Що не так з людьми, яких в дитинстві не брали на руки?

У лікарів-психологів є чітке розуміння, чому у деяких пацієнтів виникають ті чи інші проблеми як зі здоров’ям, так і в соціальному житті. На жаль, причини подібних проявів йдуть корінням у дитинство і однією з них є відсутність тактильного контакту дитини з батьками, наприклад, її в дитинстві дуже рідко брали на руки. Чим же це загрожує?

Ментальні і соціальні проблеми
Можливо, хтось вважає, що не буває такого, щоб дитину не тримали на руках. Тим часом психологи вказують, що подібним чином діють не тільки з відмовниками і сиротами, що потрапляють в Будинки маляти. Там дійсно співробітники намагаються не встановлювати емоційних контактів з малюками, щоб в подальшому не провокувати у них істеричні стани. Схожим чином іноді ставляться до своїх дітей і деякі суворі батьки. Вони вважають, що дитину слід тримати на руках якомога менше, і краще намагатися взагалі не привчати до подібного, інакше дитя буде рости «розпещеним».

Тим часом, психологи впевнені, що такі свого роду обійми формують у дітей позитивні емоції, вони відчувають себе любимими і захищеними. Надалі це позитивно позначається на їх впевненості у власних можливостях. А ось діти, у яких в дитинстві було мало тактильних контактів з батьками або вони були взагалі відсутні, найчастіше виростають нервовими і невпевненими людьми, не здатними брати на себе серйозну відповідальність і встановлювати міцні соціальні зв’язки.

Вироблення окситоцину
Однак справа не тільки в емоційній нестійкості, яка розвивається через відмову дорослих брати дитину на руки. Німецькі вчені з Інституту біології розвитку Товариства Макса Планка в Мюнхені досліджували стан дітей в таких ситуаціях і прийшли до певних висновків. В рамках психолого-біологічного експерименту вони спостерігали взаємодію півсотні матерів з їх п’ятимісячними дітьми. Відразу після того, як малюки побували на руках у своїх матерів, дослідники збирали зразки дитячої слини. Наступні подібні аналізи проводилися через рік, коли дітям було вже по вісімнадцять місяців, і половину з них батьки більше не носили на руках. У німецьких вчених була мета з’ясувати, чи впливають такі контакти з матір’ю на ген рецептора окситоцину у дітей і скільки виробляється гормону, який вважають відповідальним за почуття любові і прихильності.

Дослідники виявили, що в ДНК всіх малюків відбулися епігенетичні зміни, але їх можна було передбачити. У перший період дослідження спостерігалося значне зниження метилювання ДНК гена рецептора окситоцину. До цього зниження метилювання ДНК в цій області пов’язували з підвищеною виразністю гена рецептора окситоцину. Виходить, якісна взаємодія матері зі своєю дитиною здатна активувати у малюка вироблення окситоцину, що в свою чергу надавало йому спокій і радість. Ну, а у дітей з підвищеною метиляціею ДНК в вісімнадцять місяців і з низьким рівнем рецепторів окситоцину, тобто з недостачею цього гормону, була виявлена ​​загальна психологічна нестійкість, вони були більш неспокійними і частіше плакали.

Розвиток соматичних і психічних хвороб
Однак через нестачу окситоцину у дітей розвиваються не тільки ментальні проблеми, які в майбутньому негативно впливають на їхній емоційний стан і розвиток соціальних зв’язків. Дослідження останніх десяти років показують, що цей гормон серйозно впливає на здоров’я людини.

Наприклад, біологи з Університету Огайо в США вважають, що нормальний рівень окситоцину сприяє якнайшвидшому затягуванню ран у дітей. При цьому недостача даного гормону якраз є тим фактором, через який загоєння подряпин відбувається повільно, і оскільки вони здатні довго кровоточити, в них можуть проникнути різні інфекції.

Несподіваний результат дослідження отримали медики з Пенсільванського університету. Ці американські вчені припускають, що недолік гормону окситоцину сприяє затримці їжі в шлунку у дітей, провокує здуття, нудоту, діарею і навіть може бути каталізатором розвитку гастриту.

Дослідники з Корнельського університету в Ітаці виявили, що окситоцин залучений в широкий спектр функцій мозку дитини і може брати участь в патогенезі багатьох психічних хвороб. Саме недостачею окситоцину в дитячому віці вони пояснюють розвиток у дітей більшості афективних станів, розладів тривожного спектру і навіть обсесивно-компульсивного синдрому.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:

Цікаво також:

Новини по темі

Синдром «ідеальної мами» та вигорання: як розподілити ментальне навантаження в парі?

Мама | 07:30, 28.06.2026

Щаслива дитина росте у спокійних батьків. Делегування та відмова від перфекціонізму — це основа виживання молодої сім'ї.

Чоловіки, які одружуються з жінками із зайвою вагою, часто щасливіші та більш задоволені життям

Сімейні справи | 07:30, 25.06.2026

Деякі дослідження показують: чоловіки, які перебувають у стосунках із жінками plus-size, інколи повідомляють про вищий рівень задоволеності стосунками та життям.

Дослідження показало, що дівчата набагато більш розкуті у своїх думках, ніж хлопці

Секс | 06:30, 25.06.2026

Психологія справді показує: різниця між чоловіками та жінками часто пов’язана не стільки з самими почуттями чи думками, скільки зі способом їхнього вираження.

Спільні шкідливі звички можуть посилювати відчуття близькості в парі

Сімейні справи | 00:30, 25.06.2026

Дослідження, опубліковане в Personality and Social Psychology Bulletin, показало: люди нерідко відчувають сильніший емоційний зв’язок, коли займаються одними й тими самими справами - навіть якщо ці звички не є корисними.

Новий тренд: Зумери масово обирають самотність

Психологія | 08:30, 24.06.2026

Представники покоління Z дедалі частіше свідомо відмовляються від відносин, вважаючи їх завадою саморозвитку, кар'єри і гаманця.

Звичка не ображатися може вбити

Психологія | 00:30, 24.06.2026

Постійно тримати все в собі і мовчки терпіти – вкрай небезпечно для здоров'я — попереджають психологи.

Чому чоловіки теж вигорають після народження дитини, але нікому про це не кажуть?

Тато | 08:30, 22.06.2026

У суспільстві прийнято говорити про материнську втому, проте за зачиненими дверима молодих родин розгортається інша драма — невидиме та глибоке батьківське вигорання у чоловіків.