Чи можна карати дитину: думка психолога

У дитини після народження активізується прагнення до пізнання: помацати, вкусити, кинути, вивчити (зламати). У процесі розвитку ми стикаємося і з її характером, бажанням робити тільки те, що вона хоче. Діти дуже егоцентричні з народження. Головна позиція – це мені, це теж мені, ну і це… заберу. Однак завдання батьків допомогти дитині адаптуватися в цьому світі. Прищепити їй норми і правила спілкування і поведінки в суспільстві. Зробити це можна різними способами. Найкращий, звичайно, через розуміння. Але діти на те й діти, щоб перевіряти кордони, “продавлювати” свої бажання і забаганки. Рано чи пізно настає момент, коли для приборкання дитячих примх необхідно буде вдатися до якогось покарання.

А ось далі найскладніше. Багато хто почне обурюватися, що не можна карати. (Зараз же дуже модно ні в чому не обмежувати дитину). Тоді розкажіть, як ви виховуєте і навчаєте. У ті моменти, коли необхідно донести важливу інформацію. Прищепити певні правила. А якою виросте людина, яка знає тільки вседозволеність?

Хто б що не говорив, навчання це завжди насильство. За своєю природою людина лінива істота. А найлінивіша частина організму – це наш мозок. Його треба весь час змушувати думати, вирішувати завдання.

Часто можна почути “розумні поради”:

- треба пояснювати,
- не вийшло? – а ти ще раз і ще раз,
- значить, не так пояснюєш,
- не можеш знайти підхід,
- треба по-доброму.

Розкажіть це батькам, які всі “танці з бубнами” випробували, очі смикаються, але домогтися потрібного результату не виходить.

Важливо відзначити, що покарання – це не обов’язково ставити на горох, бити ременем або того гірше… Це такий захід впливу, який поставить перед вибором.
На мій погляд, найжорстокішим покаранням є ігнорування або бойкот. У разі одиничного застосування такого покарання, дитина, сподіваємося на це, почне думати, що робити, зараз і в майбутньому. Але тривале і часте застосування такого виду покарання може спричинити серйозні наслідки для дитячої психіки.

А ось одним із дієвих варіантів прищеплення певних правил поведінки є особистий приклад. На жаль, багато дорослих не хоче розуміти, що для своїх дітей ми є найважливішим об’єктом для наслідування. А покарання все ж крайній захід.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:

Цікаво також:

Новини по темі

Привітання з Великоднем 2026

Сімейні справи | 00:30, 12.04.2026

Христос Воскрес! щиро вітаємо всіх батьків, бабусь, дідусів та маленьких читайликів сайту «Наша мама» з величним святом Великодня 2026 року!

Чоловіки, які слухають своїх дружин, - найуспішніші

Тато | 08:30, 11.04.2026

Дослідження в галузі соціальної психології, включаючи роботи відомого доктора Джона Готтмана, показують, що «прийняття впливу» є важливим фактором успіху - особливо якщо дивитися глибше, через призму стану нервової системи та рівня стресу.

Пари, які вміють жартувати один з одного, щасливіші - дослідження

Сімейні справи | 07:30, 11.04.2026

Дані, опубліковані в Journal of Research in Personality, а також дослідження, проведені вченими з University of Kansas, показують - гумор всередині пари напряму пов’язаний з вищим рівнем задоволеності стосунками і емоційної близькості, особливо коли

Люди, які лягають пізно спати, раніше помирають

Сімейні справи | 06:30, 11.04.2026

Дослідження підтверджують, що люди, які пізно лягають спати («сови»), мають на 10% вищий ризик передчасної смерті порівняно з «жайворонками». Основна причина — збій біологічного годинника (циркадних ритмів), що призводить до стресу, серцево-судинних

Обійми знижують стрес і піднімають імунітет - дослідження

Сімейні справи | 01:20, 11.04.2026

Фізична близькість, така як обійми чи ніжні дотики, запускає в організмі процеси, які напряму впливають на нервову систему. У момент контакту знижується рівень кортизолу - гормону стресу, який накопичується через постійну напругу, переживання і внутр

Щоб зміцнити стосунки і позбутися стресу - приймайте душ зі своїм партнером

Сімейні справи | 00:30, 11.04.2026

Життя стає все більш насиченим. Робота, обов’язки, постійні думки і щоденний стрес непомітно створюють дистанцію навіть між близькими людьми. І з часом це відчувається - менше розмов, тепла, більше напруги.

Що робити батькам, якщо їх дратує дитина-підліток?

Сімейні справи | 00:30, 10.04.2026

Це цілком нормальна ситуація, хоча про неї не прийнято говорити голосно. Підлітковий вік — це період "великого розриву", коли дитина намагається стати окремою особистістю, часто через суперечки та знецінення батьків. Ось короткий план дій, як зберегт