Всі мами - і правші, і шульги - вважають за краще тримати дитину на ліву сторону.

Питання про те, чому жінки в переважній більшості випадків тримають дитину на ліву сторону, цікавило психологів протягом багатьох десятиліть. Недавнє дослідження італійських вчених ще на крок наблизило нас до відповіді на це питання.

Група вчених з університету Габріеле д'Анунціо (Кьети-Пескара, Італія) провела експеримент з метою перевірити, чи дійсно жінки, які віддають перевагу тримати дитину на ліву сторону, схильні до більш безпечної прихильності.

Відомо, що існує два типи прихильності - безпечна і небезпечна. Людям, які відчувають безпечну прихильність, легше встановлювати і підтримувати конструктивні близькі стосунки тому, що вони з дитинства росли зі здоровими і стабільними міжособистісними відносинами. І навпаки: людям, які відчували небезпечну прихильність, складно підтримувати здорові відносини з іншою людиною.

Вчені висунули гіпотезу про те, що звичка тримати дитину на ліву сторону пов'язана з безпечною прихильністю. Ця гіпотеза ґрунтувалася на попередніх дослідженнях, які показали, що звичка тримати дитину на ліву сторону створює міцний емоційний зв'язок між матір'ю і дитиною. Вчені пов'язували це зі спеціалізацією півкуль мозку. Тримання дитини на ліву сторону створювало «правопівкульну» комунікацію між матір'ю і дитиною. Саме права півкуля мозку відповідає за емоційні зв'язки і почуття прихильності, особливо в дитячому віці і ранньому дитинстві.

Щоб перевірити цю гіпотезу, дослідники провели експеримент, у якому взяли участь 228 жінок у віці від 18 до 38 років. Експеримент полягав в наступному: учасницям було запропоновано потримати на руках ляльку, схожу на живе немовля, протягом 10 секунд. Щоб досягти об'єктивності, вчені кожен раз клали ляльку перед учасницями по-різному. Дослідники стежили за тим, як учасниці тримали ляльку: на ліву чи праву сторону, або змінювали положення.

Після виконання даної дії учасницям пропонувалося пройти два опитування. Спочатку вони заповнювали опитувальник, відомий як «Дитячий звіт про батьківське ставлення» (PBI). Він складається з 50 пунктів і визначає сприйняття людиною своїх відносин з батьками протягом перших шістнадцяти років свого життя.

Після цього учасниці експерименту заповнювали опитувальник під назвою «Досвід близьких відносин» (ECR). Він визначає рівень безпечної прихильності людини в романтичних стосунках.

Що ж показали результати експерименту? По-перше, вони підтвердили результати попередніх досліджень про те, що жінки вважають за краще тримати дитину на ліву сторону. Серед усіх учасниць експерименту 50% тримали ляльку на ліву сторону, 34% - на праву, а 16% в ході експерименту змінювали позу.

Ці результати були доповнені даними з опитувань. Виявилося, що жінки, котрі віддавали перевагу тримати ляльку на ліву сторону, у своїй більшості мали безпечну прихильність зі своїми матерями і партнерами. З цього дослідники зробили висновок: «У нашій вибірці безпечна прихильність до матері або партнера створює схильність до того, щоб тримати дитину на ліву сторону».

Серед фахівців з дитячого розвитку часто виникають суперечки про те, як правильно тримати немовлят. Яку користь у вирішенні даного питання можуть дати результати дослідження італійських вчених? Самі дослідники вважають, що манера тримати дитину на ліву сторону може вважатися типовою людською поведінкою, а на праву сторону - нетиповою. Крім того, вони стверджують, що манера тримати дитину певним чином може бути пов'язана з різними факторами, такими як неспокій, стрес, депресія і навіть тип прихильності.

Порушення соціально-емоційних станів і прихильності, ймовірно, зменшують схильність жінок тримати дитину на ліву сторону. Однак така схильність спостерігається і у жінок з помірними симптомами. Ймовірно, тільки коли порушення є значними, у жінок змінюється природна манера тримати дитину.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:

Цікаво також:

Новини по темі

Чому батькам і підліткам так важко порозумітися?

Сімейні справи | 20:30, 06.04.2026

Здається, ще вчора ваша дитина бігла до вас обійматися, а сьогодні вона зачиняє двері в кімнату і відповідає коротким «нормально» на будь-яке запитання. Конфлікти виникають на рівному місці: від невимитого посуду до вибору одягу. Чому цей період таки

Чому в дитинстві час здавався повільнішим?

Дитина | 19:30, 04.04.2026

Час для дітей протікає зовсім інакше, ніж для дорослих. Це можна пояснити різними аспектами розвитку дитячого мозку: емоцій та сприйняття.

Як не «розчинитися» в материнстві?

Мама | 07:30, 31.03.2026

Кожна жінка, коли стає мамою, хоче бути «найкращою» для свого малюка: бути завжди поруч, робити все й одразу, аби немовля отримувало все, що потрібно. Водночас слід пам’ятати просту істину: щаслива мама дорівнює щаслива дитина. Тому не менш важливо п

Який тато найкращий за знаком зодіаку?

Тато | 01:20, 29.03.2026

Виховання дитини — складний і водночас захопливий процес. Одну з найголовніших ролей в ньому відіграє тато. Виявляється, що кожен знак зодіаку має різні підходи до виховання дітей. Пропонуємо вам дізнатись про це детальніше.

Нарциси здоровіші і психічно міцніші за звичайних людей

Психологія | 01:20, 24.03.2026

Виявилося, що люди, які залежать від захоплення та уваги суспільства і люблять себе, живуть щасливіше, а також рідше страждають від депресії та психічних захворювань.

5 табу для мами хлопчика

Мама | 06:30, 17.03.2026

Виховання хлопчика з традиційними засадами вкрай важке заняття. Важливо в першу чергу зробити його гідною людиною, а не стереотипним чоловіком. Все ще не знаєте як це зробити?

Емоційне вигорання у батьків

Сімейні справи | 00:30, 17.03.2026

Емоційне вигорання — це синдром емоційного виснаження та постійної втоми, яка у свою чергу може змінюватися на розчарування та зниження інтересу до певної діяльності. Він може розвиватися через те, що ми перебуваємо під впливом довгострокового стресу