Що не так з людьми, яких в дитинстві не брали на руки?

У лікарів-психологів є чітке розуміння, чому у деяких пацієнтів виникають ті чи інші проблеми як зі здоров’ям, так і в соціальному житті. На жаль, причини подібних проявів йдуть корінням у дитинство і однією з них є відсутність тактильного контакту дитини з батьками, наприклад, її в дитинстві дуже рідко брали на руки. Чим же це загрожує?

Ментальні і соціальні проблеми
Можливо, хтось вважає, що не буває такого, щоб дитину не тримали на руках. Тим часом психологи вказують, що подібним чином діють не тільки з відмовниками і сиротами, що потрапляють в Будинки маляти. Там дійсно співробітники намагаються не встановлювати емоційних контактів з малюками, щоб в подальшому не провокувати у них істеричні стани. Схожим чином іноді ставляться до своїх дітей і деякі суворі батьки. Вони вважають, що дитину слід тримати на руках якомога менше, і краще намагатися взагалі не привчати до подібного, інакше дитя буде рости «розпещеним».

Тим часом, психологи впевнені, що такі свого роду обійми формують у дітей позитивні емоції, вони відчувають себе любимими і захищеними. Надалі це позитивно позначається на їх впевненості у власних можливостях. А ось діти, у яких в дитинстві було мало тактильних контактів з батьками або вони були взагалі відсутні, найчастіше виростають нервовими і невпевненими людьми, не здатними брати на себе серйозну відповідальність і встановлювати міцні соціальні зв’язки.

Вироблення окситоцину
Однак справа не тільки в емоційній нестійкості, яка розвивається через відмову дорослих брати дитину на руки. Німецькі вчені з Інституту біології розвитку Товариства Макса Планка в Мюнхені досліджували стан дітей в таких ситуаціях і прийшли до певних висновків. В рамках психолого-біологічного експерименту вони спостерігали взаємодію півсотні матерів з їх п’ятимісячними дітьми. Відразу після того, як малюки побували на руках у своїх матерів, дослідники збирали зразки дитячої слини. Наступні подібні аналізи проводилися через рік, коли дітям було вже по вісімнадцять місяців, і половину з них батьки більше не носили на руках. У німецьких вчених була мета з’ясувати, чи впливають такі контакти з матір’ю на ген рецептора окситоцину у дітей і скільки виробляється гормону, який вважають відповідальним за почуття любові і прихильності.

Дослідники виявили, що в ДНК всіх малюків відбулися епігенетичні зміни, але їх можна було передбачити. У перший період дослідження спостерігалося значне зниження метилювання ДНК гена рецептора окситоцину. До цього зниження метилювання ДНК в цій області пов’язували з підвищеною виразністю гена рецептора окситоцину. Виходить, якісна взаємодія матері зі своєю дитиною здатна активувати у малюка вироблення окситоцину, що в свою чергу надавало йому спокій і радість. Ну, а у дітей з підвищеною метиляціею ДНК в вісімнадцять місяців і з низьким рівнем рецепторів окситоцину, тобто з недостачею цього гормону, була виявлена ​​загальна психологічна нестійкість, вони були більш неспокійними і частіше плакали.

Розвиток соматичних і психічних хвороб
Однак через нестачу окситоцину у дітей розвиваються не тільки ментальні проблеми, які в майбутньому негативно впливають на їхній емоційний стан і розвиток соціальних зв’язків. Дослідження останніх десяти років показують, що цей гормон серйозно впливає на здоров’я людини.

Наприклад, біологи з Університету Огайо в США вважають, що нормальний рівень окситоцину сприяє якнайшвидшому затягуванню ран у дітей. При цьому недостача даного гормону якраз є тим фактором, через який загоєння подряпин відбувається повільно, і оскільки вони здатні довго кровоточити, в них можуть проникнути різні інфекції.

Несподіваний результат дослідження отримали медики з Пенсільванського університету. Ці американські вчені припускають, що недолік гормону окситоцину сприяє затримці їжі в шлунку у дітей, провокує здуття, нудоту, діарею і навіть може бути каталізатором розвитку гастриту.

Дослідники з Корнельського університету в Ітаці виявили, що окситоцин залучений в широкий спектр функцій мозку дитини і може брати участь в патогенезі багатьох психічних хвороб. Саме недостачею окситоцину в дитячому віці вони пояснюють розвиток у дітей більшості афективних станів, розладів тривожного спектру і навіть обсесивно-компульсивного синдрому.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:

Цікаво також:

Новини по темі

Відсутність друзів може говорити про шизофренію та інші психічні розлади

Психологія | 08:30, 01.02.2026

Психологи зазначають, що стійке небажання чи нездатність вибудовувати соціальні зв'язки часто свідчить про можливі відхилення.

Секс без обов'язків вбиває депресію і підвищуватиме задоволеність життям - дослідження

Секс | 07:30, 01.02.2026

Науковці довели, що секс без стосунків вбиває депресію і підвищуватиме задоволеність життям.

Чому деякі люди відмовляються цілуватися під час випадкового сексу?

Секс | 22:30, 31.01.2026

Поцілунок — це завжди більше, ніж просто дотик губ. Він може бути жестом ніжності, проявом пристрасті, знаком довіри чи навіть своєрідною «угодою» між тими, хто дозволяє собі стати ближчими.

Чому батькам не слід пристосовуватися до своїх дітей?

Сімейні справи | 07:30, 30.01.2026

Здоровий розвиток дитини вимагає створення надійного зв’язку з батьками. Доктор Паскаль Вртічка, викладач психології в Ессекському університеті та керівник лабораторії соціальної нейронауки людської прихильності (SoNeAt), підкреслює важливість цього

Як сімейні бесіди за вечерею формують впевнену дитину?

Сімейні справи | 06:30, 30.01.2026

Сімейна комунікація за столом — це більше, ніж просто звичка, це інвестиція в розвиток особистості дитини.

Чому дитині складно просити вибачення?

Дитина | 23:30, 29.01.2026

Уміння визнавати власні помилки й говорити «пробач» — одна з важливих соціальних навичок. Але для багатьох дітей цей крок виявляється непростим. Батьки часто стикаються з опором, коли намагаються змусити малюка вибачитися, і сприймають це як упертіст

Як наше спілкування формує особистість дитини?

Сімейні справи | 22:30, 29.01.2026

Мова — це не просто набір звуків чи слів. Для дитини вона є основним інструментом пізнання світу і самого себе. Те, що чує малюк щодня, поступово стає частиною його внутрішнього голосу, впливає на самооцінку, мотивацію та навіть життєві цінності.